Рішення № 75202590, 03.07.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1767/18

Провадження №2/461/724/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Лялюка Є.Д.,

з участю: секретаря судового засідання Станкевича Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 79011, м. Львів, вул. Тютюнників 39/5, паспорт серія КА №613867) до Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз» України» в особі Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» (місцезнаходження: 81112, Львівська область, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 14, ЄДРПУО 36265925) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ДП «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз» України» в особі Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. Наказом начальника РВУ «Львівавтогаз» ОСОБА_4 №31к від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним з огляду на наступне.

Вранці 23.01.2018 року у його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 піднялась температура, і він був змушений відвезти його в Комунальну 4-ту міську клінічну лікарню м. Львова на огляд. Про неможливість прибути на роботу з початку робочого дня у зв'язку з хворобою дитини він повідомляв в телефонній розмові майстра ОСОБА_6 Крім того, 23.01.2018 року до завершення робочого дня він з'явився на роботі та надав письмові пояснення в.о. начальника АГНКС-Львів-5 ОСОБА_7 Проте, останній вказану інформацію не повідомив керівництву. Натомість на підставі його доповідної записки від 09.02.2018 року про відсутність ОСОБА_1 на роботі було винесено наказ про звільнення. Стверджує, що його дружина ОСОБА_8 з 09.02.2018 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а 05.12.2017 у них народився син ОСОБА_9. Обов'язок догляду за немовлям унеможливив її спроможність бути присутньою в Комунальній 4-тій міській клінічній лікарні м. Львова при огляді старшого сина.

Крім того, з 24.01.2018 по 02.02.2018 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному по догляду за хворою дитиною. З 03.02.2018 рік по 12.02.2018 рік він виконував свої трудові обов'язки у звичному робочому режимі. 12.02.2018 року йому було вручено повідомлення про прибуття на засідання профкому ППО РВУ «Львівавтогаз» із зазначенням часу та дати - 12.02.2018 року. На засіданні профкому ППО РВУ «Львівавтогаз» йому не надали можливості дати пояснення, не вимагали ніяких підтверджуючих документів щодо відсутності на роботі 23.01.2018 року.

Стверджує, що звільнення з роботи стало для нього несподіваною та морально тяжкою подією, що поставило під загрозу його спроможність утримувати двох малолітніх дітей та непрацюючу дружину. Несприятливі обставини пов’язані із звільненням стали причиною його захворювання - нервовий зрив та неврологічне захворювання, що підтверджується лікарняним листком непрацездатності.

На його думку, у відповідача не було правових підстав для звільнення оскільки причини відсутності його на роботі були поважними, що підтверджується: довідкою, виданою лікарем ОСОБА_10 Комунальною 4-тою міською клінічною лікарнею м. Львова, копією лікарняного листка від 24.01.2018, копією Історії розвитку дитини ОСОБА_5 Комунальної 4-тої міської клінічної лікарні м. Львова. Окрім цього, роботодавцем порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення, адже не враховано його пояснення. Також, на його погляд, вид дисциплінарного стягнення, застосований роботодавцем, є неспівмірним та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

У зв’язку із вищевказаним просить суд визнати незаконним та скасувати наказ РВУ «Львівавтогаз» № 31-к від 27 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_1, із займаної посади; поновити ОСОБА_1 на посаді наповнювача балонів четвертого розряду АГНКС- Львів-5 в Регіональному виробничому управлінні «Львівавтогаз» Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз» України» в особі Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» на його користь середній заробіток за вимушений прогул з 28.02.2018 по день поновлення на роботі; стягнути з Дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз» України» в особі Регіонального виробничого управління «Львівавтогаз» на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень); в частині поновлення на роботі рішення звернути до негайного виконання. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 21 березня 2018 року відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково надали пояснення про те, що з актами про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 16.01.2018, 17.01.2018, 18.01.2018 останній мав змогу ознайомитись лише із відзиву РВУ «Львівавтогаз» на позов у справі №461/1767/18 від 18.04.2018 № 439-01/22.04.1. Інформація про те, що вказані акти були долучені до доповідної записки ОСОБА_7 йому не повідомлялась та не оголошувалась на засіданні профспілки. Зі змістом доповідної записки ОСОБА_7, в.о. начальника АГНКС -Львів-5 від 09.02.2018 та інших документів, що стали підставою звільнення ОСОБА_1 з роботи, зокрема Погодження ДП «Укравтогаз», позивач зміг ознайомитись лише із відзиву РВУ «Львівавтогаз» на позов у справі №461/1767/18.

ОСОБА_1 того, у Наказі про звільнення з роботи від 27.02.2018 немає посилань на акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 від 16.01.2018, 17.01.2018, 18.01.2018, а тому є всі підстави вважати їх походження сумнівним. Щодо Наказу про оголошення ОСОБА_1 догани № 12д від 05.07.2017 року, то такий не має жодного відношення до предмету позову, оскільки позивач оскаржує його звільнення за прогул. Оголошення догани в липні 2017 року не має причинового зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_1. Про ОСОБА_11 про відмову давати пояснення від 02.09.2018 ОСОБА_1 також не було відомо.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов. Додатково надав пояснення про те, що ОСОБА_1 23.01.2018 року був відсутній на роботі та не повідомив про це свого керівника. Крім того, позивач не надав доказів поважної причини бути відсутнім на роботі в цей день.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З доповідної записки в.о. начальника АГНКС-Львів-5 вбачається, наповнювач балонів АГНКС-Львів-5 ОСОБА_1 грубо порушує трудову дисципліну, а саме неодноразово без повідомлення та поважних причин був відсутній на робочому місці в робочий час.

Згідно актів від 23 січня 2018 року, 18 січня 2018 року, 17 січня 2018 року, 16 січня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, зокрема 23 січня 2018 року з 8:00 год. по 11 год. 20 хв. Після прибуття на роботу о 11 год. 21 хв. пояснення надавати відмовився.

09 лютого 2018 року доповідною запискою в.о. начальника АГНКС - Львів-5 ОСОБА_11, якому підпорядковується наповнювач балонів по 4 розряду АГНКС - Львів-5 ОСОБА_1, було повідомлено в.о. начальника РВУ «Львівавтогаз» ОСОБА_12 про систематичні спізнення ОСОБА_1 на роботі та завчасне залишення ним робочого місця, без жодних пояснень. До доповідної записки надані акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 за 16.01.2018р. ( відсутній 1 год.); за 17.01.2018 року ( відсутній 2 год.); 18.01.2018 р. ( відсутній 2 год.); 23.01.2018р. ( відсутній 3 год 20 хв) - копії зазначених актів додаються.

Згідно акту про відсутність на роботі ОСОБА_1 23.01.2018 року вбачається, що останній був відсутній на робочому місці з 8.00 год по 11.20 год .

Відсутність на роботі ОСОБА_1 23.01.2018року також зафіксована в табелі обліку робочого часу АГНКС - Львів-5, за січень 2018 року.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 оголошена догана 05.07.2017 року наказом РВУ «Львівавтогаз» № 12д за несумлінне виконання своїх трудової обов'язків.

Наказом начальника РВУ «Львівавтогаз» ОСОБА_4 №31-к від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин (відсутність на роботі 23.01.2018 року більше трьох годин з 8 год. 00 хв. по 11 год. 20 хв.), згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

З протоколу № 2 від 12 лютого 2018 року засідання профкому ППО РВУ «Львівавтогаз» ДП «УКРАВТОГАЗ» вбачається, що розглядався лист №178-02/22.06 від 09.02.2018 року про надання погодження на звільнення з роботи наповнювача балонів четвертого розряду АГНКС-Львів-5 ОСОБА_1 за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору може бути прогул без поважних причин, яким є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі Постанова № 9) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України суд вирішує питання про поважність причини відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст. 76 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України на працівника покладено обов'язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.

Так, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначав те, що його відсутність на роботі 23.01.2018 року була зумовлена захворюванням сина, підтвердження чого є довідки лікарні та чеки на купівлю ліків.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, точно додержуватись трудової дисципліни.

Оскільки прогул це відсутність на роботі, а не порушення трудової дисципліни, за вчинення прогулу п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України передбачено звільнення.

Керівництвом ДП «Укравтогаз» було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку - нез'явлення на роботі більше трьох годин, не попередження про неможливість з'явитися на роботі, відмова надати пояснення та повідомити про причини відсутності на роботі, порушення правил трудового розпорядку, за що виносилась догана. За таких обставин суд приходить до висновку, що неявку на роботу ОСОБА_1 23 січня 2018 року слід вважати прогулом, а тому відсутні підстави для визнання незаконним його звільнення за з п.4 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, слід звернути увагу на наступне.

Згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 455 від 13.11. 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів (п.3.3).

Якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності , передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою МОЗ України (ф. № 138/0) (п.3.4 Наказу).

До позовної заяви позивачем додано копію листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною від 24.01.2018 року., а також копію історії розвитку дитини (в якій також зазначений візит до лікаря з дитиною 24.01.2018 року). Дата 23.01.2018 року (день прогулу ОСОБА_1 Б.) проставлена з незрозумілих причин та надана суду як доказ на бланку обов'язкового медичного профілактичного огляду дитини віком 3 роки. Враховуючи дані свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_5 (дата народження 16 грудня 2011 року), свідчить про неможливість профілактичного огляду дитини ОСОБА_5 саме 23.01.2018 року, а відповідно і довідка 23.01.2018 року додана ОСОБА_1 є сумнівною.

Медична довідка, долучена позивачем до позовної заяви, про відвідування ним лікаря 23.01.2018 року не відповідає формі довідки.

У відповідності до спеціальних правил заповнення медичної довідки, медична довідка про відвідування лікаря повинна мати відповідні реквізити, зокрема, порядковий номер, адресата (місце роботи, місце навчання. Крім того, враховуючи наявність обмеження терміну дії медичної довідки про відвідування лікаря, слід звернути увагу на обов'язковість зазначення дати її видачі.

Таким чином вказана вище довідка (а.с.16) не можу бути належним доказом в розумінні ст.77 ЦПК України.

З огляду на викладене, оскільки звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства, роботодавцем дотримана підстава та процедура звільнення, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лялюк Є.Д.