Рішення № 7519762, 19.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.10 р.                     Справа № 38/307                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м.Макіївка, Донецької області

до відповідача: Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державного відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області

про стягнення вартості нестачі оплаченого вугільного концентрату в сумі 3308грн.56коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Ахметова Н.В. за дов. №07-6681 від 30.12.2009р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, м. Макіївка, Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державного відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області про стягнення вартості нестачі оплаченого вугільного концентрату в сумі 3308грн.56коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на залізничну накладну №50299183, акти приймання продукції по кількості №429/п від 27.03.2008р., № 429 від 28.03.2008р., копію листа про виклик представника вантажовідправника, акт перевірки ваги тари №429 від 28.03.2008р., рахунок-фактуру №9329 від 27.03.2008р., платіжне доручення№407 від 03.04.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

03.12.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 30.11.2009р. № 14/4-20/6048, відповідно до якого Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державне відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 00176495) як юридична особа та знаходиться за адресою: 85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Леніна,11, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

          09.12.2009р. позивач на адресу господарського суду надіслав супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копію претензії №07-1834 від 27.04.2009р. та докази її направлення, яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

12.01.2010р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву № 12-28 від 12.01.2010р. відповідач проти позовних вимог заперечує та просить в позовних вимогах відмовити. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що обов’язковими правилами про порядок прийомки продукції по кількості є Статут залізниць України, а, відповідно, належним доказом засвідчення факту невідповідності маси вантажу є комерційний акт. На думку відповідача, згідно п. 5 Інструкції П-6 позивач повинен був звернутися до органу транспорту з вимогою скласти комерційний акт, а також мав на це право згідно ч. 3 ст. 129 Статуту залізниць. Також, зазначає про те, що нормами ГК України не передбачена така санкція, як оплата вартості вагової нестачі. Таким чином, оскільки відповідач не мав перед позивачем обов’язку постачання певної кількості продукції, а позивач не міг вимагати від відповідача постачання продукції, відповідач не вважається правопорушником, ГК України не передбачає ні принципу господарсько-правової відповідальності, ні санкції, як оплату вартості вагової нестачі. До відзиву відповідач додав копію довідки з ЄДРПОУ АБ № 202526, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію Статуту, копію довіреності, копію договору № 2п/р на переробку рядового вугілля від 01.09.2005, копію специфікації на березень 2008р. до договору № 2п/р від 01.09.2005, додаткову угоду від 01.11.2005 до договору № 2п/р від 01.09.2005.

Перелічені документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

13.01.2010р. від позивача надійшов супровідний лист №07-130 від 13.01.2010р. з додатковими документами.

Лист та додаткові документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003р. між Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь”- металургійний завод” (за договором – продавець) та Закритим акціонерним товариством „Макіївкокс” (за договором – продавець – далі-позивач) було укладено договір № 2080дс (далі - договір), згідно якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору вугільну продукцію (далі-товар). Номенклатура, кількість, ціни, строки та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах до діючого договору.

Відповідно до умов договору № 2080дс від 01.10.2003р. прийомка товару по кількості здійснювалася у відповідності з вимогами „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” № П-6.

Додатковою угодою №116 від 23.02.2008р. до договору №2080дс від 01.10.2003р. сторони визначили, що продавець в березні 2008р. зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільний концентрат марки “Ж” (ЦОФ „Дзержинська”) в кількості 10500т.

Додаткова угода №116 є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

В свою чергу, 01.09.2005 між ДВАТ „ЦЗФ „Дзержинська”, ДП ВАТ „ДХК „Донбасвуглезбагачення” (Виконавець) та ДП „Донецька вугільна коксова компанія” (Замовник) був укладений договір № 2п/р на переробку рядового вугілля, відповідно до якого Замовник зобов’язався поставляти Виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ – фронти завантаження-вивантаження –ДВАТ „ЦЗФ „Дзержинська” (в редакції Інкотермс –2000) в найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікаціям, які оформлюються окремими додатками та є невід’ємною частиною цього договору. Пункти 2.2.6., 2.2.7. даного договору покладають на Виконавця обов’язок здійснювати відвантаження продуктів збагачення згідно письмової заявки Замовника з зазначенням обсягів, відвантажувальних реквізитів та видів споживання; здійснювати відвантаження продуктів збагачення рівномірно по мірі надходження рядового вугілля згідно Технічним нормам завантаження вагонів та контейнерів.

          На виконання договору купівлі-продажу № 2080дс/292 від 01.10.2003 на адресу позивача, Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” м. Макіївка 27.03.2008р. прибув вугільний концентрат марки “Ж” у вагонах №№ 65961146, 67678342, 66789207, 68779941, 68605674, 67145177, 66200569, 66878760, 65754731, 60674678 по залізничній накладній № 50299183, вантажовідправником якого, є Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державне відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області.

У відповідності з положеннями п. 4.2. договору № 2080дс/292 від 01.10.2003р. прийомка вугільного концентрату по кількості здійснювалась згідно вимог Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” №П-6.

На станцію призначення вантаж прибув у справлених вагонах, без слідів втрати та був виданий позивачу, Донецькою залізницею без перевірки маси, про що свідчить відмітка на залізничній накладній.

При прийманні вугільного концентрату по кількості, була виявлена нестача проти даних зазначених у накладній №50299183 на 11200кг., про що був складений акт приймання продукції (товарів) по кількості №429/п від 27.03.2008р.

Відповідно до п.п.16, 17 Інструкції №П-6, прийомка вугільного концентрату була зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі у продовженні прийомки продукції та складання двохстороннього акту.

Позивач 27.03.2008р. направив вантажовідправнику телефонограму №23, якою пропонував останньому направити представника для спільного прийому товару по кількості. Крім того, телефонограмою позивач пропонував вантажовідправнику, ЦОФ “Дзержинська” про прийняте рішення повідомити факсом.

На виклик позивача представник вантажовідправника направив факсом позивачу лист №13-314 від 28.03.2008р., в якому повідомив, що не має можливості направити свого представника для участі у сумісному прийманні продукції по залізничній накладній №50299183 та просить здійснити прийом вантажу відповідно до статуту залізниці та Інструкції П-6.

Згідно п.18 Інструкції №П-6, 28.03.2008р. був складений акт про приймання продукції по кількості №429 за участю представника громадськості.

З урахуванням норми природної втрати, згідно п.27 Правил видачі вантажу, нестача у спірних вагонах склала 3151кг. на суму 3308,56грн. з урахуванням ПДВ.

Рахунок – фактура №9329 від 27.03.2008р., виставлений постачальником був сплачений позивачем у повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №406 від 03.04.2008р.

30.04.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №07-1834 на суму 3308,56грн., в якій позивач пропонував внести на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3308,56грн., яку останній залишив без реагування та задоволення.

          До теперішнього часу вартість нестачі вугільного концентрату у розмірі 3308,56грн. відповідачами не сплачена, тому позивач просить суд стягнути з відповідача вартість нестачі сплаченого вугільного концентрату.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір №2080дс від 01.10.2003р., додаткову угоду №116, залізничну накладну №50299183, акти приймання продукції по кількості №429/п від 27.03.2008р., №429 від 28.03.2008р., копію телефонограми про виклик представника вантажовідправника, акт перевірки ваги тари №429 від 28.03.2008р., рахунок-фактуру №9329 від 27.03.2008р., платіжне доручення №407 від 03.04.2008р., претензію №07-1834 від 27.04.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов №12-28 від 12.01.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно ст.6 Статуту залізниці України, залізнична накладна є обов’язковою двохсторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – отримувача.

Відповідач, надавши залізниці залізничну накладну №50299183 та вантаж, тим самим підтвердив укладення договору перевезення вантажів (п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.

В силу ст.306 ГК України, ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п.5 ст.307 ГК України, п.2 ст.908 ЦК України.

Відповідно до ст.105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно ст.111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за утрату, нестачу, порчу або пошкодження вантажу лише у тих випадках зазначених цією нормою, зокрема, в силу п. ”а” ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за нестачу, а відтак підстави для стягнення згаданої суми недостачі з перевізника відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

Як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправником вугільного концентрату марки Ж, який прибув 27.03.2008р. на адресу позивача, Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” у вагонах №№ 65961146, 67678342, 66789207, 68779941, 68605674, 67145177, 66200569, 66878760, 65754731, 60674678 є Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державне відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області.

Під час прийняття вантажу позивачем встановлена недостача вантажу, що підтверджено складеним актом прийому продукції по кількості №429/п від 27.03.2008р.

При прийомці продукції та складенні вказаного акту був присутнім представник громадськості Лисих С.А., який діяв на підставі посвідчення № 429/п від 27.03.2008.

В момент огляду продукції вагони знаходились в технічно справному стані, вантаж завантажений трапецією та укатаний катком, кількість недостачі визначено на справних 150-тонних вагонних вагах, приписаних на станції Ясинувата Донецької залізниці, повірених лабораторією Держстандарту 23.10.2007р.

Зазначений акт складений у повній відповідності до вимог Інструкції.

З акту №429/п від 27.03.2008р. вбачається, що вагони №№ 65961146, 67678342, 66789207, 68779941, 68605674, 67145177, 66200569, 66878760, 65754731, 60674678 прибули на станцію призначення з вантажем – вугільний концентрат марки Ж. По накладній №50299183: вага нетто вантажу – 689500кг., вага тари – 223600кг., вага брутто в накладній не зазначена, у зв’язку з чим позивач визначив її на рівні 913100кг. шляхом складання ваги нетто вантажу до ваги тари – вагонів; по факту: брутто – 901900кг., нестача – 11200кг.

Вага вантажу визначалась шляхом зважування на справних 150тоних вагонних вагах перевірених лабораторією Держстандарту 23.10.2007р. Час початку приймання 19 год. 45 хв. 27.03.2008р.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 2080дс від 01.10.2003р. та вимог п. п. 16, 17 Інструкції П-6 прийомка вугільного концентрату була зупинена для виклику представника вантажовідправника для участі в продовженні прийомки продукції та складенні двохстороннього акту.

На виклик телефонограмою №23 від 27.03.2008р., яка міститься у матеріалах справи, представник вантажовідправника протягом встановленого строку не з’явився, але надіслав лист-відповідь №13-314 від 28.03.2008р. в якому повідомив, що не має можливості направити свого представника для участі у сумісному прийманні продукції по залізничній накладній №50299183 та просить здійснити прийом вантажу відповідно до статуту залізниці та Інструкції П-6.

28.03.2008р. о 12 год. 55хв. ЗАТ „Макіївкокс” продовжило прийомку продукції за участю представника громадськості Зозуля І.І., що діяв на підставі посвідчення №429 від 28.03.2008р.; Прийомка продукції закінчилась 28.03.2008р. о 17год.25хв.

За результатами прийомки був складений акт №429 від 28.03.2008р., в якому комісія зазначає, що недовантаження вантажу відбулося внаслідок недостатнього наповнення вагонів вантажовідправником та неправильного визначення вантажовідправником маси вантажу, кількість продукції, що недостає, всього становить 7550кг.

28.03.2008р. був складений акт №429 про вагу тари. Даним актом встановлено, що вага вагону (тари), визначена шляхом переваження на 150тн вагах, повірених лабораторією Держстандарту в установленому порядку 23.10.2007р.

З урахуванням норми природного зменшення, згідно п.27 Правил видачі вантажу, нестача у спірних вагонах склала 3151кг. на суму 3308,56грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач зобов’язання за договором купівлі-продажу № 2080дс від 01.10.2003 по оплаті поставленої, зокрема в березні 2008р., продукції на підставі рахунку-фактури № 9329 від 27.03.2008р. виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №407 від 03.04.2008р., яке знаходиться у матеріалах справи. Вказаний рахунок-фактура містить відомості про масу вантажу нетто в спірних вагонах в той кількості, яку зазначив відповідач в залізничній накладній. Отже, оплата за вказаним рахунком-фактурою була здійснена позивачем за кількість відвантаженої продукції згідно даних, вказаних вантажовідправником Дочірнім підприємством ДХК “Донбасвуглезбагачення” ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області - в залізничній накладній.

Таким чином, суд вважає відповідача єдиним належним відповідачем по справі, оскільки саме Дочірнє підприємство ДХК “Донбасвуглезбагачення” ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області був вантажовідправником вугільного концентрату.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Як вбачається з матеріалів справи, Вантажовідправник – Дочірнє підприємство ДХК “Донбасвуглезбагачення” ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, в порушення вимог ст. ст. 24, 37 Статуту залізниць України, невірно зазначив в накладній № 50299183 масу вантажу, чим завдав шкоди вантажоодержувачу ЗАТ „Макіївкокс”.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджується актами приймання продукції по кількості № 429/п від 27.03.2008р., №429 від 28.03.2008р. та актом №429 від 28.03.2008р. про вагу тари. Отже, виявлена на станції призначення нестача виникла з вини вантажовідправника, внаслідок недостатнього наповнення останнім вагонів та неправильного визначення маси вантажу.

          Частина 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

          Вантажовідправник – Дочірнє підприємство ДХК “Донбасвуглезбагачення” ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ не довів суду, що шкода виникла не з його вини.

          З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог заявлених до відповідача - Дочірнє підприємство ДХК “Донбасвуглезбагачення” ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ.

Оскільки, до теперішнього часу вартість нестачі сплаченого вугільного концентрату у розмірі 3308,56грн. не сплачена, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення вартості нестачі вугільного концентрату марки “Ж” у розмірі 3308,56грн. з відповідача є такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки, Акт про приймання продукції по кількості складений відповідно до вимог Інструкції П-6 та є, в даному випадку, належним доказом в підтвердження факту нестачі. Щодо недотримання позивачем вимог п. 5 Інструкції П-6 та відсутність комерційного акту, який би підтвердив наявність недостачі вантажу, то залізницею вантаж було видано вантажоодержувачу в порядку ст. 52 Статуту залізниць України, отже, підстави для складання комерційного акту відсутні. Відомості про масу вантажу в спірних вагонах в наданому рахунку-фактурі містять саме ті відомості, які вказав відповідач в залізничних накладних. Завантаження вантажу в спірні вагони, визначення маси вантажу та заповнення залізничної накладної здійснювалось саме вантажовідправником – ДВАТ „ЦЗФ „Дзержинська”, ДП ВАТ „ДХК „Донбасвуглезбагачення”. Відносно застосування положень ст. 24 Статуту залізниць, то відповідно до її положень, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладній.

Аналогічної позиції зі спірного питання додержується Вищий господарський суд України.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст., 6, 24, 37, 105, 111, 114 Статуту залізниць України, ст.ст. 174, 193, 306 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 908, 909, 1166 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”, м. Макіївка, Донецької області до Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державного відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області про стягнення вартості нестачі оплаченого вугільного концентрату в сумі 3308,56грн., задовольнити у повному обсязі.

          Стягнути з Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Донбасвуглезбагачення” Державного відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” м. Дзержинськ, Донецької області (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул. Леніна,66, п/р 26003000120348 у ЦГО ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00176495) на користь Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка, Донецької області (86106, Донецька область, м.Макіївка, вул. Горького,1, п/р 26004198061891 в Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі оплаченого вугільного концентрату в сумі 3308,56грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102грн. та 236грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Текст рішення оголошено у судовому засіданні 19.01.2010року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі