Постанова № 75192384, 02.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2132/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

02 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Мякінькової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (прийняте у м. Вінниці та складене у повному обсязі 02 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2017 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 року № 325297-1304.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Позивач підтримав.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 15.08.2017 року №325297-1304, яким ОСОБА_2 донараховано земельний податок з фізичних осіб на суму 90850,07 грн. за 2017 рік. Таке нарахування земельного податку ОСОБА_2 відбулось за належну йому земельну ділянку, площею 2,1323 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - "для виробничих потреб" (державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 01.07.2010 року).

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За змістом підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В силу вимог пункту 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно до п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності.

Так, як встановлено з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_2 з 06.06.2000 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

На підставі п. 291.4 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи) з 01.07.2015 року, про що свідчать витяги з реєстру платників єдиного податку від 21.04.2016 року, від 10.11.2017 року та від 14.11.2017 року.

Відповідно до п.1 ст.320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №43 5-IV власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування та здійснення інших видів діяльності, зазначених у витягу реєстру платників єдиного податку.

ОСОБА_2 володіє майновим комплексом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21509759 від 10.01.2009 року. Також у власності перебуває земельна ділянка, на якій розташований майновий комплекс, площею 2.1323 га, що знаходиться за тією ж адресою, копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01.07.2010 року.

Одним із основних видів діяльності позивача є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна та виробництво й реалізація інших виробів із бетону, гіпсу та цементу. Отже, шляхом укладення договорів оренди нерухомого майна, що належить на праві власності позивачу, на земельній ділянці, яка належить на праві власності позивачу за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється господарська діяльність позивача - надання в оренду власного нерухомого майна, що не суперечить чинному законодавству. На підтвердження вказаного позивач надав копії укладених та діючих договорів оренди нерухомого майна, а саме: Договір оренди нерухомого майна від 01 червня 2017 року, Договір оренди нерухомого майна від 01.02.2017 року, Договір оренди нерухомого майна від 01.04.2017 року. В свою чергу, за адресою АДРЕСА_1) знаходяться та експлуатуються прес та форми позивача для виробництва траурної плитки та бордюрів, за допомогою яких позивач здійснює господарську діяльність з виробництва виробів із бетону, гіпсу та цементу.

Зважаючи на викладене, отримавши податкове повідомлення-рішення відповідача, ОСОБА_2 звернувся до Томашпільського відділення Могилів-Подільської ОДПІ із заявою від 25.09.2017 року про надання пільги по сплаті земельного податку в зв'язку з тим, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування.

ГУ ДФС у Вінницькій області листом від 02.11.2017 року № 1835/П/02-32-50-04 повідомлено ОСОБА_2 про відмову у наданні пільги по сплаті земельного податку у зв'язку з тим, що відповідно до поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 30.06.2016 року № 13593 у графі "місце провадження господарської діяльності" вказано адресу: АДРЕСА_1 Вінницької області не зазначена.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що 02.04.2015 року ОСОБА_2 подано до податкової заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, де в графі "місце провадження господарської діяльності" вказано ним адресу АДРЕСА_2 (це підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 21.04.2016 року). В подальшому, у зв'язку з необхідністю внесення змін у відомості про платника єдиного податку, позивачем 30.06.2016 р. подано заяву до податкової, де у п.5 графа "підстави подання заяви, п.п.5.3."внесення змін до свідоцтва платника єдиного податку", а саме: ОСОБА_2 внесено зміни щодо видів господарської діяльності. А тому, як вказала на це представник позивача в судовому засіданні, так і досліджено судом першої інстанції, навпроти місця провадження господарської діяльності відмітка про внесення змін відсутня, а тому і позивач не мав на меті змінювати місце провадження господарської діяльності. З метою приведення відомостей у реєстрі в належний стан позивач 14.11.2017 року подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій вказано місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1

Враховуючи, що власної волі щодо зміни місця провадження господарської діяльності позивач не заявляв при поданні заяви від 30.06.2016 року, він продовжує використовувати земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності та перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення заявленого позову як обґрунтованого та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення 15.08.2017 року № 325297-1304.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 липня 2018 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.