Постанова № 75198318, 04.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3708/17 22-ц/774/534/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 214/3708/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Гладиш К.І.,

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції, Державна казначейська служба України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2017 року, яке постановлено суддею Євтушенко О.І. в місті ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 24.03.2017 року об 11.30 год. на автодорозі по вул. Едуарда Фукса в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Свою вину у виникненні ДТП ОСОБА_3 визнав, відшкодувавши йому в добровільному порядку завдані збитки.

Однак, не дивлячись на вказане вище, а також відсутність в діях позивача вини у виникненні аварійної ситуації, 09.04.2017 року інспектор відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП в м. Кривому Розі ДПП ОСОБА_4 в приміщенні управління склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.06.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Для відновлення своїх порушених прав та їх захисту позивач вимушений був звертатись до спеціалістів в галузі права за отриманням правової допомоги, доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення, вини в якому в його діях очевидно не було.

Крім того, будучи потерпілим від ДТП, він був вимушений змінити звичний для нього уклад життя, тривалий час перебував у відчаї та шоці від цих подій й протиправності дій працівників поліції, які безпідставно притягнули його до адміністративної відповідальності. Виходячи із засад справедливості, розумності, обсягу спричинених йому моральних страждань, тривалості порушення його прав, ступеню вини УПП в м. Кривому Розі ДПП, обсяг спричиненої моральної шкоди він оцінив в 30 000 грн., разом з якою просив також відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду, яку визначають понесені ним витрати на правову допомогу та інші витрати, пов’язані з оформленням довіреності на представництво його інтересів в суді спеціалістом в галузі права, оплату судового збору, які просив стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України в силу Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2017 року позовні вимоги зайцева В.Є. задоволені частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 5250 грн., та 6400 грн. – в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті в задоволенні позову відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 помилково сплачений судовий збір в розмірі 2240 грн.

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Зокрема вважає, що висновок суду про стягнення коштів з Казначейської служби, як юридичного органу, є невірним, оскільки в такому випадку кошти підлягають стягненню з Держави шляхом списання коштів Казначейством з державного бюджету.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем безпідставно пред’явлено позов про відшкодування шкоди внаслідок закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності в його діях складу порушення з посиланням на п.2 ст.1, п.5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки, дія цього закону поширюється лише на відшкодування шкоди внаслідок незаконного накладення штрафу у випадку закриття провадження по справі. Оскільки працівник поліції відносно ОСОБА_1 склав лише протокол про адміністративне правопорушення без накладення штрафу, який є лише одним із доказів в силу ст.251 КУпАП, в той час як по даній категорії справ вирішення питання притягнення особи до відповідальності належить до компетенції органу, який вирішує справу.

Зазначені позивачем обставини спричинення йому моральної шкоди та обсяг таких страждань, на думку представника, є надуманим, адже жодної вини в діях відповідачів в її спричиненні немає. Заявлений розмір шкоди вважав недоведеним.

Крім того, представник відповідача вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівники поліції склали вірно з огляду на очевидність допущенням ним порушень п.16.2 ПДР України, що спровокувало виникнення ДТП, а визнання вини іншим учасником – ОСОБА_3 та компенсація шкоди за відсутності постанови суду про визнання його винним у вчиненні ДТП із встановленням допущення порушень конкретних положень ПДР України, в своїй сукупності є лише суб’єктивною думкою самого ОСОБА_3 і не можуть визначати невинуватість ОСОБА_1 в ДТП.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Державної казначейської служби України – ОСОБА_5, яка підтримала апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги Департамент патрульної поліції, представника Департаменту патрульної поліції – ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції та незаперечував проти задоволення апеляційної скарги Державної казначейської служби України, позивача ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліціїпідлягають частковому задоволенню,з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.03.2017 року об 11.30 год. на автодорозі по вул. Едуарда Фукса в районі перехрестя з вул. Георга Отса в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відбулася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 212/2517/17 від 09.06.2017 року, яка набрала законної сили 19.06.2017 року (а.с.10), провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

При цьому судом було встановлено, що перехрестя, де відбулася ДТП, було нерегульованим з перехрещенням нерівнозначних доріг, де на дорозі, по якій рухався ОСОБА_1, було встановлено знак 2.3 «Головна дорога», що надавав йому право першочергового проїзду», а на дорозі, де рухався ОСОБА_3 – знак 2.1 «Дати дорогу», який зобов’язував водія надати дорогу транспортним засобам, які наближались по головній дорозі до нерегульованого перехрестя. У зв’язку з цим, під час проїзду даного перехрестя ОСОБА_1 не допустив жодних порушень ПДР України, які б могли стати причиною виникнення ДТП.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що безпідставним притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАПостанньому спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст.30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

У відповідності до вимог ч.4 ст.37 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може тимчасово обмежити фактичне володіння річчю або пересування транспортного засобу для запобігання небезпеці, якщо є достатні підстави вважати, що річ або транспортний засіб можуть бути використані особою з метою посягання на своє життя і здоровя або на життя чи здоровя іншої людини, або пошкодження чужої речі. На вимогу особи поліцейський зобовязаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів. Обмеження фактичного володіння річчю здійснюється на підставах та в порядку, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Про вчинення адміністративного правопорушення згідно ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Статтею 255 КУпАП передбачено, що у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Протокол про адміністративне правопорушення серія БР № 152878 від 19.04.2017 року був складений у відповідності до вимог ст.ст.254, 255 КУпАП, з додержанням вимог ст.256 КУпАП, із зазначенням місця, часу вчинення та суті правопорушення. На підставі ст.265-1 КУпАП у позивача вилучено посвідчення водія та виписано тимчасовий дозвіл на право керування.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач посилався на незаконність дій працівників Управління патрульної поліції у м. Кривого Рогу Департаменту патрульної поліції по складанню відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, факт завдання йому цими діями матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 23, 1166, 1167, 1174 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

На думку колегії суддів, складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов’язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

При складанні протоколу у відношенні позивача, працівники поліції діяли в межах, наданих їм повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання їх дій неправомірними позивачем, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не надано, як і не доведено факту завдання йому цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку з протиправністю дій і завданням шкоди, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку відсутні усі обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності.

Посилання позивача у позовній заяві та висновки суду першої інстанції про те, що протиправність та неправомірність дій працівників поліції щодо складання у відношенні позивача протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП є помилковими, оскільки вказаною постановою неправомірність дій працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. Рішення про встановлення факту неправомірності вищевказаних дій працівників поліції відсутнє.

Також є безпідставним висновок суду першої інстанції про безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, оскільки в даному випадку позивач ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності.

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову позивача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Також колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди, оскільки відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

На думку колегії суддів позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а тому суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції,скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України та Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 листопада 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: