Постанова № 75192468, 26.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 523/8418/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Виноградова Н.В. Час і місце ухвалення: 11:30, м. Одеса

Дата складання повного тексту: 09.02.2018 р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі Суворовське ОУПФ України в м. Одесі) (з врахування уточненого адміністративного позову) про:

- скасування рішення відповідача від 19 травня 2017 року №78 про відмову в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства;

- зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства з врахуванням страхового стажу за період догляду дитини, а саме у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що є матір'ю дитини - інваліда. З метою дострокового призначення пенсії після досягнення 50-річного віку позивач звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про призначення достроково пенсії за віком пенсії як матері інваліда з дитинства. Однак, управління відмовило у призначенні пенсії за віком як матері дитини-інваліда у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позов є необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Суворовського ОУПФ України в м. Одесі про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказується, що період догляду за дитиною-інвалідом має бути зарахований до трудового стажу позивача.

У відзиві Суворовського ОУПФ України в м. Одесі на апеляційну скаргу вказується, що відсутні законні підставі для задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2.

ОСОБА_4 визнана інвалідом з дитинства, що підтверджується довідкою ВКК №337 та довідкою до акту МСЕ серії 10 ААВ №804400 від 22 серпня 2014 року (III група інвалідності з дитинства, надана бестроково).

07 березня 2017 року позивач направила заяву до Суворовського ОУПФ України в м. Одесі, щодо призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи: ксерокопія паспорту та ідентифікаційного номеру; ксерокопія трудової книжки серія НОМЕР_3; ксерокопія диплому про навчання серія НОМЕР_4; ксерокопія свідоцтва про народження дитини серія НОМЕР_2; ксерокопія свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_5; виписка із рішення ВКК від 06 грудня 2016 року№537.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відмова органу пенсійного фонду у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком як матері дитини-інваліда дитинства є обґрунтованою та правомірною, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначаються види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Відповідно до п."є" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується час догляду за інвалідом першої групи або дитиною - інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

З вищенаведеної норми випливає, що у випадку, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом з дитинства, до стажу роботи позивача, який дає право на трудову діяльність зараховується час догляду за такою дитиною.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" 09 липня 2003 року №1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Пунктом 25 Постанови Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною - інвалідом засвідчується:

випискою з акта огляду в МСЕК;

медичним висновком установи охорони здоров'я;

посвідченням одержувача допомоги;

довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі, якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:

акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;

документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей -інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при наявності всіх необхідних документів, які передбачені вище, час догляду за дитиною - інвалідом віком до 16 років зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надбавки, доплати та пенсії є майном в контексті тлумачення Європейським Судом з прав людини ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини поняття майно, оскільки існує у вигляді вимог, стосовно яких позивач наводить доводи, що він має принаймні законні сподівання (яке ґрунтується на законодавчій нормі) на набуття права володіння.

Згідно зі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу (йдеться про Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 03 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 07 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, рішення відповідача від 19 травня 2017 року №78 про відмову в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є протиправним та не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із пенсійним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом, тобто не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу, оскільки право призначати пенсію належить до компетенції (акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду) органів Пенсійного фонду України

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави для призначення пенсії, тому відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Отже, при повторному розгляді заяви ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства Суворовському ОУПФ України в м. Одесі необхідно виконати всі вищезазначені вимоги законодавства.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 і, відповідно, необхідність їх часткового задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією №27 від 07 червня 2017 року та за подачу адміністративного позову та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 960 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.959623445.1 від 09 лютого 2018 року.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_3 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 19 травня 2017 року №78 про відмову в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Зобов'язати Суворовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751, адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95) на користь ОСОБА_3 (серія та номер паспорту: НОМЕР_6, ІПН НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень за подачу адміністративного позову та 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2018 року.

Головуючий: Бітов А.І.Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.