Постанова № 75192358, 27.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/256/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р., суддя першої інстанції Чеснокова А.О., повний текст складено 10.04.2018 року, по справі № 816/256/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_1;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності відмови відповідача в затвердженні проекту землеустрою.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у березні 2012 року позивач звернувся до Голови Чорнухинської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 28 травня 2012 року № 269 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за замовленням позивача розроблено ФОП ОСОБА_3.

12 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

За результатами розгляду зазначеного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській проект землеустрою не затверджено та повідомлено позивача про наявність у поданому на затвердження проекті низки недоліків.

Після усунення зауважень 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1. До заяви додано проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що ним не в повній мірі враховано зауваження, зазначені в попередньому листі відповідача від 28 липня 2016 року № 5913/6-16.

Враховуючи викладене, з метою вирішення питання, порушеного в клопотанні позивача, відповідачем запропоновано вжити відповідних заходів, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд.

Позивач, вважаючи наявні в доопрацьованому проекті землеустрою недоліки несуттєвими, не погодився із відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність та обгрунтованість свого рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, зазначеною нормою встановлено повноваження Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у двотижневий термін, прийняти одне з рішень, передбачених ст. 118 ЗК України: про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, відмову в затвердженні або залишенні клопотання без розгляду.

Як встановлено з матеріалів справи, погоджений відділом Держгеокадастру у Чорнухинському районі проект землеустрою був поданий Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, разом з клопотанням позивача, 27.12.2017 року.

Проте, 11.01.2018 року відповідачем надано лист № 228/0/26-18, в якому запропоновано позивачу повторно подати клопотання після звернення до розробника землевпорядної документації для приведення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідність вимог чинного законодавства.

Таким чином, за змістом зазначеного листа, відповідач не відмовив в затвердженні проекту землеустрою, а залишив клопотання позивача без розгляду.

Підставою для залишення клопотання позивача без розгляду є те, що ОСОБА_1 не в повній мірі враховані зауваження зазначені в листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.07.2016 року № 5913/6-16, а саме до проекту землеустрою необхідно долучити матеріали землевпорядного проектування, викопіювання з кадастрової карти або інший графічний матеріал з чітким відображенням меж населених пунктів, елементів ситуації та виду угідь. Матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру ( на місцевість) привести у відповідність вимог Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства україни 11.04.2013 року № 255. Кадастровий план земельної ділянки привести у відповідність вимог статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». В проекті землеустрою не враховані вимоги пункту 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натуру (на місцевості) щодо відстаней між межовими знаками. В представленій документації потребують уточнення дані щодо земель за рахунок яких передбачено відведення земельної ділянки. В довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, наданою Відділом Держгеокадастру у Чорнухинському районі Полтавської області 25.11.2015 року № 801, зазначено номер рядка 2.3 шифр рядка 21, графа 5 -особисті підсобні господарства.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що під час розгляду справи підтверджено факт порушення позивачем п. 3. 4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства україни 11.04.2013 року № 255.

Так, пунктом 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, встановлено, що межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

З наявних в матеріалах справи копій проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 встановлено, що відповіно до графічних матеріалів, відстань від поворотної точки межового знака № 6 до поворотної точки межового знака № 7 перевищує 200 м.

Таким чином, зазначений межовий знак, вказаний в графічних матерілах проекту землеустрою не відповідає вимогам пункту 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами вказаної норми, встановлення меж в натурі ( на місцевості) здійснюється відповідно до графічних матеріалів розробленого та затвердженого проекту проекту землеустрою.

Таким чином, відповідність меж, зазначених в графічних матеріалах вимогам чинного законодавства, встановлюється до затвердження проекту землеустрою.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що, встановивши під час перевірки проекту землеустрою, невідповідність меж вимогам закону, відповідач обгрунтовано вказав позивачу на усунення зазначеного недоліку до затвердження проекту.

Також, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про невідповідність проекту землеустрою Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 квітня 2013 року № 255 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2013 року за № 694/23226, через відсутність в проекті землеустрою документів, що посвідчують правомірність використання засобу вимірювальної техніки, а також документів на підтвердження їх повірки, виходячи з наступного.

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок включає матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

У проекті землеустрою, який міститься в матеріалах справи, зазначено, що геодезичні польові виміри здійснені сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 за допомогою тахеометра SOUTH NTS-350.

Розділом ІІ Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 квітня 2013 року № 255 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2013 року за № 694/23226, виконавець (розробник) робіт із землеустрою повинен володіти (мати у власності або в користуванні) такими засобами обчислювальної та інформаційної техніки, технічними засобами для виконання геодезичних та інших робіт при здійсненні землеустрою: геодезичні інструменти та обладнання для вимірювання відстаней, горизонтальних та вертикальних кутів з метою визначення координат і висот точок місцевості або геодезичний супутниковий приймач для визначення координат точок місцевості (не вимагається для виконавців робіт із землеустрою, які розробляють документацію із землеустрою, що не потребує визначення координат точок місцевості та/або координат поворотних точок меж); комп'ютерна, обчислювальна та інша інформаційна техніка і ліцензійне програмне забезпечення, необхідне для забезпечення технологічного процесу виконання робіт із землеустрою. Геодезичні інструменти, комп'ютерна, обчислювальна та інша інформаційна техніка, програмне забезпечення повинні мати властивості та функціональність, необхідні для: забезпечення точності зйомки, що буде відповідати чинним стандартам і забезпечувати необхідну точність при визначенні поворотних точок меж земельних ділянок та інших об'єктів реєстрації у державному земельному кадастрі відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі; автоматизації процесу обробки результатів геодезичних робіт; складання документації із землеустрою у паперовій формі та у формі електронного документа; забезпечення складання документації із землеустрою у строки, встановлені законодавством. Геодезичні інструменти підлягають періодичній повірці відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Статтею 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" встановлено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 зазначеного Закону сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.

З матеріалів проекту землеустрою встановлено, що в ньому відсутні документи, що посвідчують правомірність використання вказаного в цих матеріалах засобу вимірювальної техніки, також відсутні документи на підтвердження його повірки.

Таким чином, враховуючи відсутність вказаних документів, проект землеустрою не відповідає Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 квітня 2013 року № 255 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2013 року за № 694/23226.

Отже, враховуючи наявність не усунених позивачем недоліків проекту землеустрою щодо невідповідності долучених до проекту землеустрою графічних матеріалів вимогам Інструкції № 376, які після затвердження проекту землеустрою є підставою для встановлення меж в натурі (на місцевості), та Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області правомірно залишено клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою без розгляду та запропоновано після усунення вказаних недоліків повторно звернутись з таким клопотанням.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на неналежне оформлення Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області відмови у затвердженні проекту землеустрою, а саме неприйняття розпорядчого наказу, оскільки взі змісту листа від 11.01.2018 року № 228/о/26-18 встановлено, що у звязку з неповним усуненням недоліків, відповідач залишив клопотання позивача без розгляду, а тому підстави для прийняття розпорядчого наказу відсутні. Такі повноваження відповідача щодо залишення без розгляду передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності у відповідача правових підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою оскільки цей проект погоджено територіальним органом Держгеокадастру, виходячи з наступного.

Повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою встановлені ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому залежність прийняття рішення від погодження проекту іншим органом, даною нормою не передбачено. Разом з цим, відповідач як субєкт владних повноважень зобов'язаний прийняти законне рішення, а тому і перевірити всі надані для затвердження документи на відповідність вимогам чинного законодавства України.

Також, безпідставними є доводи позивача щодо порушення відповідачем норм Закону України «Про звернення громадян», оскільки розгляд питань про затвердження проектів землеустрою регулюється земельним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд дійшов правильних висновків щодо відмови в задоволенні позову і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р. по справі № 816/256/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.07.2018.