Постанова № 75192569, 05.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3117/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: П'янової Я.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання - Струкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018р. (суддя Сагайдак В.В, повний текст складено 16.05.2018 р., м. Харків) по справі № 820/3117/18 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ФАРМАРОСТ 2011" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018 р. Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "ФАРМАРОСТ 2011" (далі по тексту - ПП "ФАРМАРОСТ 2011", відповідач), в якій просило суд стягнути з ПП "ФАРМАРОСТ 2011" (юридична адреса: вул. Золочівська, 6.19, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 37658099, МФО 307123, р\р 26008010338222, в ПАТ "БАНК ВОСТОК") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 181166,65 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 р. в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держпром 1 під., к. 16, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022) до Приватного підприємства "ФАРМАРОСТ 2011" (вул. Золочівська, б. 19, м. Харків, 61177) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 р. по справі №820/3117/18 та задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права.

Так, зазначає, що якщо створене місце не введено в дію шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов'язку щодо сплати адміністративно - господарських санкцій до Фонду на підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства, установи чи організації у залежність від будь - яких обставин з яких особа з інвалідністю не працює на даному підприємстві, установі, організації. Отже, на підприємство покладається по створенню та самостійному працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Також вказує, що підприємством не дотримувалися норми чинного законодавства, не було виконано норматив, встановлений ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а тому відповідач не може бути звільнений від обов'язку по сплаті адміністративно - господарських санкцій, визначений ст. 20 зазначеного Закону.

ПП "ФАРМАРОСТ 2011", подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 р. по справі №820/3117/18 залишити у законній силі та здійснити розгляд даної справи без участі представника відповідача, на підставі даних, що маються у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ПП "ФАРМАРОСТ 2011" перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

На виконання свого обов'язку щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ч. 2 ст. 19 Закону та вимог п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, відповідачем у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звітність. Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316, подавалися протягом 2017 року до Харківського міського центру зайнятості звіти, копії яких містяться в матеріалах справи, про наявність вакансій форми №3-ПН.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів за результати перевірки зроблено висновок, що відповідачем по справі не було виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ.

На підставі викладеного, позивач по справі розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду з даним позовом про їх стягнення в розмірі 181166,65 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно були призначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 181166,65 грн., оскільки відповідачем виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ) визначено основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону N 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 19 Закону N 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно зі ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, Законом № 875-ХІІ передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця такої особи та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань. Також на підприємства покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом із тим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 24.04.2018 р. по справі №2а-1391/12/0970.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" форми 10-ПІ за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників позивача у 2017 році становила 144 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 6 осіб (а.с.9).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2017 р.

Згідно вищевказаного списку у 2017 р. у ПП "ФАРМАРОСТ 2011" працювали 4 особи, які мали інвалідність, а саме: ОСОБА_1 (з 27.12.2017 р. по 31.12.2017 р.), ОСОБА_2 (з 18.08.2017 р. по 31.12.2017 р.), ОСОБА_3 (з 01.01.2017 р. по 18.04.2017 р.), ОСОБА_4 (з 13.03.2017 р. по 25.04.2017 р.).

Відповідно до довідок МСЕК ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 встановлені треті групи інвалідності.

Протягом 2017 р. відповідач по справі подавав до Харківського міського центру зайнятості звіти, копії яких містяться в матеріалах справи, про наявність вакансій форми №3-ПН.

Відповідно до листа Харківського міського центру зайнятості від 12.04.2018 р. №ХМЦЗ-03-3663 ПП "ФАРМАРОСТ 2011" протягом 2017 року не надавались звіти за формою 3-ПН, відмов у працевлаштуванні інвалідів за направленням Харківського міського центру зайнятості з боку товариства не було.

Листом від 17.04.2018 р. Харківського міського центру зайнятості в доповнення листа від 12.04.2018 р. направлено завірені копії звітів про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН (з позначкою "вакансії для інвалідів") за 2017 р.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявні копії звітів за формою 3-ПН за період з січня по грудень 2017 р. з відмітками Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про прийняття зазначеного звіту.

Отже, органи, які можуть сприяти працевлаштуванню, повідомлялися належним чином про наявність вакансій протягом 2017 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що Харківським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів неправомірно були визначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 181166,65 грн., оскільки ПП "ФАРМАРОСТ 2011" було виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, позивачем по справі не було надано до суду першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вимоги скаржника про покладення на відповідача судових витрат за подачу апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 325, 327-329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 по справі № 820/3117/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді Я.В. П'янова В.А. Калиновський Повний текст постанови виготовлено 10.07.2018 року.