Рішення № 75190632, 09.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/7656/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107 м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072 м. Одеса, площа ОСОБА_1,1 код ЄДРПОУ 34929741), про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (а.с. 44-45) звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Управління ДВС), у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови від 12.04.2018 року ВП №56014014 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00грн та від 18.04.2018 року ВП №56208220 про відкриття виконавчого провадження.

Позивач зазначив, що 24.04.2018 року ним отримана оскаржувані постанови, які він вважає такими, що прийняти з порушенням норм права та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним рішення суду по справі №511/17307/17 щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 виконано одразу після отримання 06.03.2018 року ухвали суду апеляційної інстанції від 28.02.2018 року про повернення апеляційної скарги, а саме 07.03 2018 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2

Проте 30.03.2018 року до ГУ ПФУ надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2018 року. Листом від 10.04.2018 року ГУ ПФУ повідомило Управління ДФС про самостійне виконання рішення суду, але 24.04.2018 року ГУ ПФУ отримує оскаржувані постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилався на п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», відповідно до якого витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово, а також на постанову Верховного суду України від 28.01. 2015 року, в який ВСУ зазначив, що в разі отримання документального підтвердження повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору та витрат з боржника. Виконавчий збір та витрати стягуються на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в розглядуваному випадку не вчинялися

Ухвалою суду від 27.06.2018 року позов прийнятий до розгляду та відкрите провадження у справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. ст. 268-273 КАС України щодо розгляду термінових справ. Судове засідання призначене на 09.07.2018 року. Відповідачем не наданий відзив на позов.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду міста Одеси від 20.12.2017 року задоволений позов ОСОБА_2, зобов’язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії з 01.06.2017 року на підставі довідки від 17.08.2017 року №2.2.1-39-225 наданою Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії та стягнути заборгованість згідно проведеного перерахунку на його користь (а.с.7-9).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі №522/17307/17 відмовлено ГУ ПФУ у клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційна скарга повернута апелянту (а.с.11-12).

Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 року направлена на адресу ГУ ПФУ листом від 01.03.2018 року та отримана ним 06.03.2018 року (а.с.10).

07.03.2018 року ГУ ПФУ на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 (а.с.16,17)

19.03.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенком С.Б. прийнята постанова про відкритті виконавчого провадження (ВП№56014014) на підставі виконавчого документу - виконавчого листа №522/17307/17 виданого 13.03.2018 року Приморським районним судом міста Одеси. В постанові зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892грн. (а.с.19).

Листом від 19.03.2018 року вказана постанова направлена старшим державним виконавцем на адресу ГУ ПФУ та отримана ним 30.03.2018 року (а.с.18).

Листом від 10.04.2018 року позивач повідомив відповідача про здійснення 07.03.2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі постанови суду від 20.02.2017 року, яка набрала законної сили 28.02.2018 року. Пенсія ОСОБА_2 виплачується з 01.04.2018 року, а доплата за період з 01.06.2017 року по 31.06.2017 року зарахована на його картковий рахунок а ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с.20).

12.04.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенком С.Б. прийнята постанова ВП№56014014 про стягнення виконавчого збору у відповідності до вимог ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження №56014014 завершено на підставі п.1ч.1 ст.37 зазначеного Закону (а.с.24).

Вказана постанова направлена на адресу ГУ ПФУ листом від 12.04.2018 року та отримана адресатом 24.04.2018 року (а.с.23).

18.04.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенком С.Б. прийнята постанова ВП№56208220 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови ВП№56014014 виданого 12.04.2018 року ВПВР Управління ДВС в Одеській області (а.с.22).

Вказана постанова направлена на адресу ГУ ПФУ листом від 18.04.2018 року та отримана адресатом 26.04.2018 року (а.с.21).

Позивач оскаржив постанови від 12.04.2018 року ВП №56014014 та від 18.04.2018 року ВП №56208220 до суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон України №1404- VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України №1404- VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 ст. 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, аналіз ч.6 ст.26 та ч.1 ст. 28 Закону свідчить про те, що встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання рішення суду повинен обчислюватися з дня отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2018 року – 30.03.2018 року (п’ятниця).

Таким чином, 10 робочих днів для добровільного виконання рішення закінчується 16.04.2018 року (10-й робочий день).

Між тим, судом встановлено, що позивач виконав вказане рішення до відкриття виконавчого провадження, а саме 07.03.2018 року, а тому отримавши постанову відповідача від 19.03.2018 року направив на його адресу лист від 10.04.2018 року про виконання постанови суду ще до відкриття виконавчого провадження.

Проте 12.04.2018 року відповідач приймає постанову про стягнення виконавчого збору, в якій зазначає про завершення виконавчого провадження на підставі п.1ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону – у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 40 Закону України №1404-VIII встановлені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 9 ст.27 Закону встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд вважає, що прийняття відповідачем рішення про закриття виконавчого провадження до спливу строку, наданого боржнику для добровільного виконання рішення, відповідно не отримання ним відомостей щодо виконання вказаного рішення та строків його виконання призвело до прийняття відповідачем неправомірних рішень, а саме застосування ним підстави для закриття виконавчого провадження – не фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а подання стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документа. Відповідно, як наслідок прийняття неправомірних постанов від 12.04.2018 року ВП №56014014 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00грн. та від 18.04.2018 року ВП №56208220 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вказаної постанови.

Судом достовірно встановлено, що позивачем постанова суду по справі №522/17307/17 виконана у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, що відповідно до ч.9 ст.27 Закону України №1404-VIII виключає стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107 м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65072 м. Одеса, площа ОСОБА_1,1 код ЄДРПОУ 34929741), про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови від 12.04.2018 року ВП №56014014 про стягнення виконавчого збору, від 18.04.2018 року ВП №56208220 про відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Е.В. Катаєва

.