Ухвала суду № 75192362, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

09 липня 2018 р.Справа № 820/4202/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Мельнікової Л.В. ,

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В с т а н о в и л а:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, &?и; &?в;.

Статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, установлено, що органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

20 червня 2018 року особою, яка не брала участі у справі, - Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування заявленого клопотання представник заявника зазначає, що текст оскаржуваного рішення отриманий ним особисто 15 червня 2018 року. Вказує, що з цих поважних причин ним перевищено десятиденний термін на апеляційне оскарження судового рішення, та просить поновити пропущений процесуальний строк на його оскарження в апеляційному порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України (подалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 287 КАС України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

У справах, визначених, зокрема статтею 287 КАС України, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (ч. 1, ч. 2 ст. 271 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що текст оскаржуваного рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року отриманий Міністерством юстиції України (до складу якого входить Департамент Державної виконавчої служби) 12 червня 2018 року, що підтверджується копією реєстраційної картки № 10196-22-18 та відбитком штампу вхідної кореспонденції Міністерства юстиції України.

Об'єктивні причини, що унеможливили факт подання скаржником (а не його представником) апеляційної скарги у строк, встановлений ч. 4 ст. 287 КАС України в клопотанні не наведені.

Відтак, колегія суддів зазначає, що за правилами статті 287 КАС України, останній день принесення апеляційної скарги припадає на 22 червня 2018 року, а апеляційна скарга принесена відповідачем 25 червня 2018 року, тобто поза межами встановленого процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У рішенні у справі "Рябих проти Росії" ( 980_172 ) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення «Устименко проти України» випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.

В обґрунтування поважності причин, що обумовили пропуск строку на оскарження судового рішення, скаржник посилається на те, що представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримав повний текст рішення Харківського окружного адміністративного суду 15 червня 2018 року.

Втім, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи посвідчується та обставина, що оскаржуване судове рішення отримано скаржником - суб'єктом владних повноважень саме 12 червня 2018 року.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про дату отримання рішення 15 червня 2018 року, спростовуються матеріалами справи та доказами, наданими до клопотання Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними ті причини, що наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, та відмовляє у його задоволенні.

Частинами 2 та 3 статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Апеляційна скарга залишається без руху &?а; &g1; у випадку, якщо вона подана після закінчення строків &?а; &?є;, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга голови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України підлягає залишенню без руху та скаржнику слід надати строк для визначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження означеного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ст.ст. 299, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року по справі № 820/4202/18 - відмовити.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал