Вирок № 75199761, 10.07.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/3119/18

Провадження №1-кп/235/481/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Коваленко В.О.

за участю секретаря Лемзіковій В.С.

прокурора Лєйко Н.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровськ кримінальне провадження, внесене 25 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050410000837, відносно ОСОБА_1, який народився 03 вересня 1994 року в м. Брянка Луганської області, за національністю українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалідом не є, працює різноробочим агрофірми Лісовка, раніше судимий: 16.10.2013 р. Димитровським міським судом за ч. З ст. 15, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. З ст. 357 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 25.02.2016 р. по відбуттю строку покарання; зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Лисівка, вул. Центральна. 76,

обвинуваченого за ч. 3 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, вчинив злочин проти охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин власності за наступних обставин.

13 травня 2018 року близько о 09 год. 30 хвил. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 маючи судимість за вчинення умисних корисних злочинів, яка не знята та не погашена у встановленому законом порядку, а саме, раніше судимий 16.10.2013 р. Димитровським міським судом за ч. З ст. 15, ч. З ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. З ст. 357 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 25.02.2016 р. по відбуттю строку покарання, знаходячись на території домоволодіння за місцем свого мешкання за адресою: Донецька область, Покровський район, с. Лисівка, вул. Центральна. 76, з корисливих мотивів прийняв рішення скоїти таємне викрадення чужого майна, а саме вугілля кам’яного, який перевозиться у піввагонах вантажними потягами по залізничним коліям, розташованим в районі с. Чунишине Покровського району Донецької області.

З цією метою, 13 травня 2018 року, близько о 15 год. 00 хвил. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1, попередньо взявши із собою 30 порожніх синтетичних мішків, прибув у лісосмугу біля 73 км залізничних колій пікету № 1 - № 5 перегону ст. Селидівка - ст. Покровськ «Донецької залізниці», що розташований в районі с. Чунишине Покровського району Донецької області, де став чекати вантажний потяг, який перевозив вантаж - вугілля кам'яне.

13 травня 2018 року близько о 19 год. 20 хвил. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_1 побачив вантажний потяг, що наближався до нього по залізничній колії, та, з метою реалізацію свого злочинного наміру, на ходу заліз на піввагон № 61666384 вантажного потягу №3557. що прямував з відправкою зі ст. Курахівка Донецької залізниці до ст. Бурштин Львівської залізниці та на той час рухався по 73 км залізничній колії пікету №1-№5 перегону ст. Селидівка - ст. Покровськ Донецької залізниці, що розташований в районі с. Чунишине Покровського району Донецької області.

У зазначений час, тобто 13 травня 2018 року близько о 19 год. 30 хвил. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), безпосередньо реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, перебуваючи на зазначеному піввагоні вказаного вантажного потягу, набрав у синтетичні мішки частину вантажу, який перевозився у цьому піввагоні - вугілля кам’яне марки Г (Г1) 0-100 загальною масою 1400 кг, вартістю 2163 гривень 26 копійок за 1 тону, на суму 3028 гривень 56 копійок, яке належить ОСОБА_3 «ДТЕК «Павлоградвугілля», після чого скинув ці мішки з вугіллям з піввагону на землю, маючи намір умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів викрасти його та розпорядитися в подальшому викраденим ним майном на власний розсуд.

При цьому ОСОБА_1 не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення крадіжки чужого майна до кінця, бо викрасти зазначене чуже майно та розпорядитися викраденим майном не зміг з причин, не залежних від його волі, тому що його злочинні дії були пересічені співробітниками Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та ОСОБА_1 у зазначений час та на зазначеному місці був затриманий безпосередньо на місці вчиненого злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав всіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, та злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто своїми умисними діями, які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1свою винуватість у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), визнав повністю, обставини скоєння кримінального правопорушення навів аналогічні викладеним вище та в обвинувальному акті. Показав, що 13.05.2013 року о 9-30 годині взяв 30 мішків та поїхав до Чунишено. Зстрибнув до вантажного поїзду, але той виявився порожнім і доїхав до м. Селідове, зійшов з потягу. Дочекався коли о 19-30 з Селідова до Покровська їхав потяг з вугіллям, заскочив, набрав у підготовлені мішки вугілля 30 шт. та на ст. Чунишено скинув мішки з вугіллям, зіскочив з потягу і був затриманий поліцією, доставили до райвідділу. Пояснив, що вугілля йому було потрібно для особистого споживання, а на придбання коштів не вистачало. Зараз він офіційно працевлаштувався, має постійне джерело існування. З приводу скоєного щиро розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти його волі, зазначаючи, що має на утриманні малолітню дитину та більше злочинів вчиняти не буде, виконає покладені на нього судом обов’язки.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що матеріальних претензій до обвинуваченого не має, покарання просив призначити на розсуд суду, тому суд, відповідно до ст.325 КПК України провів судовий розгляд без потерпілої сторони.

Суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_1 правдивими і достовірними, оскільки вони об'єктивно і в достатній мірі відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченим злочину, підстав для самообмови судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 вважав недоцільним дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи та обставини скоєння кримінального правопорушення не оспорює.

Переконавшись, що всі учасники судового провадження вірно розуміють зміст фактичних обставин провадження, сумніви в добровільності їх позицій відсутні, роз’яснивши учасникам, що вони будуть позбавлені права оскаржити такі обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу, проти чого учасники судового провадження – прокурор та обвинувачений не заперечували.

З огляду на викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинену повторно. Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.

При обранні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, в тому числі враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення корисливого злочину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину – ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно довідки ТОВ АФ «Лисівська» працює з 13.06.2018р., за змістом виробничої характеристики за час роботи до ОСОБА_1 претензій та зауважень з боку керівництва до роботи не було, згідно побутової характеристики характеризується позитивно, за змістом наданої органом пробації досудової доповіді виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

З огляду на викладене, беручи до уваги правову позицію прокурора, який просив призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі із іспитовим терміном на 1 рік, а також думку представника потерпілого, який матеріальних претензій до обвинуваченого не має, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.185 КК України у мінімальному розмірі, та, враховуючи щире каяття обвинуваченого, відсутність шкоди спричиненої даним злочином, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, а також його влаштування на роботу, що вказує на наявність у останнього бажання встати на шлях виправлення, застосувати ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном та покладенням відповідних обов’язків, визначених ст.76 КК України.

На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Процесуальні витрати за даними обвинувального акту відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не обирати.

Після вступу вироку у законну силу речові докази: 1400 кг кам’яного вугілля, залишені на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_3 «ДТЕК «Павлоградвугілля» ОСОБА_4 - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_3 «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.О. Коваленко