Ухвала суду № 75200667, 05.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2328/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 з участю секретаря судових засідань ОСОБА_3, прокурора Фірка І.І., підозрюваного ОСОБА_4, захисника – адвоката ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/333/2018 за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4, в якому прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.06.2018.

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого вчителем у ЗОШ № 1 м. Чоп, не судимого, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Натомість слідчий суддя застосував щодо ОСОБА_4 на строк 2 місяці запобіжний захід у виді особистого зобов’язання та поклав на нього обв’язки прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/ або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 02.03.2018 о 18:48 керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі 21074 з реєстраційним номером 570-54 ТС під час руху автомобільною дорогою «М-06» з боку м. Ужгород у напрямку м. Чоп, на 827 км + 177 м, на порушення вимог п.п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, при виборі безпечної швидкості проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не врахував їх, не забезпечив безпеку руху, втратив керування, внаслідок чого автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8, який рухався назустріч. Ударом при зіткненні автомобіль «ВАЗ» 21074 був відкинутий назад на смугу свого руху і там зіткнувся з вантажним автомобілем марки «DAF» моделі FTXF105 з реєстраційним номером Словаччини sk VK 172 BZ під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався в попутному напрямку позаду нього. Внаслідок цих зіткнень пасажир автомобіля «ВАЗ» моделі 21074 ОСОБА_10, який знаходився на передньому сидінні, отримав тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою настання його смерті.

18.06.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України, тобто в порушеннях правил безпеки дорожнього руху, які спричинили смерть потерпілого.

В клопотанні ставиться питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що він скоїв тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, але вини не визнав, має паспорт для виїзду за кордон, перебуваючи на волі може з метою переховування від органів досудового розслідування і суду та ухилення від виконання процесуальних обов’язків виїхати за межі України, незаконно впливати на потерпілого, свідків, а менш суворий запобіжний захід цим ризикам запобігти не зможе.

В ухвалі слідчий суддя зазначив, що вважає підозру ОСОБА_4 в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, обґрунтованою, заявлені ризики його ухилення від виконання процесуальних обов’язків існуючими, але недоведеним те, що запобігти цим ризикам менш суворий запобіжний захід не зможе.

Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід в виді тримання під вартою. Вказує, ніби слідчий суддя не врахував установлених досудовим розслідуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, його наслідків, пунктів Правил дорожнього руху, які, на його думку, порушив ОСОБА_4, заявлених ризиків, того, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яка є обґрунтованою, і навіть того, що ОСОБА_4 не визнає своєї вини.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст оскарженої ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, промову прокурора на підтримання апеляційних вимог, заперечення захисника та підозрюваного проти доводів прокурора, провів судові дебати, перевірив матеріали провадження і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Згідно ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 1, п.4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується в учиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років виключно, у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та заявлених у клопотанні ризиків, в ухвалі слідчого судді сумніву не піддана і їх існування в апеляційній скарзі не оспорюється. Проте доказів, які підтверджували б, що запобігти цим ризикам без застосування виняткового запобіжного заходу неможливо, ні слідчому судді ні Апеляційному суду не надано і в апеляційній скарзі та в промові прокурора не наведено.

Твердження прокурора про те, ніби слідчий суддя не врахував установлених досудовим розслідуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, його наслідків, пунктів Правил дорожнього руху, які, на його думку, порушив ОСОБА_4, заявлених ризиків, того, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яка є обґрунтованою, не відповідає дійсності і прямо суперечить змісту оскарженої ухвали та прийнятому рішенню.

З пояснень підозрюваного і захисника в судовому засідання під час апеляційного розгляду провадження вбачається, що ОСОБА_4 співпрацює з органом досудового розслідування, своїх обов’язків не порушує, паспорт для виїзду за кордон на виконання ухвали слідчого судді 26.06.2018 здав на зберігання начальнику Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, претензій з боку потерпілого до нього немає.

Прокурор у судовому засіданні цих пояснень не спростував.

Відомостей про те, що ОСОБА_4 у будь-який спосіб перешкоджав досудовому розслідуванню чи перешкоджає йому в даний час, у матеріалах провадження немає і Апеляційному суду не надано.

Відповідно до ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний, окрім іншого, має право не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання (п.4); давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати (п.5).

Отже довід прокурора про те, що ОСОБА_4 не визнає своєї вини не може бути використаний для обґрунтування рішення про взяття його під варту.

ОСОБА_4 має постійне місце проживання, роботи: працює вчителем у школі, сім’ю, в якій малолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_6, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.

Характер та обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4, відомості про його особу, його поведінка на час розгляду клопотання слідчим суддею, переконують у тому, що ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_4, на якому наполягають слідчий і прокурор, не був і не є виправданим.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20.06.2018 про відмову в застосуванні щодо ОСОБА_4, підозрюваного в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжного заходу в виді тримання під вартою та застосування щодо нього запобіжного заходу в виді особистого зобов’язання, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: