Постанова № 75192200, 09.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1823/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Головко В.Л.

представника третьої особи Серпутько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18, повний текст складено 27.04.2018, розташованого за адресою: вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004.

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області третя особа Департамент реєстрації Харківської міської ради

про визнання незаконним та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2018, позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради, в якому просила суд: визнати незаконним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконань рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Головко В.Л., про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2018 року по виконавчому проваджені № 51111686 по виконавчому листу № 820/11133/15, виданого 25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що УДВС ГТУЮ у Харківській області 27.02.2018 року за ВП № 51111686 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач не згоден з вказаною постановою, оскільки, на його думку, відповідач прийняв оскаржувану постанову посилаючись на довільне тлумачення законодавства, а тому оскаржувана постанова від 27.02.2018 року за ВП № 51111686 про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконань рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Головко В.Л., про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2018 року по виконавчому проваджені №51111686 по виконавчому листу № 820/11133/15, виданного 25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16, код ЄДРПОУ 34859512).

Не погодившись з вказаним рішенням, Департаментом реєстрації Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018.

В судовому засіданні позивач просила рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 залишити без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача просив рішення першої інстанції скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 скасувати з підстав, зазначений в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2016 року по справі № 820/11133/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського управління юстиції Харківської області, відповідно до якого скасовано рішення державного реєстратора Тузковой В.А. №25378586 від 19.10.2015р. про відмову в державній реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень на 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, за ОСОБА_1; зобов'язано Харківське міське управління юстиції Харківської області здійснити державну реєстрацію права власності на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, за ОСОБА_1 відповідно до заочного рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова по справі №641\13846\14-ц від 04.06.2015 року, додаткового рішення від 13.08.2015 року по справі №641\13846\14-ц, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 22.09.2015 по справі №22-ц\790\5956\15.

25.03.2016 року Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 820/11133/15.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області від 16.05.2016 року відкрито виконавче провадження № 51111686.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 11.09.2017 року складена вимога в якій зазначено, що Департаментом реєстрації Харківської міської ради на вимогу державного виконавця від 01.06.2017 року № 51111686 щодо виконання рішення суду по справі № 820/11133/15 в частині здійснення державної реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 на підставі рішень суду або повідомлення поважних причин невиконання рішення зазначено наступне. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. До повноважень суду не віднесено зміну норм права або створення нових норм права. На теперішній час відсутні винятки у процедурі проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відсутні виключення щодо проведення реєстрації права власності на підставі судових рішень без подання заяви, відповідних документів та сплати адміністративного збору. Єдиний порядок внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає проведення реєстраційних дій за заявою зацікавленої особи - заявники на підставі прийнятого державним реєстратором рішення.

Окремо державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області у складеній вимозі зазначені посилання на ч. 1 ст. 2, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 27, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.п 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1666-VІІ та п. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", Постанову КМ України № 1127 від 25.12.2015 року, якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позивачем 25.09.2017 року подано скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області щодо складання вимоги від 11.09.2017 року.

За результатами розгляду скарги від 25.09.2017 року позивачу надано відповідь від 03.10.2017 року.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області 27.02.2018 року за ВП № 51111686 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову без врахуванням вимог діючого законодавства та не наведено достатніх та беззаперечних доказів по вчиненню з боку стягувача в рамках виконавчого провадження дій, що перешкоджали проведенню виконавчих дій.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в силу ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження № 51111686 відкрито з приводу примусового зобов'язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (враховуючи обставини зміни сторони виконавчого провадження - боржника, відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 року по справі № 820/11133/15) вчинити реєстраційну дію.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

З урахуванням змісту положень ч. 1 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що як на час відкриття виконавчого провадження, так і на час розгляду зазначеної адміністративної справи, інформаційна взаємодія Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень не реалізована.

Згідно з положеннями п.п. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" 1666-VIII від 06.10.2016 року встановлено, що:

- до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Наведені положення у ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та зміст перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" 1666-VIII від 06.10.2016 року стосуються випадків проведення реєстраційної дії спираючись на волевиявлення заявника, тобто бажання проведення реєстраційної дії, яке за особистим переконанням особи може ним не реалізовуватись.

Судом першої інстанції зазначено, що передумовою виникнення позовних вимог стало довільне трактування з боку відповідача "Прикінцевих та перехідних положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності", оскільки виконання рішення зобов'язального характеру за своєю суттю та правовою природою виникнення, враховуючи його законодавче підґрунтя, має обов'язковий характер виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формулювання "проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили" та "зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності" не є тотожними, ні з передумов виникнення, ні з процедури вчинення реєстраційної дії.

Порядок виконання рішень зобов'язального характеру унормовано ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", одночасно з цим не встановлено наявність повноважень у відповідача в рамках виконання рішення зобов'язального характеру покладати певні обов'язки на стягувача (враховуючи авансування).

З урахуванняи викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють питання виконання виконавчого листа № 820/11133/15 від 25.03.2016, ВП № 51111686 та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 по справі № 820/1823/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя В.В. СтаростінСудді А.О. Бегунц С.С. Резнікова Повний текст постанови складено 09.07.2018.