Ухвала суду № 75200236, 10.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/332/2018(м)

263/12836/17

Категорія: ст. 513 КПК України Суддя 1-ої інстанції: Томілін О.М.

Доповідач: Преснякова А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

та справах про адміністративні правопорушення

Апеляційного суду Донецької області

у складі: головуючого судді Преснякової А.А.

суддів Гришина Г.А., Демяносова О.В.

при секретарі Костомановій А.Є.

за участю прокурора Заіки О.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру №12017050770002438, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за апеляційними скаргами заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. та прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10.04.2018 року, якою до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом, -

В С Т А Н О В И Л А :

Судом встановлено, що 21.08.2017 року приблизно о 12.30год. ОСОБА_3, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись на другому поверсі ТЦ «Обжора», який розташований по проспекту Будівельників, 125 у Центральному районі м.Маріуполя, шляхом вільного доступу, таємно викрав ноутбук «ASUS», який належить ОСОБА_4, і який остання залишила в торговому відділі на столі без нагляду, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 4216,67 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, заступник прокурора Донецької області Бойко Н.О. та прокурор Маріупольської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу суду змінити у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, виключити з мотивувальної частини судового рішення про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, посилання на його дії як умисні та з певною метою і мотивом. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Зауважують, що відповідно до висновків судово-психіатричної експертизи № 1115 від 22.09.2017 року ОСОБА_3 як на час скоєння правопорушення так і на теперішній час страждав і страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизофренії параноїчної, яке позбавило останнього можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, який відноситься до інкримінованого йому діяння. На час проведення експертизи також не усвідомлював свої дії і не міг керувати ними, потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричну лікарню із звичайним наглядом.

Вважають, що в діях ОСОБА_3 відсутня суб’єктивна сторона інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, а саме умисел і мета, і ці обставини відповідно до ст.505 КПК України у кримінальному провадженні не потрібно встановлювати.

Оскільки ОСОБА_3 на час вчинення суспільно небезпечного діяння був неосудною особою, він відповідно до ст.19 КК України не є суб’єктом злочину, а тому не міг діяти умисно.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні доводи у повному обсязі і просив оскаржуване судове рішення змінити, захисника, яка визнала апеляційні доводи; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурорів підлягають задоволенню з таких підстав.

Апеляційні скарги містять в собі лише доводи для зміни ухвали суду, а саме виключення посилання на дії ОСОБА_3 як умисні та з певною метою і мотивом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, що містить об’єктивні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, а також щодо виду застосованого примусового заходу медичного характеру, в апеляційній скарзі не оспорюються і судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Суд першої інстанції в ухвалі мотивував своє рішення і прийшов до висновку, що ОСОБА_3 в момент вчинення суспільно небезпечного діяння знаходився в стані неосудності, в якому перебуває і на даний час, а тому він, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності і призначив останньому примусові заходи медичного характеру, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Осудність є однією з загальних ознак суб’єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.

Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об’єкта, предмета, об’єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення. Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб’єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов’язковою передумовою чого є осудність.

Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб. Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.

Статтею 513 КПК передбачається, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1115 від 22.09.2017 року ОСОБА_3 як на час скоєння правопорушення, так і на теперішній час страждав та страждає хронічним психічним захворюванням - шизофренією параноїчною, епізодичний перебіг з наростаючим дефектом особистості, не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період скоєння діяння, яке інкримінується ОСОБА_3, в тимчасово хворобливому стані не знаходився.

Із зазначеним станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб’єктивної сторони злочину.

Отже, висновки суду про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України умисно та з певною метою і мотивом, не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, а тому свідчать про неправильне застосування такого закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України судове рішення у даному кримінальному провадженні підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції посилання на умисел та мету і мотив дій ОСОБА_3 при вчиненні ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Керуючись статями 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги прокурорів задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 10.04.2018 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали суду посилання на дії ОСОБА_3 при вчиненні ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, як умисні та з певною метою і мотивом.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7