Рішення № 75193803, 03.07.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1155/18

Номер провадження № 2/220/451/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого – судді - Яненко Г.М.;

при секретарі - Черняєвій С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Шкільна, б. 10, с. Шевченко, Великоновосілківський район Донецької області), до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (ЄДРПОУ 37869345, вул. Центральна, буд. 154, м. Покровськ, Донецької області, 85302), про розірвання трудового договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася у Великоновосілківський районний суд Донецької області з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька,про розірвання трудового договору.

Вимоги позивача мотивовано тим, що вона виконувати трудові обов’язки на даний час не має можливостей так як юридична особа з якою вона уклала трудовий договір, в зв’язку з проведенням АТО була переміщена на територію підконтрольну Україні, а фактично перестала існувати, відтак можливостей вирішити питання про звільнення позивача з роботи у не судовий спосіб не існує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте до матеріалів справи долучений відзив Покровського об’єднаного УПФ України Донецької області,за юридичною адресою якого зареєстровано місце знаходження УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, на позов, згідно якого відповідач фактично проти задоволення позову не заперечив, але вказав, що насправді за вказаною адресою: Донецька область, м. Покровськ. вул. Центральна. 154, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ворошилівському районі м. Донецьк фактично не знаходиться, за даною адресою знаходиться Покровське об’єднане УПФ України Донецької області.

УПФУ в Ворошилівському районі м. Донецьк не є ліквідованим, не знаходиться в стані припинення або реорганізації. Діяльність управління не здійснюється у зв’язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для його функціонування. Керівний склад працівників управління - відсутній.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 12.05.2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», на Красноармійське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області покладено виконання обов'язків ОСОБА_2 ПФУ в Ворошилівському та Київському районах м. Донецьк, але лише в частині обслуговування страхувальників.

Постановою № 9-1 повноваження надані не в повному обсязі. ОСОБА_2 не має права виконувати обов'язки УПФУ в Київському та Ворошилівському районах м. Донецьк відповідно до Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднання у містах». Відтак відповідач просив розгляд справи проводити у відсутність свого представника та вирішення даного питання покладав на розсуд суду.

Позивач, згідно свого клопотання від 02.07.2018 року, просила про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні, для надання їй часу щодо приїзду до Великоновосілківського районного суду Донецької області та можливості засвідчити копії документів долучених до позовної заяви.

Суд дослідивши позовну заяву та долучені документи, ознайомившись з відзивом на позов, з огляду на клопотання позивача про відкладення проведення підготовчого засідання, вважає, що крайньої необхідності для оголошення перерви в даному випадку не має, для вирішення справи існують усі необхідні обставини, заперечень щодо позовних вимог не заявлено, відтак враховуючи, що відповідачем позов визнано, справу слід розглянути невідкладно за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено:

14 травня 2001 року між позивачем ОСОБА_1 та Ворошиловським районним управлінням Пенсійного фонду України м. Донецька укладено трудовий договір, згідно з яким позивача прийнято на посаду спеціаліста 1-ї категорії відділу надходження доходів.

Відносно цього у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено відповідний запис № 35-о від 08 травня 2001 року.

26.11.2007 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та оплатою платежів, а з 30.01.2014 року назву відділу змінено на відділ контрольно - перевірочної роботи.

У зв'язку з проведенням Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Ворошиловське районне управління м. Донецька Пенсійного фонду України змінило свою адресу та було зареєстроване за новою адресою: вул. Свердлова, 154 м. Покровськ, Донецької області, 85302.

Згідно позову, на неодноразові звернення, з 2014 року, з метою звільнитись з роботи, ОСОБА_1 відповіді не отримала, оскільки офіс відповідача у м. Донецьку зачинений, а його співробітники відсутні. Відповідач припинив свою трудову діяльність у м. Донецьку у зв'язку з переміщенням на територію підконтрольну державі Україна. Проте за новою зареєстрованою адресою: вул. Свердлова, 154 м. Покровськ, Донецької області, 85302 представників відповідача також не має.

Згідно відповідей: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 198/14 від 22.01.2014 року, Пенсійного фонду України № 331/3-11 від 23.01.2014 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 804/10 від 26.02.2015 року, Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 4441/08/25 від 12.02.2018 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій № 904-3-01 від 27.03.2018 року, вбачається, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька не функціонує, керівний склад працівників означеного управління станом на 27.03.2018 року відсутній, а делегування повноважень зі звільнення працівників та проведення пов'язаних із цим розрахунків іншій особі, яка не є стороною у трудовому договорі, законом не допускається. Самостійно встановити місце знаходження робочого місця відповідача позивач також не змогла.

Таким чином встановлена неможливість відновлення та захисту своїх прав у інший спосіб, а відтак це стало підставою для звернення позивача до суду.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі та може бути оформлений відповідним наказом.

Підставами припинення трудового договору, згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Статтею 232 КЗпП України передбачено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами, зокрема, працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

Як зазначалось вище, з 2014 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ворошилівському районі м. Донецьк фактично перестало існувати та хоча і зареєстроване за новою адресою: Донецька область, м. Покровськ. вул. Центральна. 154, але не функціонує, керівний склад працівників станом на 27.03.2018 року відсутній, а делегування повноважень зі звільнення працівників та проведення пов'язаних із цим розрахунків іншій особі, яка не є стороною у трудовому договорі, законом не допускається.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та вимог закону, суд вважає, що оскільки факт порушення відповідачем, як роботодавцем законодавства про працю має місце, позивач має право вимагати розірвання укладеного з відповідачем трудового договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Безстроковий договір, укладений 14 травня 2001 року між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, вул. Шкільна, б. 10, с. Шевченко, Великоновосілківський район Донецької області) та відповідачем ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (ЄДРПОУ 37869345, вул. Центральна, буд. 154, м. Покровськ, Донецької області, 85302) – розірвати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М. Яненко