Ухвала суду № 75200176, 05.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/908/18

Номер провадження 11-кп/775/514/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/908/18

Номер провадження 11-кп/775/514/2018 Головуючий суддя Смірнова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Смірнової В.В.

суддів: Залізняк Р.М., Круподері Д.О.,

при секретарі судового засідання Ільяшенку С.О.,

за участю:

прокурора Медінцевої Н.А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2П,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року про відмову у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 щодо зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання,

ВСТАНОВИЛА:

Із ухвали суду вбачається, що 30 січня 2018 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області звернувся засуджений ОСОБА_1 із клопотанням про перерахування відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України його терміну покарання день за два, який він відбував під час попереднього ув’язнення, а саме з часу його затримання з 15 лютого 2001 року по день набрання вироком законної сили – 20 травня 2004 року, посилаючись на те, що 26 жовтня 2017 року судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України прийнято постанову, згідно якої суд прийшов до висновку про те, що положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ слід тлумачити таким чином, що в ній фактично використане родове поняття позбавлення волі, яке складає зміст відразу двох покарань: позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. Відповідно, норма про зарахування попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі підлягає застосуванню як до осіб, які засуджені до позбавлення волі на певний строк, так і до тих, які засуджені до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 щодо зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання. Суд зазначив, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 квітня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09 червня 2016 року, відмовлено засудженому ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 72 КК України. Однак повторне звернення із зазначеним клопотанням до суду першої інстанції з тих самих підстав без перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є обов’язковим для виконання, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Засуджений ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 459 КПК України не ставить питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій прохає ухвалу скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_1 задовольнити та зарахувати йому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) строк попереднього ув’язнення з часу його затримання 15 лютого 2001 року по день набрання вироком законної сили – 20 травня 2004 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, засудженого, який прохав скасувати ухвалу та задовольнити його клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду підлягає скасуванню за таких підстав.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, інші питання про всякого року сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України).

За змістом статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням, зокрема засудженого.

Під виконанням вироку розуміється стадія кримінального процесу, змістом якої є правовідносини і діяльність її учасників за визначальної ролі суду з виконання судових рішень, а саме: звернення до виконання, контроль за їх виконанням і вирішенні питань, що виникають під час їх виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України, завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків.

Однак, суд не дотримався зазначених норм закону та не врахував, що питання, які стосуються прав та законних інтересів засудженого, можуть виникати та підлягають вирішенню протягом усього періоду виконання вироку.

Крім того, рішення суду першої та апеляційної інстанції щодо вирішення раніше клопотання ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання не є преюдиційними.

Щодо вирішеннія клопотання засудженого про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( у редакції Закону № 838-VIII) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 р. «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання», зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України № 838-VIII цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

У приписах частини п’ятої статті 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII зазначено, що передбачені в ній правила зарахування строку попереднього ув’язнення мають застосовуватися у період дії цієї норми при засуджені осіб до позбавлення волі.

Статтею 24 Конституції України громадянам гарантована рівність конституційних прав і свобод та рівність перед законом.

Встановлення різних правил щодо осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі є дискримінаційним заходом у розумінні Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 грудня 1950 року.

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 12 квітня 2012 року N 9-рп/2012 висловив наступну правову позицію: "Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі N 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод".

Застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, Закону N 838-VIII не може бути обмежено, оскільки передбачені частиною п'ятою статті 72 КК правила зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення мають істотне значення для обчислення засудженому строку фактичного відбування покарання, що прямо впливає на реалізацію ним прав щодо зміни умов тримання, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, у тому числі права на звернення із клопотанням про помилування.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 26 жовтня 2017 року у справі № 5-121(15)17, положення частини п'ятої статті 72 КК (в редакції Закону N 838-VIII) слід тлумачити таким чином, що в ній фактично використане родове поняття позбавлення волі, яке складає зміст відразу двох видів покарань: позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. Відповідно, норма про зараховування попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі підлягає застосуванню як до осіб, які засуджені до позбавлення волі на певний строк, так і до тих, які засуджені до довічного позбавлення волі.

Крім того, суд посилаючись на те, що засуджений не поставив питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами відповідно до положень статті 459 КПК, не врахував, що у частині другій статті 259 КПК України визначений вичерпний перелік нововиявлених обставин, жодна з цих обставин не є підставою для перегляду рішення щодо зарахування строку попереднього ув’язнення.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2002 року ОСОБА_1 засуджено за ст. ст. 69, 93 п. п. «г, ж, з, і», 17 ч. 2, 93 п. п. «а, г, ж, з, і», 144 ч. 3 КК України (1960 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду України від 20 травня 2004 року вирок Апеляційного Донецької області від 23 грудня 2002 року в частині засудження ОСОБА_1 за ст. ст. 144 ч. 3, 17-93 п. п. «а, з, і» КК України скасовано, справу в цій частині було направлено на додаткове розслідування. Зазначено - вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. ст. 69, 93 п. п. «г, ж, з, і», 17, 93 п. п. «г, ж», 42 КК України до довічного позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 20 травня 2004 року. Постановою слідчого по особливо важливим справам Генеральної прокуратури України від 08 жовтня 2004 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 17 ч. 2, 93 п. п. «а, і», ст. 144 ч. 3 КК України (в ред. 1960 р.) закрито за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом першої інстанції закону, який підлягає застосуванню, а апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 – задоволенню.

Таким чином, необхідно зарахувати засудженому ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 р.) строк його попереднього ув’язнення з часу його затримання – 15 лютого 2001 року (а.с. 14) по день набрання вироком законної сили – 20 травня 2004 року із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2018 року про відмову у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 щодо зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання - скасувати.

Постановити нову ухвалу:

Задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк відбування покарання.

Зарахувати засудженому ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 р.) строк його попереднього ув’язнення - з часу його затримання, 15 лютого 2001 року, по день набрання вироком Апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2002 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ст. ст. 69, 93 п. п. «г, ж, з, і», 17 ч. 2, 93 п. п. «а, г, ж, з, і», 144 ч. 3 КК України (1960 р.) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, законної сили, 20 травня 2004 року, - із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: