Рішення № 7519337, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 37/319пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Валер’янівське”, с. Валер’янівка, ідентифікаційний код 30844738

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ, ідентифікаційний код 30575865

про: визнання договору фінансового лізингу №01-301/08-обл від 15.09.2008р. недійсним.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Небера В.В. (за довіреністю №1 від 11.01.2010р.);

від Відповідача - Козак О.Д. (за довіреністю № 5644 від 27.10.2009р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.12.2009р. на 18.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Валер’янівське”, с. Валер’янівка (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання договору фінансового лізингу №01-301/08-обл від 15.09.2008р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу №01-301/08-обл від 15.09.2008р. не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки містить положення відносно зв’язку між лізинговими платежами та курсом іноземної валюти за відсутністю належних підстав для її використання у розрахунках між сторонами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу визнання договору фінансового лізингу №01-301/08-обл від 15.09.2008р. недійсним. з додатками та додатковою угодою; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст. 198 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215, 533 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54 Господарського процесуального кодексу.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-83)

Відповідач надав відзив №1691 від 16.12.2009р. (а.с.а.с.43-46), яким проти позову заперечив, посилаючись на правомірність вираження грошового зобов’язання у гривнях за еквівалентом іноземної валюти за відповідним курсом та встановлення сторонами лізингових платежів як вільних цін, що змінюються в перебігу дії договору згідно його умов.

Відповідач надав додаткові документи як витребувані судом, так й на підтвердження своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 23-34, 41-42, 47-50, 89-110).

Представники сторін у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2008р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №01-301/08-обл. (а.с.12), згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загально вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до договору – а.с.17б, згідно якої вартість предмету лізингу становить 285579,48грн. разом із ПДВ), а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного спірного договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (а.с.13) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому разі не може бути меншим одного року. Згідно вказаного графіку сторони дійшли згоди про 61 лізинговий періоди та загальну суму лізингових платежів у розмірі 423626,95грн., що підлягає коригуванню в порядку, визначеному п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (а.с.а.с. 14б-16).

За змістом ст.3 Загальних умов фінансового лізингу сторони дійшли згоди зокрема про таке:

- усі платежі за договором Лiзингоодержувач зобов’язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.3.1.);

-          датою здійснення будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця (п.3.3);

-          якщо передача предмета лізингу відбулася до 15-ого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця (п.3.5.);

-          Лiзингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно п. 3.5. Загальних умов, зобов’язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період (п.3.6.);

-          всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лiзингоодержувач зобов’язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4., 3.5. Загальних умов, починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний акт. Зазначені в Графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем, в якому підписано акт (п.3.7.);

-          на дату сплати, визначену п. 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1 = So * K – So, де: So – сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; K – коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59%, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСиббанк” по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі Лiзингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта K менше одиниці, то сума V1 не розраховується (п.3.9.). Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою Банку або завіреною копією банківської виписки, перевищує більше ніж на 0,6% курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта K, то лізингодавець направляє Лiзингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу Лiзингоодержувач зобов’язаний сплатити протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (п.3.9.);

-          в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нарахований на такий об’єкт оподаткування (п.3.11).

Положеннями ст. 10 Загальних умов фінансового лізингу сторони врегулювали умови переходу права власності на предмет лізингу, згідно яких:

- в разі переходу права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до інших осіб, права та обов’язки Лізингодавця за цим договором переходять до нового власника предмета лізингу (п.10.1.);

- на раніше дати передостаннього чергового лізингового платежу та не пізніше дати останнього чергового лізингового платежу згідно Графіку при обов’язковій умові сплати в повному обсягу всіх лізингових платежів за цим договором, сплати комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків (за їх наявності) відповідно до умов договору (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки розрахунків), підписується акт приймання-передачі предмета лізингу, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача (п.10.2.).

При цьому, у п. 9.8. договору зазначено, що він є змішаним і містить положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу).

Статтею 8 спірного договору сторонами встановлені умови та порядок розірвання спірного договору, відповідно до якої, крім встановлення загального правила про розірвання договору за згодою сторін, визначені і підстави для розірвання договору Лізингодавцем.

25.09.2008р. предмет лізингу, визначений специфікацією, був переданий Лiзингоодержувачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.47).

Як вбачається із наданих до матеріалів справи банківських виписок (а.с.а.с.25-34) та платіжних доручень (а.с.а.с.75-83) розрахунки за спірним договором Позивач на користь Відповідача здійснював у гривнях на суму 123374,58грн. станом на 01.11.2009р. Натомість, згідно довідки Відповідача (а.с.23), прострочена заборгованість Позивача складає на цю дату 25220,13грн.

Не погоджуючись з вказаною заборгованістю та порядком нарахування лізингових платежів Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №1691 від 16.12.2009р. (а.с.а.с.43-46).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Законом України „Про фінансовий лізинг” та Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, через суперечність його змісту вимогам законодавства, оскільки:

-          лізингові платежі визначаються за формулою, в якій застосовано коефіцієнт, пов’язаний із курсом гривні до долару США АКІБ „УкрСиббанк”, а отже – виражені в іноземній валюті;

-          відсутні законні підстави для розрахунку за предмет лізингу в іноземній валюті за договором купівлі-продажу, укладеному між Відповідачем та ТОВ „Технік Машинес Інтернешенл” (продавець предмету лізингу), оскільки останній є резидентом України;

-          Відповідач не виконує умови спірного договору щодо надання за період з 15.09.2008р. по 20.10.2009р. повідомлення про коригування лізингових платежів.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є юридично неспроможні, з огляду на таке:

Стосовно визначення лізингових платежів за формулою із застосуванням коефіцієнту, пов’язаного із курсом гривні до долару США АКІБ „УкрСиббанк”:

Як визначено ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” структура лізингових платежів може включати наступні складові: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. При цьому, ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону розмір лізингових платежів віднесено до істотної умови договору лізингу, що у повній мірі узгоджується із ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України відносно обов’язковості при укладенні господарського договору узгодити ціну, адже лізингові платежі є ціною відповідного договору у розумінні ст.189 згаданого Кодексу.

За змістом наведених вище положень п.3.9. додатку №4 до спірного договору, саме винагорода лізингодавця розраховується за формулою, що містить коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 календарних днів до сплати чергового лізингового платежу, збільшеного на 0,59 %, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСиббанк” по дорученню Лізингодавцю фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту).

Наразі, із ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі може встановлюватися, а може і визначатися його умовами, що, за висновком суду, дозволяє стверджувати про правомірність використання формули розрахунку складової лізингового платежу – винагороди лізингодавця, адже сторонами чітко і однозначно встановлений порядок її (винагороди) розрахунку за цієї формулою.

Водночас, застосування у вказаній формулі коефіцієнту, що визначається відповідним відношенням офіційного валютного курсу НБУ до курсу купівлі доларів АКІБ „УкрСиббанк” не є підставою для визнання договору недійсним з огляду на приписи ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, оскільки:

- по-перше, лізингові платежі у розглядуваному договорі відносяться до вільних цін у розумінні ст. 190 Господарського кодексу України, а отже згідно ст. 627, ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначається сторонами договору самостійно;

- по-друге, за умовами договору платежі виражені та фактично здійснювалися у національній валюті, що повністю відповідає ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України;

- по-третє, використання у розрахунку окрім офіційного курсу НБУ і курсу АКІБ „УкрСиббанк” цілком узгоджується із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, яка допускає застосування іншого порядку визначення гривневого еквіваленту іноземної валюти, ніж офіційний курс НБУ.

Стосовно відсутності підстав для розрахунку за предмет лізингу в іноземній валюті за договором купівлі-продажу:

Оскільки вказаний договір купівлі-продажу не є предметом спору (Позивачем взагалі до справи не наданий), дослідження його умов відносно розрахунків не має відношення до розглядуваної справи. Дійсно, оцінка законності спірного договору лізингу, за висновком суду, у будь-якому разі не залежить від відносин між Відповідачем та продавцем за таким договором купівлі-продажу.

Стосовно невиконання Відповідачем умов спірного договору з повідомлення про коригування лізингових платежів:

Діюче законодавство не визначає наслідком неналежного виконання або невиконання зобов’язань за договором фінансового лізингу визнання його недійсним. Аналогічна позиції сформульована Вищим господарським судом України в абз. 4 п. 1 згадуваних вище Роз’яснень від 12.03.1999р. №02-5/111. Таким чином, дослідження питання дотримання Відповідачем відповідних умов не має відношення до вирішення справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені Позивачем підстави жодною мірою не доводять заявлених позовних вимог і в значній мірі взагалі не пов’язані із ними в контексті положень діючого законодавства.

Отже, суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу, визначаючи причиною виникнення спору помилкове розуміння Позивачем підстав, з якими законодавство пов’язує визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Валерянівське”, с. Валер’янівка (ідентифікаційний код 30844738) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м. Київ (ідентифікаційний код 30575865) про визнання договору фінансового лізингу №01-301/08-обл від 15.09.2008р. недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 18.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 18.01.2010р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя