Постанова № 75192939, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4590/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Донець Л.О.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представника позивача Філатова П.А.,

представника відповідача Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" та Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року (повний текст складено 23.03.2018 року, м.Харків, головуючий суддя І інстанції Бідонько А.В.) по справі № 820/4590/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "ФІРМА "САТ АГРО" (далі - ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Київська ОДПІ), в якому просив суд: (т.1 а.с.4-5 )

- скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0003452201 та № 0003462201 від 02.10.2014 року.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що висновки, викладені в Акті перевірки є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесені відповідачем на підставі зазначеного Акту перевірки податкові повідомлення - рішення № 0003452201 та № 0003462201 від 02.10.2014 року є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року по справі № 820/4590/17 частково задоволено адміністративний позов ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО": (т.4 а.с.9-16)

- скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003462201 від 02.10.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 16667,00 грн. - за основним платежем та 8333,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- у задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- стягнуто на користь ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" сплачену суму судового збору в розмірі 375,46 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської ОДПІ.

Не погодившись із судовим рішенням, ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість , просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року по справі № 820/4590/17 в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щдо скасування податкового повідомлення рішення №0003462201 від 02.10.2014 ркоу на суму 194451,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0003452201 від 02.10.2014 року в повному обсязі, а також в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. (т.4 а.с.57-63)

В апеляційній скарзі позивачем вказано про згоду із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову (донарахування за результатами господарських операцій із ПП «Мечніково») та із відмовою у задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкового повідомлення рішення №0003462201 від 02.10.2014 року на суму 20833,33 грн. (донарахування за результатами господарських операцій із СТОВ «Степове»).

В іншій частині оскаржуваного судового рішення позивач не погоджується та в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує про надання до суду всіх необхідних первинних документів, які в повному обсязі підтверджують відповідні господарські операції позивача із контрагентами та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.

Київська ОДПІ в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення в частині задоволених позовних вимог, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 року по справі № 820/4590/17 в частині задоволення адміністративного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсзі. (т.4 а.с.23-36)

Представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 2998/20-34-22-01-05/36624509 від 19.09.2014 року (т.1 а.с.9-65).

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0003462201 від 02.10.2014 року, яким ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 240284,83 грн., з яких 146301,00 грн. - за основним платежем, 93983,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.7);

- № 0003452201 від 02.10.2014 року, яким ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 210720,00 грн., з яких 168576,00 грн. - за основним платежем, 42144,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (санкціями) (т.1 а.с.).

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рух грошових коштів між позивачем та його контрагентом - ПП "Мечніково" - відбувся, з приводу отримання коштів позивачем складено і зареєстровано податкові накладні з віднесенням відповідних сум до зобов'язань з податку на додану вартість, однак, позивачем повернуто контрагенту попередню оплату, а постачання товару між контрагентами не відбулось.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством позивача здійснено коригування у декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, тоді як необхідно було здійснювати таке коригування у декларації за грудень 2012 року.

Також, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову відмітив, що надані позивачем як до перевірки, так і до суду, первинні документи не містять конкретного переліку робіт, яка техніка була відремонтована, де здійснювався ремонт, зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції, що унеможливлює достовірно встановити обсяг виконаних робіт, їх економічну доцільність та пов'язаність із господарською діяльністю позивача.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що встановлені обставини справи та досліджені документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів відмічає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтами лише в частині, а тому відповідне судове рішення підлягає перегляду лише у відповідній оскаржуваній частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Позивачем не ставиться під сумнів правомірність призначення та порядку проведення перевірки, за результатами якої контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Як зазначено вище, контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО", якою було встановлено порушення позивачем (т.1 а.с.65):

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, в частині взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 15042 грн., в тому числі: за півріччя 2012 р. в сумі 9240 грн., за три квартали 2012 р. в сумі 13866 грн., за 2012 рік в сумі 15042 грн.;

- п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, зокрема, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 153534 грн., в тому числі: за І квартал 2012 р. в сумі 23378 грн., за півріччя 2012 р. в сумі 128378 грн., за три квартали 2012 р. в сумі 134558 грн., за 2012 рік в сумі 153534 грн.;

- п.192.1 ст.192 розділу V Податкового кодексу України, а саме, занижено податок на додану вартість в загальній сумі 41666,65 грн., в тому числі, за листопад 2012 року в сумі 41666,65 грн.;

- п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, зокрема, занижено податок на додану вартість в загальній сумі 16667 грн., в тому числі, за листопаді 2012 року в сумі 16667 грн.;

- п.198.3 Податкового Кодексу України, зокрема, занижено податок на додану вартість в загальній сумі 129633 грн., у тому числі: за січень 2012 р. у сумі 6667 грн., за березень 2012 р. у сумі 15598 грн., за квітень 2012 р. у сумі 100000 грн., за вересень 2012 р. у сумі 5886 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 743 грн., за грудень 2012 р. у сумі 740 грн.

Щодо порушення ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року по господарським взаємовідносинам із СТОВ "СТЕПОВЕ" колегія суддів зазначає наступне. (т.1 а.с.33-34)

Судом першої інстанції в цій частині висновки податкового органу та відповідні донарахування податкових зобов'язань визнано такими, що відповідають чинному законодавству.

В свою чергу, як податковим органом в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, так і позивачем - ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" - в апеляційній скарзі вказано про згоду із судовим рішенням в цій частині.

Враховуючи ззаначене, відповідні донарахування контролюючого органу приймаються судом апеляційної інстанції як правомірні.

Щодо порушення ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 16667 грн. по господарським взаємовідносинам із ПП "Мечніково" колегія суддів зазначає наступне. (т.1 а.с.35-36, т.3 а.с.127-140 )

Судом першої інстанції в цій частині відповідні донарахування податкових зобов'язань скасовано.

Податковим органом в цій частині рішення суду першої інстанції оскаржено, а позивачем в апеляційній скарзі вказано про згоду із судовим рішенням в цій частині.

Враховуючи ззаначене, колегія суддів звертає увагу, що відповідно п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію країни та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" (Продавець) та ПП "Мечніково" (Покупець) 18.07.2011 року укладено договір № СА-1807/1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти Товар згідно Додатку до Договору. Загальна сума Договору становить 517500,00 грн., в тому числі сума ПДВ у розмірі 86250,00 грн. Оплата Товару здійснюється за договірними цінами, погодженими заздалегідь шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця готівковим рахунком (т.3 а.с. 127)

02.08.2011 року та 12.08.2011 року позивач отримав від ПП "Мечніково" попередню оплату за товари в сумі 60000,00 грн. та 40000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку ( т.3 а.с. 126), і, в свою чергу, виписав податкові накладні № 2 від 02.08.2011 року та № 4 від 12.08.2011 року.

Однак, 28.11.2012 року та 29.11.2012 року позивач повернув ПП "Мечніково" отриману попередню оплату в повному обсязі, з приводу чого ним було складено розрахунки коригування сум ПДВ № 10 від 28.11.2012 року, № 12 від 29.11.2012 року та № 13 від 29.11.2012 року.

З огляду на вказане, позивачем було зменшено зобов'язання з ПДВ шляхом здійснення та подання розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.12.2012 №9079766485 за листопад 2012 року.

Відповідач зазначає про відсутність реальності здійснення відповідної господарської операції між ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" та ПП "Мечніково", оскільки товар, за який позивач отримував попередню оплату, було ним придбано у підприємств, які мають ознаки фіктивності. Отже, операції як з придбання, так і їх подальшої реалізації було неможливо реально здійснити.

Однак, рух грошових коштів від контрагента до позивача і назад мав місце, а відповідні податкові накладні було позивачем складено і зареєстровано з віднесенням суми 16667,00 грн. до зобов'язань, а тому є правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки підприємством позивача повернуто ПП "Мечніково" попередню оплату та постачання товару між контрагентами не відбулось, є безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про здійснення позивачем порушення по даній господарській операції.

Щодо порушення ТОВ "ФІРМА "САТ АГРО" пвимог ПК України по господарським взаємовідносинам із ТОВ фірма "Харківагроснаб", ТОВ "Техніка-Агросервіс", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра", ТОВ "Франк Лемекс", ТОВ "Істок-Автозапчастина", ТОВ "ІнтерСільгосптехніка", ТОВ "МТС", ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції в цій частині відповідні донарахування податкових зобов'язань визнано правомірними.

Податковим органом в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, проте позивач вважає такі висновки суду першої інстанції повністю необгрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно із п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Положеннями п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно із п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу;

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм для цілей податкового обліку доходи мають бути отримані, а витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, право платника податків як на збільшення/зменшення доходів/витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, так і на включення сум до податкових зобов'язань чи податкового кредиту по податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

При цьому, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.9 Закону України №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ фірма "Харківагроснаб", ТОВ "Техніка-Агросервіс", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра", ТОВ "Франк Лемекс", ТОВ "Істок-Автозапчастина", ТОВ "ІнтерСільгосптехніка", ТОВ "МТС", ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, а також на підтвердження використання у господарській діяльності отриманих товарів та послуг (робіт), позивачем надано до матеріалів справи копії:

- договорів на придбання відповідної сільськогосподарської техніки, укладених із іноземними контрагентами; митних декларацій щодо ввезення такої сільськогосподарської техніки на митну територію України;

- договорів, видаткових накладних, довіреностей та актів прийому-передачі щодо подальшого продажу такої сільськогосподарської техніки іншим контрагентам;

- дефектних актів, актів передачі-приймання такої сільськогосподарської техніки в ремонт, актів передачі-приймання такої сільськогосподарської техніки з ремонту, договорів щодо виконання ремонтних робіт даної сільськогосподарської техніки;

- договорів, податкових та видаткових накладних, рахунків на оплату, прибуткових накладних щодо придбання запчастин, а також актів списання та актів передачі-приймання запасних частин для ремонту відповідної сільськогосподарської техніки.

Колегія суддів звертає увагу, що податковим органом впершу чергу ставиться під питання господарські операції не щодо купівлі чи подальшого продажу сільськогосподарської техніки, а саме щодо здійснення ремонту такої техніки.

Із наданих позивачем документів, які стосуються саме здійснення ремонту цієї техніки вбачається, що договори на виконання таких робіт були укладені із ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 вже після виконання таких ремонтних робіт, тобто, в момент передачі виконаних робіт. При цьому, саме до таких договорів було включено акт виконаних робіт, в якому одним рядком було вказано назву робіт «Ремонт та встановлення з/ч», кількість «1», ціна та сума. Будь-якої додаткової інформації щодо виконання ремонтних робіт, в тому числі витраченого часу, кількість задіяних робітників, об'єм таких робіт тощо, дані акти виконаних робіт не містили.

Позивачем не надано до суду як документів на підтвердження оплати за договорами щодо купівлі-продажу запасних частин, які використовувалися в процесі ремонту сільськогосподарської техніки, так і документів, передбачених умовами договорів, а саме: заявок, специфікацій, доказів приймання-передачі товарів відповідно до вимог Інструкцій №П-6 від 15.06.1965 та №П-7 від 25.04.1966 (т.3 а.с.29) тощо.

Позивачем зазначається про втрату доказів щодо проведення розрахунків за отримані послуги, а банк, у якому здійснювались операції, ліквідовано.

Однак, із матеріалів справи слідує, що у позивача було відкрито розрахункові рахунки у ПАТ «Кредитромбанк». Згідно із інформацією, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на даний час триває процедура ліквідації даного банку, яка ще не завершена. Позивач, в свою чергу, не надав суду жодних доказів на підтвердження спроби поновлення втрачених документів.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що акти списання у сукупності з іншими первинними документами щодо передання наведених запчастин в ремонт, а також документи про придбання техніки, що ремонтувалась і в подальшому була реалізована, відомості бухгалтерського обліку (рахунок 91 за 2012 рік), свідчать про списання таких придбаних товарів (запчастин) відповідно до собівартості. Отже, використання таких товарів у господарській діяльності позивача підтверджується.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що документи та інші дані, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи. При цьому, суд має оцінити докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів приймає до уваги доводи контролюючого органу про те, що під час перевірки було встановлено відсутність підтверджуючих документів щодо використанння придбаних запчастин у ТОВ фірма "Харківагроснаб", ТОВ "Техніка-Агросервіс", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра", ТОВ "Франк Лемекс", ТОВ "Істок-Автозапчастина", ТОВ "ІнтерСільгосптехніка", ТОВ "МТС, "а саме актів списанння та передачі запчастин для використання в ремонті сільгосптехніки, яка в подальшому була реалізована. Згідно оборотно-сальдової відомості на рахунку 91 за 2012 рік запчастини були списані на собівартість, але жодних підтверджуючих документів списання до перевірки надані не були.

Позивачем не надано всіх первинних документів як щодо купівлі товарів - сільськогосподарської техніки, яка в подальшому ремонтувалася та реалізовувалася, так і щодо купівлі товарів - запчастин, які використовувалися під час ремонту відповідної сільськогосподарської техніки, а відомості щодо стану (робочий/неробочий, зібраний/розібраний) сільськогосподарської техніки на момент перетину митної території України та прибуття до пункту призначення в матеріалах справи відсутні

Надані до матеріалів справи позивачем первинні документи, а саме: договори, акти передачі-приймання сільськогосподарської техніки з ремонту, акти списання, видаткові накладні, міжнародні контракти на купівлю сільськогосподарської техніки, акти приймання-передачі ТМЦ, а також податкові накладн в підтвердження здійснення господарських операцій між підприємстом позивача та ТОВ фірма "Харківагроснаб", ТОВ "Техніка-Агросервіс", ТОВ "Технооптторг-Трейд", ТОВ "Агробудівельний альянс "Астра", ТОВ "Франк Лемекс", ТОВ "Істок-Автозапчастина", ТОВ "ІнтерСільгосптехніка", ТОВ "МТС" не можна вважати належним доказом реальності господарських операцій, оскільки враховуючи приписи абзацу другого пункту 44.7 ст. 44 ПК України такі документи були відсутні у платника податків під час складання податкової звітності, а тому доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що в свою чергу привело до порушень формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "САТ АГРО" та Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018р. по справі № 820/4590/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 липня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко Л.О. Донець