Рішення № 75198441, 25.06.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1039/18

Провадження №2/283/533/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2018 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Саланди О.М.

при секретарі - Кравець Л.Ю.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малин Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (Житомирська область, Малинський район, смт. Чоповичі, вул. Комсомольська, буд. 11) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» (Житомирська область, Малинський район, смт. Граніте, вул. Шевченка, буд. 15) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 22 травня 2018 року звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до ТОВ «ЮНІГРАН», в обґрунтування якого зазначив, що з 01 листопада 2015 року працював машиністом тепловоза в ТОВ «ЮНІГРАН». Наказом ТОВ «ЮНІГРАН» №172-К/ТР від 25.04.2018 року позивача було звільнено з посади машиніста у зв’язку з встановленням 20.04.2018 року факту зливання із тепловоза ТЕМ-2М189 дизельного пального, згідно з п.2 ст.41 КЗпП України. Підставою для звільнення позивача стала доповідна записка начальника вантажної дільниці ОСОБА_3 від 20.04.2018 року, службова записка заступника начальника вантажної дільниці з обладнання та колійного господарства ОСОБА_4 від 20.04.2018 року, а також акт від 20.04.2018 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Проте виконання операцій з використання паливно-мастильних речовин не становить основного змісту трудових обов’язків машиніста тепловоза, а дизельне пальне, яке заправлене в паливний бак не є товарно-матеріальною цінністю. У зв’язку з наведеним просить визнати незаконним наказ про його звільнення з посади №172-К/ТР від 25.04.2018 року за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді машиніста тепловоза Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» з 26.04.2018 року та стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26.04.2018 року по день ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити. Доповнив, що не мав на меті здійснювати крадіжку пального, а лише підставив відро під кран спуску пального, оскільки останній протікав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та пояснив наступне. 20.04.2018 року о 08 год. 00 хв. машиніст тепловоза ОСОБА_1 приступив до робочої зміни на тепловозі ТЕМ-2М189 та при огляді тепловоза заступником начальника вантажної залізниці з обладнання та колійного господарства ОСОБА_4 будь-яких порушень паливної системи в тому числі зливань дизельного палива зафіксовано не було. 20.04.2018 року близько 14 год.20хв., при огляді тепловоза ТЕМ-2М189, в якому на робочій зміні знаходився машиніст тепловоза ОСОБА_1, було виявлено факт зливання ОСОБА_1 переданого йому під звіт дизельного палива, а саме в відро з 3 літрами дизельного палива, а з трубки крана спуску повітря паливної системи стікало дизельне паливо. Дані обставини були виявлені в присутності свідків та належним чином зафіксовані доповідною запискою начальника вантажної дільниці ОСОБА_3 від 20.04.2018 року, службовою запискою заступника начальника вантажної дільниці з обладнання та колійного господарства ОСОБА_4 від 20.04.2018 року та актом від 20.04.2018 року. ОСОБА_1 від дачі будь-яких пояснень з приводу зазначених подій відмовився, що було зафіксовано в акті від 20.04.2018 року. На наступний день ОСОБА_1 було подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Згідно наказу генерального директора ТОВ «Юнігран» №172-К/ТР від 25.04.2018 року ОСОБА_1 з 25.04.2018 року було звільнено з роботи згідно п.2 ст.41 КЗпП України – у зв’язку з втратою довір’я. Звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України є цілком правомірним, так як було встановлено винні дії даного працівника, що безпосередньо обслуговує товарні цінності, які дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника. Згідно робочої інструкції машиніста тепловоза, останній несе повну відповідальність за збереження тепловоза, пального та переданого йому вантажу до здачі тепловоза іншій локомотивній бригаді. При виході на робочу зміну машиніст тепловоза ОСОБА_1 отримував наряди на виконання робіт, про що розписувався в журналі щозмінної видачі нарядів та згідно маршруту письмово приймав під звіт наявне дизельне паливо, а після здачі зміни здавав його залишок згідно показників лічильника, в тому числі власноручно ставлячи своє прізвище в маршруті та журналі прийому та здачі змін тепловоза. Відтак 20.04.2018 року машиніст тепловоза ОСОБА_1, будучи особою матеріально-відповідальною за збереження пального та переданого йому вантажу здійснив втручання в роботу паливної системи тепловоза та зливання переданого йому під звіт дизельного пального, що й послужило причиною втрати довір’я до нього з боку власника та послідуючого звільнення ОСОБА_1 Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що Наказом №ОС-583 від 30.10.2015 року позивач був прийнятий на посаду машиніста тепловоза до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» в порядку переведення з Публічного акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод».

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» №172-К/ТР від 25.04.2018 року позивача було звільнено з посади машиніста у зв’язку з встановленням 20.04.2018 року факту зливання із тепловоза ТЕМ-2М189 дизельного пального, згідно з п.2 ст.41 КЗпП України. Підставою для звільнення стала доповідна записка начальника вантажної дільниці ОСОБА_3 від 20.04.2018 року, службова записка заступника начальника вантажної дільниці з обладнання та колійного господарства ОСОБА_4 від 20.04.2018 року, а також акт від 20.04.2018 року.

Свідок ОСОБА_4, будучі допитаним в судовому засіданні, показав, що працює заступником начальника дільниці на ТОВ «Юнігран». Факт зливання ОСОБА_1 дизпалива виявили начальник цеха і охорона, а він прийшов на місце події вже після того, як зателефонував начальник цеха. На місці події був ще машиніст. Він підійшов до тепловоза і йому показали наступне: відро стояло в тому місці, де знаходиться заглушка для спуска повітря з тепловоза. У відрі знаходилось дизпаливо. Працівники охорони забрали відро для того, щоб перевірити його вміст. При перевірці охорона підтвердила, що у відрі знаходилось дизпаливо, в загальній кількості 3 літри. Ознак зливання дизпалива з тепловоза він не побачив. При прийнятті та здачі тепловоза машиніст заповнює певну форму (бланк) документа, де зазначає кількість дизпалива. Крім того в кожному тепловозі встановлені лічильники, згідно показів яких перевіряється кількість витраченого пального. Перед початком роботи кожному машиністу видається маршрутний лист, в якому також зазначаються дані про кількість дизпалива. Машиніст особисто несе відповідальність за витрачання пального і зазначає його залишки в маршрутному листі. Правильними діями при виявленні факту протікання пального з тепловоза є: повідомити заступника начальника дільниці. Якщо має місце факт серйозного протікання палива, то в такому разі також викликається ремонтна бригада. ОСОБА_1 про дану подію його не повідомляв ніяким чином. Коли він підійшов на місце події, там вже на той час перебували начальник цеха і працівники охорони. Вони одразу викликали ремонтну бригаду, щоб ліквідувати протікання. Працівники охорони опломбували кран. Потім вони комісійно склали акт про дану подію. Особисто він запропонував ОСОБА_1 надати пояснення з-приводу виявленого факту, але останній відмовився від надання пояснень та написав заяву на звільнення. На запитання головуючого чи були випадки протікання крану у тепловоза, свідок відповів, що такі випадки були неодноразово, оскільки деякі працівники здійснюють крадіжку дизпалива, однак достовірно визначити причину протікання неможливо.

Свідок ОСОБА_3, що працює начальником першої дільниці, пояснив: факт зливання дизпалива нами був виявлений випадково. Ми побачили, що стоїть відро і в нього стікає дизпаливо. ОСОБА_1 є відповідальним за зберігання пального. Він здає пальне та приймає згідно показів лічильника. Слід зазначити, що нами було запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення з-приводу події. Однак він надання будь-яких пояснень він відмовився, написав заяву на звільнення.

Свідок ОСОБА_5: працює в службі охорони ТОВ «Юнігран», пояснив: на виклик я з працівниками охорони прибули до місця події. Побачили відро, в яке стікає пальне. ОСОБА_1 на місці події не було. Потім коли останній прийшов ми намагалися взяти у нього пояснення, однак ОСОБА_1 по даному факту взагалі нічого не сказав. Ми, як охорона, вилучили відро і виявили там 3 літри дизельного пального. Потім ми викликали начальника депо.

Відповідно до ч. 1,2-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Підставою для втрати довір'я та звільнення позивача відповідно до Наказу №172-К/ТР про припинення трудового договору слугував факт зливання машиністом тепловоза ОСОБА_1 із тепловоза ТЕМ – 2М189, дизельного палива з метою його викрадення для власних потреб, тобто вчинення умисних дій, які дають підставу для втрати довір'я до даного працівника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року роз’яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Отже, розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати: чи становить виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Відповідно до Робочої Інструкції №2.28 машиніста тепловоза вантажного цеху, машиніст тепловоза виконує обслуговування тепловоза під час його експлуатації та службовий ремонт. Завданням та обов’язками машиніста тепловоза вантажного цеху є підготовка тепловоза до виїзду, обслуговування його під час руху, на стоянках, після приймання тепловоза несе повну відповідальність за збереження тепловоза, пального та переданого йому вантажу до здачі тепловоза іншій локомотивній бригаді, стежить за роботою тепловозу, проводить необхідні ремонти.

Згідно робочої Інструкції №2.28 машиніста тепловоза вантажного цеху, машиніст тепловоза несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків, передбачених діючою робочою інструкцією в рамках визначених діючим законодавством України.

Провівши оцінку робочої Інструкції, яка визначає коло трудових (посадових) обов'язків машиніста тепловоза, суд приходить до висновку, що виконання операцій з дизельним паливом не становить зміст основних трудових обов'язків позивача. Отже, позивач за своїми посадовими обов'язками не відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності та безпосереднє обслуговування грошових та матеріальних цінностей не становить основного змісту трудових обов'язків позивача.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що згідно «Переліку посад і робіт, які суміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть бути укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості цінностей, переданих їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи застосування в процесі виробництва», затвердженому ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 28.12.1977 року, посада машиніста тепловоза до цього переліку не входить. Договір про матеріальну відповідальність з позивачем не укладався.

Також для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України) потрібно встановити винну дію працівника.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідченнями свідків підтверджено той факт, що на робочому місці ОСОБА_1 було виявлено відро із 3 літрами палива. Позивач у судовому засіданні пояснив, що паливо почало підтікати, тому він поставив відро.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що при підтіканні палива, позивач, згідно трудових обов’язків, повинен був повідомити свого керівника про даний факт, а оскільки ОСОБА_1 цього не зробив, то це підтверджує факт зливання машиністом тепловоза ОСОБА_1 із тепловоза ТЕМ – 2М189 дизельного палива з метою його викрадення для власних потреб.

Позивач у судовому засіданні не заперечив факт того, що не повідомив вчасно про підтікання палива свого безпосереднього начальника, хоча відповідно до посадової інструкції повинен був це зробити. Проте це не є підставою для звільнення за ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно з ст.147 КзПП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 149 КзПП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, для забезпечення пропорційності дисциплінарної відповідальності вчинення проступку закон встановлює правило про те, що при накладенні дисциплінарного стягнення повинні враховуватися тяжкість самого проступку, обставини, за яких він зроблений, попередня робота і поведінка працівника.

Окрім цього, відповідач не надав конкретних доказів вини робітника в скоєнні злочину, а саме крадіжці, кваліфікацію дій робітника встановлює виключно вирок суду.

Також суд звертає увагу, що під час виявлення факту зливання палива ОСОБА_1, як зазначено у Наказі про звільнення, працівників поліції для виявлення факту крадіжки відповідач не викликав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» №172-К/ТР від 25.04.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України та поновити його на зазначеній посаді.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, у справі №746/550/15-Ц від 01 березня 2017 року, у справі № 750/10044/15-ц від 10 листопада 2016 року.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік

Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював за змінами з графіком з 48 годинним робочим тижнем, з погодинної оплатою.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» про середній місячний заробіток ОСОБА_1, за лютий 2018 року останній отримав заробітну плату у розмірі 11,744,08 грн., за березень 2018 року - 12 291, 20 грн., всього за два місяці – 24 035,28 грн.

Отже середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 12400,65 грн.

Згідно копії Відомості обліку використання часу працівників Вантажної дільниці (ДЕПО) за лютий 2018 року та за березень 2018 року, у лютому позивачем було відпрацьовано 160 годин, у березні 171 годину, всього 331 годину за два місяці, які передували звільненню.

Тобто його середньогодинна заробітна плата становить 72 грн.61 коп. (24035,28 заробітна плата за лютий – березень : 311 робочих годин за лютий – березень = 72 грн.61 коп.)

Враховуючи, що позивач працював за змінами з графіком з 48 годинним робочим тижнем, а з часу звільнення позивача до ухвалення судового рішення у справі минуло 8 тижднів, то час вимушеного прогулу позивача становить 384 робочих години (8 тижднів помножити на 48 годин).

Отже, заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу становить 27882, 24 грн. (384 години множимо на заробітну плату за годину – 72,61 грн)

Відповідно, вказану суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п.6 постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року №3 «Про практику застосування судами про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Пунктами 2, 4 частини 1 статті 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Окрім того, у відповідності з положеннями ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 гривень.

Керуючись ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» (Житомирська область, Малинський район, смт. Граніте, вул. Шевченка, буд. 15) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним наказ генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» від 25.04.2018 року №172-К/ТР про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста тепловоза Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» з 26 квітня 2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.04.2018 р. у розмірі 27882,24 грн. без врахування відповідних податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста тепловоза Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГРАН» та виплати йому заробітну плату за один місяць, виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 13 941,12 грн. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд Житомирської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_7