Постанова № 75193020, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Олефір А.О.

10 липня 2018 р. Справа № 527/171/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Донецької митниці ДФС України про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В с т а н о в и л а:

22.01.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову № 0151/70000/17, винесену відповідачем Донецькою митницею ДФС України (подалі - митний орган, Донецька митниця ДФС) 26.12.2017 року по відношенню до нього.

Позивач зазначає, що 22.12.2015 року в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС України через пункт пропуску «Солотвино-Сігету Мармаций» митного поста «Солотвино» ним ввезено на митну територію України автомобіль марки CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 в митному режимі «транзит».

Порушена 26.07.2017 року по відношенню до нього справа про порушення митних правил № 0058/70000/17 (ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (подалі - МК України)) припинена, у зв'язку з укладанням мирової угоди.

26.12.2017 року відповідач виніс повторно по відношенню до нього постанову у справі про порушення митних правил № 0151/70000/17, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 313562, 19 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем порушений 15-ти денний строк розгляду протоколу в справі про порушення митних правил, який був складений відповідачем без його участі. Він не був повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення митних правил. В наслідок означених дій відповідача він був позбавлений конституційного права на захист. При розгляді справи відповідач порушив законодавчо встановлений порядок провадження такої справи.

Позивач також зазначає, що відповідач порушив один із конституційних принципів, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду і за те саме порушення, оскільки мирова угода про припинення провадження у справі про порушення митних правил № 0058/70000/17 від 26.07.2017 року ніким не оскаржена та не скасована. Фактичними обставинами справи при винесені оскаржуваної постанови не встановлено жодного іншого його активного вчинку, крім вже викладеного в мировій угоді про припинення провадження у справі про порушення митних правил № 0058/70000/17 від 26.07.2017 року, аніж об'єктивна сторона правопорушення, що міститься у вказаній мировій угоди. З оскаржуваної постанови не вбачається, що ж саме відповідач визначає на увазі під «іншими протиправними діями» / «використанням автомобіля (марки CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1; VIN код- НОМЕР_2)». Сам факт перебування автомобіля на митній території України не є фактом як інших протиправних дій, так і фактом використання вказаного автомобіля ним чи іншими особами.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1, Донецька митниця ДФС зазначає, що ОСОБА_1,, використовуючи транспортний засіб CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1; VIN код- НОМЕР_2, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 104520,73 грн., в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, вчинив порушення митних правил, передбачене статтею 485 МК України.

Твердження позивача про те, що Донецькою митницею ДФС повторно винесено щодо нього постанову у справі про порушення митних правил № 0151/70000/17 за ст. 485 МК України, тобто його двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення, не відповідають дійсності.

Оскільки всі дані свідчили про своєчасне повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи, а під час провадження в справі від нього не надійшло жодного клопотання про перенесення розгляду справи, відповідно до вимог ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглянута 26.12.2017 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім цього, відповідач зазначає, що строки розгляду справи, передбачені ст. 525 МК України, не порушувались.

Факт використання даного автомобіля ОСОБА_1 по теперішній час також підтверджується інформацією, одержаною з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор».

Таким чином відповідач вважає, що Донецькою митницею ДФС при винесенні оскаржуваної постанови повно з'ясовано всі обставини справи, зроблено вірні висновки, вина ОСОБА_1 є доказаною та повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Рішенням Глобінського районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано висновком про те, що позивач порушив вимоги режиму «транзит», який передбачає звільнення від сплати митних платежів, оскільки не вивіз транспортний засіб за межі митної території України та використовував його на території України без оформлення в інший митний режим. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 470 МК України за порушення строків митного режиму «транзит» не виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України за використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надані таки пільги.

Суд не знайшов порушень з боку відповідача з приводу складання протоколу у справі про порушення митних правил, призначення по справі товарознавчої експертизи та розгляду справи за відсутності позивача. З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що притягнення позивача до відповідальності за ст. 485 МК України є правомірним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення його адміністративного позову.

ОСОБА_1 зазначає, що судом установлено, що станом на 18.05.2017 року митний орган виявив правопорушення, а саме, що автомобіль, який перебуває під митним контролем ним за межі митної території не вивезено. Постанова відповідачем прийнята необґрунтовано та протиправно, оскільки відповідач не зазначає, в яких саме інших цілях він використовує автомобіль та яким чином це здійснюється. Скаржник також зазначає, що його дії не підпадають під жодний пункт ст. 289 МК України для виникнення обов'язку зі сплати митних платежів. Відповідач не здійснив жодного заходу щодо стягнення відповідних платежів, що вказує на відсутність встановленого митницею податкового боргу. Накладаючи штраф, відповідач не надав формулу обчислення несплачених митних платежів, не вказав базу оподаткування та не послався на норму МК України згідно якої здійснено такий розрахунок. Крім того скаржник вважає, що експертний висновок № 2036 від 24.11.2017 року не може використовуватися для визначення ринкової вартості, оскільки автомобіль на дослідження не надавався. Він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил, висловлювати свою думку, подавати докази та захищати свої права.

У відзиві на апеляційну скаргу Донецька митниця ДФС зазначає обставини, що вказані у відзиві проти позову ОСОБА_1, та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість прийняття Донецькою митницею ДФС рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду, з таких підстав.

Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, можуть бути ввезені громадянами в Україну у двох режимах: тимчасового ввезення і транзиту.

При цьому, такі транспортні засоби в розумінні Митного кодексу належать до транспортних засобів особистого користування (подалі - ТЗОК).

Відповідно до п. 60 ст. 4 МК України ТЗОК - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію винятково для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, згідно з яким товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митниці призначення.

Статтею 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення на митну територію України ТЗОК громадянами дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Згідно зі ст. 381 МК України: громадянам дозволяється ввозити ТЗОК з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом; у разі порушення зобов'язання про транзит через митну територію України ТЗОК, за винятком випадків, коли таке порушення сталося внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, внесена грошова застава використовується в порядку, визначеному ст. 313 цього Кодексу.

Загальні вимоги щодо транзитного переміщення товарів (ТЗОК) встановлено главою 17 Митного кодексу.

У разі переміщення через митний кордон України у митному режимі транзиту ТЗОК з іноземною реєстрацією не підлягають письмовому декларуванню, грошова застава в розмірі митних платежів за них не вноситься.

Судом встановлено, що 22.12.2015 року позивачем ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит» з метою особистого користування, канал «зелений коридор», ввезений автомобіль CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 87).

26.07.2017 року фахівцем відповідача по відношенню до позивача ОСОБА_1 складений протокол про порушення ним митних правил (ч. 3 ст. 470 МК України) № 0058/70000/17 (т. 1 а.с. 63-66).

Із протоколу вбачається, що 26.07.2017 року до Донецької митниці ДФС від співробітників роти реагування патрульної поліції ГУ НП в Донецькій області надійшла інформація про затримання на стаціонарному посту поліції «Мангуш» транспортного засобу CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 521 МК України за відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак кримінального правопорушення провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом, посадова особа якого здійснює провадження у справі.

У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності (ч. 8 ст. 521 МК України).

26.07.2017 року провадження в означеній справі припинено шляхом компромісу (т. 1 а.с. 68-69, 70).

У зв'язку із відсутністю факту вивезення автотранспортного засобу CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 з митної території України, а також відсутністю звернення ОСОБА_1 до митниць ДФС України із заявою про поміщення вказаного автотранспортного засобу до іншого митного режиму, митним органом було встановлено, що ОСОБА_1 порушує вимоги та обмеження, визначені главою 17 МК України та використовує вказаний автотранспортний засіб щодо якого надані пільги щодо сплати митних платежів (в розмірі 104.520,73 грн) в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги (т. 1, а.с. 49-52, 114-117).

14.11.2017 року фахівцем митного органу у відсутності особи, що притягується до відповідальності, складений протокол про порушення ОСОБА_1 митних правил № 0151/70000/17, а саме, - ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 МК України необхідно доведення факту використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги та наявність прямого умислу.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, ст. 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Судом установлено, що примірник вищезазначеного протоколу скерований рекомендованим листом на адресу позивача 14.11.2017 року та отриманий останнім 24.11.2017 року (т. 1, а.с. 58-60).

Пунктам 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 визначено, що рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Враховуючи положення п. 99 Правил поштового зв'язку та ч. 8 ст. 79 КАС України колегія суддів не приймає до уваги у якості доказу тверджень позивача ОСОБА_1 про неотримання ним рекомендованого відправлення митного органу від 14.11.2017 року, оскільки ним не надано доказів порушення співробітниками поштового відділення Правил поштового зв'язку, зокрема п. 99, та не надано доказів, які б об'єктивно посвідчували неможливість надання цього доказу до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів завертає увагу на ту обставину, що позивач ОСОБА_1 не спростовує факт отримання ним 04.01.2018 року копії постанови Донецької митниці ДФС від 26.12.2017 року в справі про порушення митних правил № 0151/70000/17 (т. 1, а.с. 12-14) не зважаючи на відмітку в посвідченні про відрядження про його прибуття 02.01.2018 року до Закарпатської області (т. 1, а.с. 16).

Постановою митного органу від 15.11.2017 року в справі про порушення митних правил № 0151/70000/17 призначено проведення експертизи (т. 1, а.с. 97).

За висновком судової автотоварознавчої експертизи за матеріалами справи про порушення митних правил № 0151/70000/17 від 24.11.2017 року вартість автомобіля марки CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 становить 2.985 євро (т. 1, а.с. 101-110).

Постановою в справі про порушення митних правил № 0151/70000/17 від 26.12.2017 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України, та піддано стягненню у розмірі 313.562 грн (т. 1, а.с. 45-48).

Підставою для прийняття такого рішення послугував висновок відповідача про те, що ОСОБА_1, використовуючи автотранспортний засіб CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2, стосовно якого надані пільги щодо сплати митних платежів на загальну суму 104.520,73 грн, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Відповідно до ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову, внесенням подання прокурора або в порядку контролю.

За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень: 1) про залишення постанови без змін, а скарги - без задоволення; 2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд; 3) про скасування постанови та закриття справи; 4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено. Відповідні посилання маються і в КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України

Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що товари, що переміщуються у митному режимі транзиту, не повинні використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.

Судом встановлено, і ця обставина не спростовується позивачем ОСОБА_1, що на момент розгляду матеріалу в Донецькій митниці ДФС спірний транспортний засіб не було вивезено за межі території України, тобто режим тимчасового ввезення позивачем не реалізований, як і не виконані її умови.

За змістом ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги з посиланням на матеріали справи - т. 1, а.с. 61, щодо обізнаності митного органу того факту, що станом на 18.05.2017 року транспортний засіб CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 за межі митної території України не вивозився, оскільки згідно з матеріалами справи на а.с. 61, т. 1 знаходиться доповідна записка фахівця митного органу, що датована 08.09.2017 року.

Посилаючись на ту обставину, що він був позбавлений можливості подавати докази та захищати свої права під час розгляду митним органом справи про порушення митних правил, позивач ОСОБА_1 судам першої та апеляційної інстанції не надав пояснень щодо наявності у нього відповідних доказів, що могли б вплинути на прийняте відповідачем рішення.

Як встановлено судом при переміщенні через митний кордон України у митному режимі транзиту транспортний засіб - автомобіль CITROEN C3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, VIN код-НОМЕР_2 позивач означений ТЗОК письмово не декларував, грошову заставу в розмірі митних платежів за нього не вносив. Митну вартість означеного автомобілю, встановленого експертним шляхом, належними доказами не спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &?е; &?й; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Згідно із ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч. 2 ст. 308 КАС України.

Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Постанова виготовлена і підписана 10 липня 2018 року.