Ухвала суду № 75197566, 10.07.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4381/15-к

1-кп/206/292/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді Поштаренко О.В.

судді Кушнірчука Р.О.

судді Румянцева О.П.

за участю секретаря Чабаненко О.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040440000764 від 09.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Нероди Д.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040440000764 від 09.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, яке 18.06.2018 надійшло до канцелярії Самарського районного суду м. Дніпропетровська з Апеляційного суду Дніпропетровської області, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України залишаються, про що подав відповідне письмове клопотання.

Захисник ОСОБА_4 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1, просила обрати йому більш м’який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки ризики відповідно до ст. 177 КПК України не доведені та мають тільки формальні припущення.

Обвинувачений ОСОБА_1 який підтримав захисника, просив задовольнити клопотання захисника та змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Колегія суддів, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого його захисника та їхні клопотання, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, колегія суддів, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що 28.07.2018 закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, визначений ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2018.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, може погрозами чи іншим способом незаконно впливати на свідків та потерпілу, з метою зміни ними в подальшому свідчень по вищевказаному кримінальному провадженню, окремо необхідно зазначити, що на теперішній час обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є співучасниками з останнім по зазначеному кримінальному проваджені не з’являються до суду та про поважність причин своєї неявки суду не повідомляють.

Дані відносно особи обвинуваченого, враховуються судом, а також період його тримання під вартою, однак вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначено реальне позбавлення волі на строк до 12 років, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Окрім того, обставини викладені в обвинувальному акті та дані зазначені в Реєстрі досудового розслідування, вказують на можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування обставин у справі, є достатньою для застосування щодо обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

При цьому, колегія суддів враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що клопотання, надане прокурором в цій частині доводить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

А також, колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений та його захисник належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим/наявним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, що обвинувачений, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є таким, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію, даних, які б свідчили про недоведеність стороною обвинувачення обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України не навели, належних доказів не надали.

За таких обставин, колегія суддів, враховує той факт, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_1 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі: обґрунтованістю підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, на думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, в той час як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_1, та кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, визначені судом.

При цьому доводи обвинуваченого та сторони захисту про можливість уникнення наявним/встановленим раніше ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи дані про особу обвинуваченого та характер вчинення правопорушення, в якому він обвинувачується, вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, заява № 25, який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи, на даному етапі провадження. Тому, застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду, також впливати іншим способом на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, як наслідок відмовити захиснику та обвинуваченому в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177,178,331,314, 372 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів починаючи з 10.07.2018 до 07.09.2018. В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Поштаренко

Судді Р.О. Кушнірчук

Судді О.П. Румянцев