Постанова № 75193128, 09.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1589/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"09" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представників апелянта Гоч Н.М., Євгеюка О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

суддя в 1-й інстанції - Жуковська Л.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 29.01.2018 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.10.2017 року №0007331401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 414 892 грн. та застосування штрафних санкцій на 99 836 грн., а всього 514 728 грн., № 0007341401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 471 802 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області від 09.10.2017 №0007331401 та №0007341401.

Стягнуто на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" судовий збір в розмірі 29797,95грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 95 коп.).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове , яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував всі обставини справи, не дослідив та не оцінив докази, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 30.09.2014 року по 31.03.2017 року, за результатами якої складено акт від 03.07.2017 року №421/17-00-14-01/39414678 (а.с.12-30).

За результатом проведеної перевірки були виявлені наступні порушення:

- п.14.30 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", п.п.7,11,15,17,18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затв. наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", п.8 Положення (стандарту ) бухгалтерського обліку 21 "Вплив зміни валютних курсів" затв. наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193 (зі змінами і доповненнями), розділ рахунок 42 "Додатковий капітал" Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, пп.135.5.11 п. 135.5 ст. 135 та пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України (в редакції що діяла до 01.01.2015 року), пп.134.1.1. п.134.1 ст. 134, пп.135.5.11 п.135.5. ст.135, пп.140.4.2 п. 140.4 ст. 140, пп.153.1.3 п.153.1. ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим було завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року на 3 277 174 грн., в тому числі за 2015 рік 91 864 грн., 2016 рік - 306 942 грн., за перший квартал 2017 року на 2 878 368 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 2 819 401 грн., в тому числі за 2014 рік 399 345 грн., за 2015 рік в сумі 1 037 178 грн., за 2016 рік в сумі 1 163 396 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 219 482 грн.

- пп. 266.1.1., п.266.2.1 п. 266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.5.1. п.266.5 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого визначену суму податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до бюджету Костопільської міської ради на загальну суму 679, 32 грн., в тій частині за 2015 рік - 197,1 грн., за 2016 рік - 223,02 грн., за 1 квартал 2017 року - 259,20 грн. та до бюджету Сарненської міської ради на загальну суму 27 689, 20 грн, в тій частині за 2015 рік - 7 064,4 грн., за 2016 рік - 15 984, 8 грн., за 1 квартал 2017 року - 4 640 грн.

- пп. 51.1. ст. 51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" в редакції затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 р. №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2014 р. за № 228/25005, в редакції затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2014 р. №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556 що призвело до подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та за помилками, а саме: за 3-4 квартали 2015р., 1 квартал 2016 року.

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI зі змінами та доповненнями та п.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями, затвердженого Наказом МФУ від 14.04.2015 №435, в результаті чого подано звіт за січень 2017 року з порушенням термінів подачі. (а.с.28-29).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав свої заперечення на акт, заперечення підприємства були частково враховані відповідачем. Головним управління ДФС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 19.07.2017 року, на що відповідачем було подано скаргу до ДФС України. ДФС України частково врахувала доводи апеляційної скарги (а.с.31-41).

З урахуванням апеляційного оскарження Головним управління ДФС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.10.2017 року №0007331401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 414 892 грн. та застосування штрафних санкцій на 99 836 грн., а всього на 514 728,00 грн та №0007341401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 471 802 грн. (а.с. 9-10).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на підставі вищевказаного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про заниження підприємством суми доходу, задекларованого у рядку 03.19 «Інші доходи» декларації з податку на прибуток за період з 30.09.2014 року по 31.12.2014 року внаслідок не включення суми позитивного значення курсових різниць у розмірі 2 310 447,08 грн.

Вказані висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" обліковується монетарна заборгованість засновника при формуванні статутного капіталу, а саме відповідно до змін внесених в статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" від 10.11.2014 року реєстраційний №15981050002001143, UKRESTA HOLDINGS LIMITED вносить грошовий вклад в сумі 800 000 євро (що по курсу станом на 30.10.2014 року становить 13 052 240 грн.) (а.с.16).

На думку контролюючого органу, курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, можуть бути визнані доходом. Суми таких курсових різниці відображаються у складі додаткового капіталу та визнаються в іншому сукупному доході.

В акті перевірки зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність не відображало у склад інших доходів, що призвело до заниження доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 30.09.2014 року по 31.12.2014 року на суму 2 310 447,08 грн.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції r іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України (п.1 Положення ).

Згідно п.4 наведеного Положення курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

Відповідно до пп. «а» п.7 Положення на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції.

Як визначено абзацом 5 пункту 8 ПСБО 21, курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу. (Пункт 8 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства фінансів № 627 від 27.06.2013)

Стаття 154 ПК України визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, згідно абз.1 плт.134,1.1 п.134,1 ст,134 11К України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (абз. 10 плт. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 11К України).

Такий висновок підтверджується і приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за № 860/4153 (далі 11(С)ЬО 15), яке згідно пункту 1 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Так, у відповідності до абз.1 п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Водночас у пункті 6 П(С)БО 15 перелічені надходження від інших осіб, які не визнаються доходами, а саме: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

У пункті 7 П(С)БО 15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Щодо завищення витрат за рахунок віднесення до операційних витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" до складу інших операційних витрат віднесено загальновиробничі витрати та витрати, пов'язані з виготовленням (спорудженням) об'єкта основних засобів, у вигляді витрат на плату праці (та відповідні нарахування) робітниками, задіяним в управлінні, організації та обслуговуванні виробничого процесу; витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, що здійснюють охорону праці та відповідають за техніку безпеки; витрати на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, безпосередньо зайнятим виготовленням (спорудженням) об'єкта основних засобів. В акті перевірки також зазначено, що було встановлено завищення інших операційних витрат, у зв'язку з включенням до складу адміністративних витрат на нарахування земельного податку, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно.

Згідно з актом перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" було завищено інші операційні витрати (адміністративні витрати) на 1 466 309 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 3 014 49 грн., за 2016 рік у сумі 7 329 97 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 4 318 63 грн. , за рахунок віднесення до їх складу витрат на спорудження об'єкту основних засобів та загальновиробничих витрат, у вигляді витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, задіяним в управлінні, організації та обслуговуванні виробничого процесу; витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, що здійснюють охорону праці та відповідають за техніку безпеки; витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, безпосередньо зайнятим виготовленням (спорудженням) об'єкта основних засобів.

Згідно з актом перевірки загальновиробничі витрати, у вигляді витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, задіяним в управлінні, організації та обслуговуванні виробничого процесу; витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, що здійснюють охорону праці та відповідають за техніку безпеки підлягають включенню до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та визначаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійсненні, а витрати на спорудження об'єкту основних засобів у вигляді витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, безпосередньо зайнятим виготовленням (спорудженням) об'єкта основних засобів підлягають включенню до первісної вартості об'єкта основних засобів та включають до складу витрат у розмірі нарахованої амортизації.

Також податковим органом в ході перевірки було встановлено завищення інших операційних витрат, у зв'язку з включенням до складу адміністративних витрат на нарахування земельного податку, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно всього на суму 7 435 16 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 2 361 46 грн., за 2016 рік у сумі 3 998 93 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 107 477 грн.

Згідно з актом перевірки витрати на нарахування земельного податку, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно підлягають включенню до первісної вартості об'єкта основних засобів та включаються до складу витрат у розмірі нарахованої амортизації або підлягають включенню до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Колегія суддів вважає , що висновки акту відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, первісна вартість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Згідно з п. 1 П(С)БО 7 "Основні засоби" вказане Положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачає, що до первісної вартості основних засобів включають витрати на оплату праці за роботи, пов'язані з установленням, монтажем, налагодженням основних засобів, а також доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Витрати на оплату праці працівників, які виконують вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів, входять до складу первісної вартості запасів, придбаних за плату (П(С)БО 9 «Запаси»).

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) суми оплати праці включають у складі прямих та у складі розподілених змінних і постійних загальновиробничих витрат (П(С)БО 16 «Витрати»).

До прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, які зайняті виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Такі витрати відображають за дебетом рахунка 23 «Виробництво».

До загальновиробничих витрат належить заробітна плата апарату управління цехами, дільницями; оплата праці працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності; оплата праці загальновиробничого персоналу; оплата простоїв, браку тощо. Відображають такі витрати за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Витрати підприємства на оплату праці, які пов'язані з операційною діяльністю підприємства, але не включені до виробничої собівартості продукції, поділяють на: 1) адміністративні витрати (рахунок 92); 2) витрати на збут (рахунок 93); 3) інші операційні витрати (рахунок 94): інші витрати (рахунок 97).

До адміністративних витрат належать витрати на оплату праці апарату управління підприємства і витрати на його утримання. До витрат на збут включають оплату праці та комісійну винагороду продавцям, торговельним агентам і працівникам, які забезпечують збут продукції (робіт, послуг). До інших операційних витрат відносять виплати матеріальної допомоги робітникам і службовцям, заробітну плату працівникам за утримання об'єктів соціальної сфери.

Однак, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про правомірність віднесення позивачем витрат на оплату праці працівників згідно визначеного переліку (до якого входять працівники виробництва) лише з тих підстав, що наказом Підприємства № 21а було віднесено на збільшення відповідного об'єкта основних засобів витрати на оплату праці тих працівників, які дійсно задіяні у спорудженні основних засобів.

Щодо другого епізоду про включення витрат на нарахування земельного податку, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно до первісної вартості об'єкта основних засобів та включення до складу витрат у розмірі нарахованої амортизації, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як визначено пунктом 18 ПСБО 16 до адміністративних втрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291:

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, охорона...

Враховуючи наведене загальновиробничі витрати у вигляді витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, задіяним в управлінні, організації та обслуговуванні виробничого процесу; витрат на оплату праці (та відповідні нарахування) робітникам, що здійснюють охорону праці та відповідають за техніку безпеки підлягають включенню до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); та визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;

- витрати на нарахування земельного податку, орендної плати за землю, податку на нерухоме майно підлягають включенню до первісної вартості об'єкта ОЗ та включаються до складу витрат у розмірі нарахованої амортизації або підлягають включенню до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Отже, помилковим є посилання суду першої інстанції щодо неможливості віднести сплачені податки до конкретного об'єкта витрат відповідно до пункту 14 з огляду на те, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, у даному випадку - об'єкти основних фондів, що будуються на відповідних земельних ділянках, придбане нерухоме майно.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, тому наявні підстави для її скасування. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "18" січня 2018 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські лісопильні" в задоволенні позову до Головного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 09.10.2017 року №0007331401 , № 0007341401.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "09" липня 2018 р.