Постанова № 75195098, 10.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/758/18 Провадження №33/773/394/18 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С. Категорія: ст. 471 МК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П.,

з участю представника митниці - ОСОБА_1,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу начальника Волинської митниці Кривіцького В.Б. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Крім того, провадження у справі відносно нього за ст.472 МК України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил №2085/20500/18 від 23.04.2018, валюту постановлено повернути ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 23.04.2018, слідуючи з України в Республіку Польща через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС автомобілем «Мітсубіші», р.н.з.НОМЕР_1, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад встановлену постановою Правління НБУ від 27.05.2008 №148 норму 1200 доларів США загальною вартістю 31414,14 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Крім цього, ОСОБА_2 ставилось у провину те, що він, за вищевикладених обставин, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який, згідно ст.374 МК України, підлягав обов'язковому письмовому декларуванню, використавши, всупереч вимог ст.ст.366, 374 МК України, смугу руху «зелений коридор», як форму декларування, шляхом вчинення дій, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

В апеляційній скарзі начальник Волинської митниці ДФС просить скасувати постанову судді та ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил за ст.ст.471, 472 МК України, наклавши на нього стягнення в межах санкцій даних норм Закону. Посилається на те, що суддя безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України. Так, він своїми діями обрав спрощену форму митного контролю «зелений коридор», отримавши відповідний талон для проходження даним коридором, тим самим порушив вимоги ст.366 МК України.

На думку апелянта, в матеріалах справи наявні достатні докази того, що ОСОБА_2 вчинив також правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника митниці ОСОБА_1, який підтримував апеляційну скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_2, який заперечив апеляційну скаргу і просив залишити рішення суду без змін, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги Закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Висновки судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, не оспорюється і в апеляційній скарзі заступника начальника митниці.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку і про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України.

У відповідності до вимог ст.472 МК України адміністративним правопорушенням є недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується дією (недостовірне декларування), або ж бездіяльністю (недекларування). Тобто, це незаявлення за встановленою письмовою, усною, або будь-якою іншою формою відомостей або заявлення недостовірних відомостей про товари, їх митного режиму і інших відомостей для митної мети.

Як убачається із матеріалів справи, під час проходження митного контролю по «зеленому коридору» він повідомив про переміщуваний ним валюту та пред'явив її для перерахунку, тобто вчинив усне декларування.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 митна декларація для письмового декларування товару співробітниками митниці не надавалась, що об'єктивно доводиться відсутністю її у матеріалах справи, як і відсутністю протоколу, у якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від заповнення митної декларації і подання її до митного контролю.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що переміщення через митний кордон України товарів, які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню, ОСОБА_2, який за формою проходження митного контролю обрав смугу спрощеного митного контролю «зелений коридор» та під час проходження митного контролю усно заявив про його переміщення, вказує лише на порушення останнім порядку проходження спрощеного митного контролю, що в повному обсязі охоплюється складом правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та додаткової кваліфікації за ознаками правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, не потребує.

На підставі наведеного, вважаю, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, та закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Що стосується можливості накладення на ОСОБА_2 додаткового стягнення у вигляді конфіскації валюти, то місцевий суд обґрунтовано не застосував його.

Так, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що постійне місце проживання ОСОБА_2 знаходиться на непідконтрольній Україні території Донецької області. Його майно, в тому числі гаражі та вантажні транспортні засоби повністю зруйновані та знищені, що підтверджується сертифікатом Запорізької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини з фототаблицями. На даний час ОСОБА_2 тимчасово проживає в Запорізькій області. Незаконність походження переміщуваної їм валюти не встановлена.

Відповідно до практики Європейського Суду застосування конфіскації валюти, що передбачено санкцією ст.471 МК України як додаткове стягнення, в даному конкретному випадку буде порушенням положень ст..1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як таке додаткове стягнення є непропорційним та не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника, оскільки очевидно покладатиме на нього індивідуальний надмірний тягар та буде очевидно неспіврозмірним практичні ролі правопорушення та відповідальності.

З такими висновками місцевого суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

Постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу начальника Волинської митниці Кривіцького В.Б. - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 01 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов