Постанова № 75192497, 10.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3633/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

10 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (повний текст складено 16 січня 2018 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 19.12.2017 звернувся із адміністративним позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 податковий борг в сумі 1141,60 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2018 позов задоволено.

Стягнуто із фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький (і/н НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг по єдиному податку в розмірі 1141, 60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що відповідач, з моменту реєстрації його як фізичної особи-підприємця не займався підприємницькою діяльністю та не отримував прибуток. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що позивач податкову вимогу йому не надсилав і не вручав всупереч п. 59.1 ст. 59 ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що відповідач в порушення пп. 16.1.4, п.16.1,ст. 16 ПК України свої зобов'язання не виконав, про що свідчить сума наявного боргу.

Відповідач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити. Також вказав, що через свій вік, стан здоров'я та матеріальний стан не в змозі сплатити податковий борг.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

Відповідач є фізичною особою - підприємцем та відповідно до статей 15, 16 ПК України є платником податків, зборів і зобов'язана стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 02.03.2016, відповідачем обрано ставку єдиного податку в розмірі 10% розміру прожиткового мінімуму та 1-у групу платника єдиного податку.

Згідно розрахунку розміру заборгованості сума податкового боргу відповідача по єдиному податку за період з 20.01.2017 по 20.08.2017 (з врахуванням переплати станом на 31.12.2016 в сумі 138,40 грн.) становить 1141,60 грн., який виник на підставі невиконання грошового зобов'язання згідно несплати по ставці єдиного податку в розмірі 160 грн., щомісячно.

На підставі вказаного, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення вищевказаної заборгованості з відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що узгоджений відповідачем податковий борг по єдиному податку, який підтверджений доказами перевіреними судом не сплачений, тому позов необхідно задовольнити.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно вимог п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ст. 295 ПК України).

Відповідно до заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 02.03.2016, відповідачем обрано ставку єдиного податку у розмірі 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму та 1-у групу платника єдиного податку.

Ставки єдиного податку визначено ст. 293 ПК України, де вказано, що ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Таким чином, в порушення вищевказаних норм відповідач своїх зобов'язань не виконав, що і стало підставою для виникнення податкового боргу.

Відносно доводів апелента про не направлення йому податкової вимоги слід вказати наступне.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно матеріалів справи, 28.08.2017 податковим органом направлено на адресу відповідача корінець податкової вимоги форми "Ф" від 22.08.2017 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, згідно штрих-коду на конверті, вказане поштове відправлення 02.10.2017 повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже, податкова вимога надсилалась податковим органом відповідачу за місцем обліку платника податків, проте, з незалежних від позивача причин не була вручена адресату.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що на протязі 2017 року він не здійснював підприємницьку діяльність (не отримував прибутку), оскільки сплата єдиного податку не пов'язується із такими обставинами.

Натомість посилання відповідача про те, що через стан здоров'я та матеріальний стан він не в змозі сплатити податковий борг, хоча і не є підставою для відмови у задоволенні даного позову, однак можуть слугувати для прийняття рішення податковим органом про відстрочення, чи розстрочення сплати податкового боргу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду І інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.