Ухвала суду № 75200169, 10.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/3946/16-к

Номер провадження 11-кп/775/616/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області

в складі: головуючого судді Смірнової В.В.

суддів: Круподері Д.О., Залізняк Р.М.

секретаря судового засідання Ільяшенко С.О.

за участю: прокурора Саліхова А.А.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут Донецької області апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, холостого, не працюючого, раніше судимого: 1\. 06 лютого 1996 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 206 ч.2, 142 ч. 1КК України до 04 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2/. 06 червня 2000 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 100, 102 КК України до 2 років позбавлення волі; 3/. 26 липня 2000 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 140 ч. 2, 42 КК України до 03 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4/. 30 квітня 2004 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 186 ч.2 КК України до 04 років позбавлення волі; 5/. 16 квітня 2009 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст. 15 ч.2, 115 ч. 1 КК України до 08 років позбавлення волі, звільнений 05 січня 2015 року умовно-достроково на не відбутий термін 01 рік 11 місяців 09 діб, тимчасово проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

якого визнано винним та призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.1 ст.121 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більше суворим, призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року у виді 1 року 10 місяців позбавлення волі та призначено остаточне покарання у вигляді 6 років 10 місяців позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Обвинуваченим ОСОБА_1 були скоєні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185, ч.1 ст.121 КК України, за наступних обставин.

Так, перебуваючи на лікуванні у палаті №8 травматологічного відділення Артемівської центральної районної лікарні розташованої за адресою: Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 15, - 12 лютого 2016 року о 18-30 годині знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, діючи навмисно із користі, повторно, скориставшись відсутністю контролю потерпілого та інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому похилого віку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 телефон сотового зв’язку марки «SAMSUNG B-350» ІМЕІ – 356556/06/115580/1, ІМЕІ – 356566/06/115580/0, вартістю 1129,71 грн., який у той же день продав і скористався вирученими коштами на свій розсуд, спричинив скоєним злочином потерпілому матеріальну шкоду на суму 1129,71 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність, 22 вересня 2016 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, діючи навмисно, з мотивів раптово виниклої неприязні, ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, у квартирі №1, будинку №47, за адресою: вул. Різдвяна, м. Бахмут, Донецької області, після сварки, кухонним ножем, який він тримав у правій руці, завдав ОСОБА_4 один удар в правий бік грудної клітки, спричинивши: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа з наскрізним пораненням правої частки печінки. Яке відноситься, до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя потерпілого в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор прохає скасувати вирок у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним та призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України - у вигляді 2 років позбавлення волі, за ч.1 ст.121 КК України - у вигляді 7 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 16.04.2009 року, остаточно призначивши покарання ОСОБА_1 у вигляді 8 років позбавлення волі.

У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 прохає скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора і обвинуваченого із захисником, які прохали задовольнити апеляційні скарги, перевіривши судову справу та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду – скасуванню з призначенням нового розгляду, за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення..

Колегія суддів вважає, що суд при постановленні судового рішення припустився порушень вимог кримінального процесуального закону і зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.374 КПК України при складанні вироку у мотивувальній його частині у разі визнання особи винуватою повинно зазначатись формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ч.3 ст.373 КПК України – обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Положення ч.3 п.2 ст.374 КПК України передбачають, що у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місяця, часу способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказані вимоги кримінального процесуального кодексу, при розгляді у суді першої інстанції виконані не були.

Так, суд визначаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України при формулюванні обвинувачення у мотивувальній частині вироку не зазначив дату та час спричинення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень у виді колото-різаного поранення грудної клітки справа з наскрізним пораненням правої частки печінки.

Також, суд, формулюючи обвинувачення визнане ним доведеним навів лише наслідки вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення у виді «проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа з наскрізним пораненням правої частки печінки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя потерпілого в момент заподіяння», проте спосіб вчинення тілесного ушкодження засудженим потерпілому ОСОБА_4 не вказав, а саме судом не зазначено, що ОСОБА_1 кухонним ножем, який він тримав у правій руці, завдав ОСОБА_4 один удар в правий бік грудної клітки.

Суд не виконав і положення ст.ст.94 і 374 КПК України, що також сприяло передчасному прийняттю по справі остаточного рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження за наявності суперечливих і не перевірених доказів, які мають істотне значення для висновків суду, а також у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Саме у суді апеляційної інстанції встановлено, що остаточне рішення суду за ст.185 ч.2 КК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження за наявності суперечливих і не перевірених доказів, які мають істотне значення для висновків суду, а також у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження містять протиріччя, які не усунені судом першої інстанції, тобто мають місце суперечливі докази, що сприяло передчасному прийняттю по справі остаточного рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження за наявності суперечливих і не перевірених доказів, які мають істотне значення для висновків суду, а також у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Колегія суддів у суді апеляційної інстанції встановила невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи.

Разом з тим, ст.415 КПК України не передбачає такої підстави для призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Однак, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України – в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Приймаючи до уваги положення ч.6 ст.9 КПК України – у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.

В частині 1 ст.7 КПК України зазначено – зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться – п.п.1 і 2 верховенство права і законність.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Призначене ОСОБА_5 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на вимоги ст..ст.176-178 КПК України, підлягає задоволенню клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, в зв’язку з чим обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого – задовольнити частково.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.185 ч.2, ст.121 ч.1 КК України – скасувати.

Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів до 01.09.2018 року з триманням його в Державній установі «Бахмутська УВП № 6» Донецької області.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: