Рішення № 7519849, 13.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.10 р. Справа № 16/349пд

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк

до відповідача-1: Підприємства з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ в особі відокремленого підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Донецьк

про розірвання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.07р.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.11.2009р. порушено провадження по справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до відповідачів, 1) Підприємства з іностранними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ в особі відокремленого підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Донецьк, про розірвання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.07р. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 18.11.2009р. 10 год. 30 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р., акт приймання-передачі майна від 22.02.2008р., свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, тимчасові реєстраційні талони, невідповідність вантажопідйомності автомобілів у реєстраційних свідоцтвах та договорі лізингу.

Під час розгляду справи суд встановив, що вірне найменування відповідача-1, згідно п.1.4. договору фінансового лізингу, становить Підприємство з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про зміну найменування відповідача-1 на Підприємство з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк.

Суд розглянув клопотання позивача та задовольнив.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та незаконність, та зазначає, що між позивачем та відповідачем-1 договір лізингу не укладався. Крім того, відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог та умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач надав до суду заяву від 10.12.2009р. про уточнення позовних вимог та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р.

Відповідач-2 надав до суду відзив за № 4379 від 15.12.2009р. та заперечує проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача-2, господарський суд встановив:

19.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (Лізинго-давець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізин- гоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 223 (далі за текстом договір), предметом якого є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до договору) (далі за текстом „Майно” або „предмет лізингу”) для підприємницьких цілей Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.1.4. договору, продавцем майна, зазначеного в Специфікації, є Підприємство з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк (Відповідач-1).

В специфікації (додаток № 2 до договору) зазначено, що предметом договору є автомобіль FAW CA 3252, двигун НОМЕР_2 (ЄВРО 2), 7700см3, 310 к.с., турбодизель, інтеркулер, 9-ст. КПП, блокіровка диференціала ведучих мостів (міжколісна та міжосьова), кабіна 1 спальне місце, колісна формула 6х4, самоскид, заднє розвантаження, в/п 17750 кг, обєм кузова 18 м3, ГУР, АБС, автомагнітола, кондиціонер.

22.02.2008р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, в якому зазначені автомобілі у відповідності до вказаної специфікації в кількості пяти штук з в/п 17750 кг.

До позивача в осені 2009р. надійшли замовлення на здійснення транспортних послуг, згідно яким автомобілі Позивача повинні були перевозити вантаж у різних напрямках у межах території України, використовуючи автомобільні дороги загального користування. Перед їх виконанням Позивачем була здійснена перевірка всіх документів та виявлена невідповідність вантажопідйомності автомобілів у реєстраційному свідоцтві та договорі лізингу.

У виданих реєстраційних свідоцтвах на автомобілі було зазначено, що вантажопідйомність складає 7690 кг, що не відповідає Специфікації (додаток № 2 до договору), в якій значиться 17750 кг, у звязку з чим Позивач був позбавлений можливості використовувати автомобілі за призначенням.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно приписів ч.2 ст.6 Закону України „Про фінансовий лізинг” істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З метою всебічного та всестороннього дослідження доказів по справі судом були направлені запити до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області з метою встановлення яким чином на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу можна визначити вантажопідйомність вантажного автомобіля.

12.01.2010р. до господарського суду надійшов лист відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи за № 9/14 від 04.01.10р., в якому зазначено, що для визначення вантажопідйомності вантажного автомобіля можуть бути використані відомості, зазначені в реєстраційних документах (різниця між повною масою та масою без навантаження), або технічна документація на транспортний засіб.

Пункт 1 частини 2 статті 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” закріплює обовязок Лізингодавця у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Із наданих до матеріалів справи тимчасових реєстраційних талонів на автомобілі вбачається, що різниця між повною масою автомобілів (22190 кг) та масою без навантаження (14500 кг) дорівнює 7690 кг. Отже вантажопідйомність автомобілів, переданих Позивачеві за договором лізингу, менше ніж зазначено в договорі та специфікації до нього.

Отже, під час укладання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) Лізингодавцем в Специфікації до договору вказана вантажопідйомність автомобілів 17750 кг, переданих Позивачеві в платне володіння та користування, що не співпадає з даними в реєстраційних документах 7690 кг, у звязку з чим Позивач був позбавлений можливості використовувати автомобілі за призначенням.

Відповідачем-2 під час укладання договору були порушені приписи ч.2 ст.6 та п.1 ч.2 ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, а саме: характеристики предмету переданого в лізинг майна не співпадають в фактичними даними.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р. недійсним є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до Підприємства з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р. недійсним не підлягають задоволенню, оскільки Підприємство з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” не є стороною спірного договору, а тому вимоги позивача в цій частині необґрунтовані.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача-2, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст.215, 236, 806 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ в особі відокремленого підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р. недійсним задовольнити.

Визнати недійним договір фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” (Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач).

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 м.Донецьк до Підприємства з іноземними інвестиціями „Автоінвестстрой-Донецьк” м.Донецьк про визнання договору фінансового лізингу № 223 від 19.11.2007р. недійсним відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг” м.Київ (пров.Балтійський, 20, м.Київ, 04073; ЄДРПОУ 33635277, п/р 2600945034000 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1, п/р 26008313206980 в філії „ДРУ” банка „Фінанси та кредит”, МФО 335816) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 13.01.2010р.

Суддя

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.