Постанова № 75192545, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. Справа № 820/5514/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 (суддя Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 19.03.18) по справі № 820/5514/17

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне науково-виробниче підприємство "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" (надалі за текстом - ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області складено акт перевірки від 24.07.2017, яким встановлено на думку податкового органу порушення податкового законодавства по взаємовідносинами позивача з ТОВ "Кронтекс Пром" та ТОВ "Сігма ЕК" за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2016 року та листопад 2016 року без законодавчо обумовленого підґрунття, наслідком якого стало прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000051421 від 10.08.2017 без врахування положень законодавства та всіх встановлених обставин здійснених господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 адміністративний позов ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017 року Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Стягнуто на користь Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" (код ЄДРПОУ 14308730, адреса: вул. Григорія Рудика, 8, м. Харків, 61070) сплачену суму судового збору в розмірі 12990 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яноста) гривень 26 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішенням та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Кронтекс Пром" та ТОВ "Сігма ЕК" досліджено в повному обсязі, актом перевірки від 24.07.2017 встановлено порушення податкового законодавства, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Стверджує про дефектність первинних документів, відсутність всіх необхідних реквізитів під час оформлення товарно-транспортних накладних, та як наслідок нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "Кронтекс Пром" та ТОВ "Сігма ЕК".

Представник відповідача Шамілова Л.Ш. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Представник позивача Зіноватний В.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" має код юридичної особи - 14308730. Місце знаходження ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" зазначено: 61070, Харківська область, м. Харків, вул. Рудика, буд. 8.

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" зареєстровано платником податку на додану вартість з 10.07.1997.

В період з 03.07.2017 року по 17.07.2017 року проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 24.07.2017 року № 8233/20-40-14-21-07/14308730 "Про результати документальної позапланової перевірки ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Кронтекс Пром" за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року, ТОВ "Сігма ЕК" за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та податкових зобов'язань по ланцюгу постачання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2016 року та листопад 2016 року.

За висновками Акту перевірки під час проведення перевірки було встановлено порушення ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" вимог податкового законодавства, а саме п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 866017,38 грн.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051421 від 10.08.2017.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, або підтверджують неправильне формування позивачем валових витрат при обчисленні об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств. Натомість, суд встановив, що позивачем надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентами та є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи унеможливлюють прийняття доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій. Інших доводів в неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанцій відповідач не наводить. Стосовно порушення норм процесуального права судом першої інстанцій, скаржник зробивши на них посилання, не навів жодного аргументу, окрім посилання на порушення судами оцінки доказів та не повне з'ясування обставин справи.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої передбачається, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Реальність господарських операцій між ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" і його контрагентами підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, дорученнями та отримання товару та виписками з банку, судовим рішення про проведення претензійної-позовної роботи, товарно-транпортними накладними. На момент здійснення операцій постачальники ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали діючи свідоцтва платника ПДВ.

Судом першої інстанції досліджено також, що всі господарські операції при цьому були спрямовані на реальну зміну майнового стану їх учасників та пов'язані із підприємницькою діяльністю і мали на меті отримання прибутку.

В межах спірних правовідносин судом першої інстанції повно та всебічно досліджено первинні документи підприємства, покладені в основу формування податкового обліку, здійснено їх аналіз та надана оцінка кожної господарської операції позивача з його контрагентами стосовно реальності господарських операцій, чим дотримано принцип допустимості доказів. Зазначене свідчить про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також дотримання при розгляді справи норм процесуального права.

Проведений судом апеляційної інстанції аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договорами укладеними між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанцій, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про дефектність товарно - транспортних накладних не свідчать про нереальність господарської операції за умови підтвердження її здійснення іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Податковим органом не встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту по факту придбання транспортних послуг.

Відсутність в товарно-транспортній накладній всіх необхідних реквізитів , як-то відсутність пункту навантаження, пункту розвантаження не може бути підставою вважати операцію, що зафіксована у них такою, що не відбулася, оскільки документи повністю відображають зміст такої господарської операції, а також відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Така правова позиція повністю кореспондується з правовою позицією Верховного Суду України від 22.09.2015 року у справі № 21-1526а15 (2а-27/7/11/2670).

Так само не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому наявність негативної узагальненої податкової інформації контрагентів контрагента позивача ТОВ "Сігма ЕК".

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Платник податків не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів, тим більше по ланцюгу постачання, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-318а14, а саме, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такий висновок узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

З вищенаведених підстав, колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на обставину реєстрації податкових накладних ТОВ "Кронтекс Пром" та по ланцюгу, оскільки зазначена обставина не пов'язана зі здійсненням господарської діяльності ДНВП "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" та віднесена податковим законодавством до виключної компетенції ТОВ "Кронтекс Пром" з індивідуалізацією податкової відповідальності, якій з боку контролюючого органу не надано оцінку в рамках проведення відповідної перевірки чи зустрічної звірки.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000051421 від 10.08.2017 є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі № 820/5514/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 09.07.18.