Постанова № 75192686, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4101/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калитки О. М.

суддів: Калиновського В.А. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017, суддя І інстанції Заічко О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 06.11.17 по справі № 820/4101/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтомаш ЕРС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОМАШ ЕРС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001491403 від 15.06.2017 та №0001511403 від 15.06.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки суперечать дійсним обставинам справи, а прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 820/4101/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОМАШ ЕРС" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001491403 від 15.06.2017, №0001511403 від 15.06.2017, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОМАШ ЕРС".

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, щопри винесенні рішення судом першої інстанції не дотримано вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням усіх доказів у справі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.04.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2014 по 31.12.2016, результати якої викладено в акті від 24.05.2017 № 3956/20-40-14-03-07/39165622 (т.1 а.с.27-65).

31 травня 2017 року позивачем були надані Заперечення на Акт, в яких позивач просив розглянути Заперечення у присутності представників ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» та скасувати Акт ( т.1 а.с.68-73) проте, контролюючим органом висновки акту перевірки залишено без змін ( т.1 а.с.74-83).

За наслідками перевірки контролюючим органом відносно позивача були складені податкові повідомлення-рішення від 15.06.2017 р. № 0001491403, яким позивачеві збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1115865,00 грн. ( за основним платежем - 982971 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 132894 грн.) та № 0001511403, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 66069 грн. ( т.1 а.с. 66-67).

Так, податкове повідомлення-рішення № 0001491403 від 15.06.2017 р. було прийняте на підставі п. 1 висновків акту, а саме: встановлене порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2. п. 140.4 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна у перевіреному періоді), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.15 по 31.12.16 на суму 982 971 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 451395 грн., за ІІ квартал 2016 року на суму 438293 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 93283 грн.

На думку відповідача позивач занизив податок на прибуток за рахунок включення до витрат витрати за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «МДД-Х», ПП «Форс», ТОВ «Сеолан», ПП «Гросбух», ПП «Форсаж-2009», ТОВ «Valkor Group». А саме, в перевіреному періоді підприємство придбало товарно-матеріальні цінності та послуги від вищеназваних контрагентів-постачальників, які, за твердженням відповідача, не здійснювали реалізацію.

Податкове повідомлення-рішення № 0001511403 від 15.06.2017 прийняте на підставі п. 2 висновків акту, яким встановлене порушення п. 138.8,пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна за перевіреному періоді), в результаті чого встановлено зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при перевірці дійшов хибного висновку про наявність вищевказаних порушень, які, в подальшому стали підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «МДД-Х», ПП «Форс», ТОВ «Valkor Group», ТОВ «Сеолан», ПП «Гросбух», ПП «Форсаж-2009».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «МДД-Х».

16 березня 2015 року підприємство підписало Договір № 0316/15-1Д на поставку обладнання з ТОВ «МДД-Х». Згідно цього договору ТОВ «МДД-Х» повинно було своїми силами поставити охолоджувач рідини СНН3.100А2. Згідно з п. 4.3. Договору у момент передачі обладнання Постачальник (ТОВ «МДД-Х») повинен надати Замовнику (ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС») належним чином оформлені, підписані відповідальними особами та скріпленими печаткою наступні оригінали документів: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну.

В даному випадку, факт придбання обладнання підтверджують видаткова накладна № М-0406-1 від 04 червня 2015 року, рахунок-фактура № 0316/15-1А від 16.03.2015 р., рахунок-фактура № 2205-1 від 22.05.2015 р. Додатково, ТОВ «МДД-Х» при поставці обладнання надало Паспорт на охолоджувач рідини СНН3.100А2.

Зазначені документи не були витребувані відповідачем під час проведення перевірки.

Придбаний охолоджувач рідини СНН3.100А2 увійшов у склад додаткового обладнання при поставці Модульного комплексу по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТІМА»-65, продуктивністю 65 тис. тон за рік» (згідно додатку № 3 до Контракту на поставку обладнання № 09/01-ВЕД від 09.01.2015 р.). При поставці Обладнання позивач оформив Вантажну митну декларацію № 807100000/2015/022042.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Форс».

19 листопада 2014 року позивач підписав Договір № 19ХА з ПП «Форс», згідно якого Постачальник (ПП «Форс») повинен був поставити у власність позивача блок ПР 50 (700х700х500мм), блок ПР 50 (700х700х250мм), сопло тангенціальне СТ 32х16 загальною вартістю 67800,00 грн., у тому числі ПДВ. Підтверджуючими документами поставки товару є видаткова накладна № РН-151201 від 15 грудня 2014 року, податкова накладна № 2 від 02 грудня 2014 року, рахунок-фактура № СФ-0000045 від 19 листопада 2014 року, накладна на вантаж № 3П2023119 від 16 грудня 2014 року, товарно-транспортна накладна № 1-ХА від 15 грудня 2014 року.

У подальшому придбаний товар був використаний позивачем для виготовлення Модульного комплексу по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТІМА»-65, продуктивністю 65 тис. тон за рік» (надалі - Обладнання). Дане Обладнання ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» виготовляло по Контракту на поставку обладнання № 09/01-ВЕД від 09 січня 2015 року, підписаного з ТОВ «БатисТрансСистем» (резидент Республіки Казахстан). У подальшому Обладнання було поставлене ТОВ «БатисТрансСистем». При поставці Обладнання ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» оформило Вантажну митну декларацію № 807100000/2015/022042 (дата надання копії 07.07.2015 р.).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сеолан».

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. ТОВ «Сеолан» та ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» домовилися укласти усний договір на надання транспортних послуг, а саме ТОВ «Сеолан» надало транспортні послуги на суми 942,00 грн. та 680,00 грн. Документами, підтверджуючими надання послуг є податкова накладна № 809 від 08.09.2014 року, Акт № ОУ-809 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08 вересня 2014 року, рахунок-фактура № СВ-9/081 від 08 вересня 2014 року, податкова накладна № 1511 від 15 жовтня 2014 року, Акт № ОУ-1511 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 жовтня 2014 року, рахунок-фактура № СВ-10/132 від 13 жовтня 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Гроссбух».

Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. З ПП «Гроссбух» був укладений усний договір, згідно якого ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» придбало сталь оцинковану у кількості 4 тони загальною вартістю 53 600,02 грн. Доставка товару здійснювалася силами ПП «Гроссбух». Право власності на товар перейшло до позивача з дати підписання видаткової накладної № 28 від 23 липня 2014 року. При передачі товару ПП «Гроссбух» надало сертифікат якості на товар.

Позивач повідомив, що придбану у ПП «Гроссбух» сталь оцинковану 0,45 він використав для виготовлення Модульного комплексу по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТІМА»-65, продуктивністю 65 тис. тон за рік» (надалі - Обладнання). Дане Обладнання було виготовлене на підставі Контракту на поставку обладнання № 09/01-ВЕД від 09 січня 2015 року, підписаного з ТОВ «БатисТрансСистем» (резидент Республіки Казахстан). При поставці Обладнання ТОВ «Укранафтомаш ЕРС» оформило Вантажну митну декларацію № 807100000/2015/022042 (дата надання копії 07.07.2015 р.).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «ФОРСАЖ-2009».

21 серпня 2014 року ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» підписало Договір № 02/07/2014-ВЕД на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів з ПП «Форсаж-2009». Згідно умов договору Замовник (позивач) надає Виконавцю (ПП «Форсаж-2009») заявки, згідно яких Виконавець виконує транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Замовника. Згідно заявки № 02/07/2014-ВЕД Виконавець надав послуги за маршрутом м. Ужгород - м. Харків. Документами, підтверджуючими надання послуги є Акт № 11 від 29 серпня 2014 року, товарно-транспортна накладна № 070 від 26 серпня 2014 року та податкова накладна № 3 від 21 серпня 2014 року. Згідно заявки № 21/08/2014 Виконавець надав послуги за маршрутом м. Харків, Україна - м. Самара, РФ. Документами, підтверджуючими надання послуг є Акт № 12 від 04 вересня 2014 року, податкова накладна № 2 від 04 вересня 2014 року та міжнародна товарно-транспортна накладна від 04 вересня 2014 року.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, товарно-транспортна накладна не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання чи продажу товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу, а тому вказана обставина не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення самої господарської операції.

Так, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим під час здійснення перевезення придбаних товарів власним транспортом згідно пункту 2 Переліку документів № 207, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 25.02.2009 р. "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні".

Водночас, Правилами перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, передбачено зобов'язання наявності товарно-транспортних накладних для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, які є замовниками послуг з перевезення.

Таке зобов'язання не розповсюджується на підприємство (платника податків), якщо перевезення товарів виконувалась його контрагентом, тобто, підприємство не укладало договір на перевезення.

Також, відповідно до пункту 2 Положення щодо документального забезпечення для здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом внутрішнього повідомлення, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідно мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, під час перевезення товарів власним транспортом суб'єктові господарювання не потрібно виписувати товарно-транспортну накладну.

Крім того, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише виконанням або порушенням правил перевезення автомобільним транспортом, яке ніяк не пов'язано с виконанням вимог податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що факт реальності господарських операцій між ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» та ТОВ «МДД-Х», ПП «Форс», ТОВ «Сеолан», ПП «Гросбух», ПП «Форсаж-2009» встановлено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, що набрала законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, у справі №820/4102/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Valkor Group».

16 січня 2015 року ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» підписало Контракт № 16/01-П на проведення субпідрядних робіт з ТОВ «Valkor Group», Киргизька Республіка. Предметом Контракту № 16/01-П від 16.01.2015 р. є розробка проекту, який складається з наступних частин: Технічне завдання на Автоматизовану систему управління Технологічним процесом Модульного комплексу по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТИМА»-65» (далі - АСУ ТП Комплекс), проектування операційної системи для АСУ ТП Комплексу, проектування технічного забезпечення АСУ ТП Комплексу, розробка програмного забезпечення АСУ ТП Комплексу, проектування операційної системи, технічного забезпечення та програмного забезпечення пічки. ТОВ «Valkor Group», як підрядник, повинно було виконати робити, а ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС», як замовник, прийняти результати робіт та сплатити вартість виконаних робіт. Згідно 3.4. Контракту розробка та надання проекту проводилося для об'єкту, який розташований за адресою: Республіка Казахстан, Мангистауская область, м. Актау, промислова зона № 5, ділянка № 16. Згідно підписаному сторонами Акту виконаних робіт від 16.10.2015 року сума витрат склала 49870,00 (сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят) доларів США, що еквівалентно 1186443,26 грн. (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч чотириста сорок три гривні 26 копійок).

20 серпня 2015 року ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» підписало Контракт № 20/08-П на проведення субпідрядних робіт з ТОВ «Valkor Group». Предметом Контракту № 20/08-П є надання послуг по шеф-монтажним, пусконалагоджувальним роботам КВПтаА (контрольно-вимірювальні прилади та апаратура) та системи АСУ ТП Комплексу, а також навчання персоналу. Згідно 3.4. Контракту вищеназвані послуги надавалися для об'єкту, який розташований за адресою: Республіка Казахстан, Мангистауская область, м. Актау, промислова зона № 5, ділянка № 16. На підставі умов контракту ТОВ «Valkor Group» здійснювало нагляд за зборкою обладнання КВПтаА та системи АСУ ТП Комплексу, які є частинами Модульного комплексу по переробці вуглеводної сировини МК «ОПТИМА»-65», а також тестування елементів обладнання на предмет відповідності проекту. В процесі тестування системи АСУ ТП та обладнання КВПтаА проводилося навчання персоналу. Робочий запуск МК «ОПТИМА»-65» Контрактом № 20/08-П від 20.08.2015 року не передбачений. Таким чином, ТОВ «Valkor Group» виконало всі роботи у повному обсязі. Розмір витрат згідно Акту виконаних робіт від 20.11.2015 року склав 49975,00 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) доларів США, що еквівалентно 1 188 941,28 (одному мільйону сто вісімдесят восьми тисячам дев'ятсот сорока одній гривні 28 копійкам) гривням.

Виконані у повному обсязі ТОВ «Valkor Group» обов'язки за Контрактами № 16/01-П від 16.01.2015 року та № 20/08-П від 20.08.2015 року надали позивачу право реалізувати та отримати дохід від поставки Модульного комплексу по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТИМА»-65» на об'єкт, розташований за адресою: Республіка Казахстан, Мангистауская область, м. Актау, промислова зона № 5, ділянка № 16.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України «Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку».

Згідно з п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України «Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику».

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 897 від 20.10.2015 р. «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств» встановлюється певна форма податкової декларації.

Згідно ст. 137 розділу ІІІ Податкового кодексу України, у 2015 році звітнім періодом з податку на прибуток на підприємстві позивача був встановлений рік.

Об'єкт оподаткування, з якого визначається податок на прибуток до сплати у бюджет, у податковій декларації з податку на прибуток визначається шляхом складання фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та податкових різниць, розрахованих згідно ст. 138-140 Розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у фінансовій звітності, складеної згідно Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказам МФУ від 28.03.2013 р. № 433 та є алгебраїчною різницею між сукупним доходом підприємства від усіх видів діяльності та витратами підприємства, що складаються з собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат.

Виходячи з наведеного, послуги (роботи), які отримало ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» від ТОВ «Valkor Group», надали можливість реалізувати Модульний комплекс по переробці вуглеводневої сировини МК «ОПТИМА»-65» на об'єкт, розташований за адресою: Республіка Казахстан, Мангистауская область, м. Актау, промислова зона № 5, ділянка № 16 та отримати прибуток, що, в свою чергу, надало позивачу право витрати, понесені позивачем за вищевказаними контрактами, відобразити як витрати на збут у фінансовій звітності та використати в розрахунку податку на прибуток за 2015 рік.

Щодо встановлення контролюючим органом заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2016 року на суму 438293 грн., за ІІІ квартал 2016 року на суму 93283 грн. судом встановлено наступне.

04 квітня 2016 року ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» підписало Контракт № 37-04/16 РП на проведення підрядних робіт з ТОВ «Valkor Group». Предметом контракту є розробка проекту автоматизованої системи управління технологічним процесом (АСУ ТП) (далі - Технічна документація) та програмного забезпечення (далі - ПЗ) на установку атмосферної переробки нафти V-15. А саме, ТОВ «Valkor Group» як підрядник, повинно було виконати роботи, а позивач, як Замовник, прийняти роботи та оплатити їх. Виконання робіт проводилося на підставі Технічного завдання (Додаток № 1 до контракту), яке було затверджене та підписано сторонами. Умови передачі результатів робіт були викладені у Календарному плані (Додаток № 2 до контракту). Згідно календарному плану, першим етапом виконання умов контракту є створення проекту АСУ ТП для установки атмосферної переробки нафти V-15. Сторонами додатково були оговорені особливості виконання даного етапу контракту, а саме те, що проект передавався стороні в електронному вигляді за допомогою електронної пошти. Другим етапом було створення на підставі проекту програмного забезпечення для АСУ ТП. Програмне забезпечення було передане на підставі Акту виконаних робіт від 31.05.2016 року. Проект АСУ ТП та програмне забезпечення були створені для установки атмосферної переробки нафти V-15, розташованої у Республіці Гана, м. Тема, тобто виключно для природних умов та сировини, які існують у Республіці Гана. Додатково це підтверджується на сторінці 44 Технічного завдання (додаток № 1 до Контракту № 37-04/16 РП). У подальшому ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» використало отриманий результат для створення АСУ ТП для установки атмосферної переробки нафти V-15 згідно з Контрактом № 30ПО від 24.03.2016, підписаним з Platon Gas Oil Ghana LTD.

18 квітня 2016 року 2016 року ТОВ «Укрнафтомаш ЕРС» було підписано Контракт № 18-04/16 П на проведення підрядних робіт з ТОВ «Valkor Group». Предметом контракту є розробка шаф для Автоматизованої системи управління технологічним процесом (АСУ ТП) для установки атмосферної переробки нафти V-15. А саме, ТОВ «Valkor Group», як підрядник, повинен був розробити принципово-монтажні схеми шаф для АСУ ТП установки атмосферної переробки нафти V-15 для родовища, розташованого у м. Тема, Республіка Гана. Використання принципово-монтажних схем шаф АСУ ТП для інших установок не можливе у зв'язку з унікальними природними умовами та використанням певного виду сировини у м. Тема, Республіка Гана. Передання схем відбулося на підставі Актів виконаних робіт від 21 червня 2016 року та 30 вересня 2016 року. У подальшому на підставі принципово-монтажних схем були створені шафи АСУ ТП згідно Контракту № 29 на поставку обладнання від 15.03.2016 року, підписаного з ТОВ «ІНТЕГРА ГРУП».

Відповідно до сторінки 30 Акту, відповідач стверджує, що позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», п. 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», а саме завищені інші витрати операційної діяльності за 2016 рік за рахунок включення до їх складу придбаних послуг від ТОВ «Valkor Group», які підлягають оприбуткуванню як нематеріальний актив.

Згідно п. 7 ПСБО «Нематеріальні активи», нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, потрібно відображати у балансі за умов, якщо підприємство має: намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу. Тобто, нематеріальний актив на підприємстві повинен постійно використовуватись у господарчій діяльності. Ключовим моментом визнання нематеріального активу є обґрунтоване очікування одержання від нього економічних вигід для суб'єкта господарювання. При цьому в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» чітко прописано, що оцінка очікуваних економічних вигід повинна бути обґрунтованою і підтвердженою. Крім того, така оцінка має відображати ще і строк корисного використання нематеріального активу, протягом якого він приноситиме очікувані економічні вигоди.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам фінансової звітності.

Таким чином, відповідно до ст. 17 МСБО 38 «Майбутні економічні вигоди, які надходять від нематеріального активу, можуть включати дохід від продажу продукції чи послуг, скорочення витрат або інші вигоди, які є результатом використання активу суб'єктом господарювання. Наприклад, використання інтелектуальної власності у виробничому процесі може зменшити майбутні виробничі витрати, а не збільшити майбутні доходи». Тобто, приданий нематеріальний актив повинен зменшити майбутні виробничі витрати при виготовленні різного обладнання для різних контрагентів-замовників. Як зазначив позивач, придбані у ТОВ «Valkor Group» результати робіт не можливо використовувати у майбутньому для інших об'єктів, тому що виконувалися вони виключно для установки атмосферної переробки нафти V-15, розташованої у м. Тема, Республіка Гана.

Більш того, для демонстрації можливості генерування майбутніх економічних вигід від нематеріального активу суб'єкт господарювання використовує принципи, наведені в МСБО 36. Це, зокрема: оцінка майбутніх надходжень від безперервного використання активу і його ліквідації; прогнозні оцінки щодо відтоку коштів внаслідок обслуговування нематеріального активу та майбутні накладні витрати, які можна прямо віднести на використання активу (наприклад, витрати на підтримку програмного забезпечення в актуальному стані); оцінка скорочення витрат суб'єкта господарювання внаслідок використання нематеріального активу.

Згідно з п. 8 ПСБО «Нематеріальні активи», а також за вищенаведеними принципами МСБО, якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям признання, то витрати, пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами того розрахункового періоду, на протязі якого вони були здійснені без визнання таких витрат в майбутньому нематеріальним активом.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування необґрунтованість позовних вимог позивача, у свою чергу, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, знайшли своє правове підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001491403 від 15.06.2017 р., №0001511403 від 15.06.2017 р., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРНАФТОМАШ ЕРС" є протиправними, а позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 у справі № 820/4101/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 по справі № 820/4101/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський І.С. Чалий