Рішення № 75190560, 09.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 р. Справа № 814/1178/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54025 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням таких видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги на оздоровлення (передбачена пп. 2 п.5 постанови КМУ № 1294), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; індексації; додаткових премій; грошової допомоги при звільненні (п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);

- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області з 31.08.2012 року провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_1 та виплачувати пенсію з 31.08.2012 року відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 51, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262 з розрахунку усіх видів грошового забезпечення а саме: посадовий оклад - 1185,00 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) - 130,00 грн.; надбавка за вислугу років (35% - 460,25 грн.; середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення, визначений за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням зі служби (з 01.08.2010 року по 30.07.2012 року), - 4577,63 грн., у тому числі: надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 887,63 грн.; надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 118,50 грн.; премія - 827,03 грн.; індексація - 276,69 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення - 160,32 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 303,37 грн.; додаткова премія відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - 160,32 грн.; грошова допомога при звільненні - 1843,77 грн. Всього - 6352,88 грн.;

- призначити пенсію у розмірі у розмірі 4319,95 грн. (6352,88 грн. (загальний розмір грошового забезпечення) х 68% (за 26 років вислуги)).

Ухвалою від 16.05.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ГУ ПФУ невірно здійснюється нарахування його пенсії, оскільки відповідачем при її нарахуванні зроблено без таких видів грошового забезпечення: грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; індексація; додаткові премії; грошова допомога при звільненні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що такі види грошового забезпечення, як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні не належать до переліку грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, оскільки не носять обов'язкового та постійного характеру, а є заохоченням в роботі і не є щомісячними. Пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування. Тому, оскільки з індексації грошового забезпечення та одноразової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби не сплачується єдиний внесок, ці виплати не можуть включатись до розрахунку розміру пенсії позивача.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 02.08.2012 року № 562 позивача звільнено з військової служби у запас за п. «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Вислуга років позивача на військовій службі станом на 30.08.2012 року складала 26 років 03 місяці у загальному обчисленні для призначення пенсії.

З 31.08.2012 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ГУ ПФУ позивачу було призначено пенсію за вислугу років з врахуванням наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 1185,00 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) - 130,00 грн.; надбавка за вислугу років (35%) - 460,25 грн.; середньомісячний розмір додаткових видів грошового забезпечення, визначений за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням зі служби (з 01.08.2009 року по 30.07.2012 року), - 1833,16 грн., у тому числі: робота з таємними виробами, носіями, документами - 118,50 грн. (10%), надбавка за особливо важливі завдання (50%) - 887,63 грн., премія - 827,03 грн. Всього: 3608,41 грн.

Основний розмір пенсії склав 2463,71 грн.: 3608,41 грн. (загальний розмір грошового забезпечення) х 68% (за 26 років вислуги років).

Не погоджуючись із призначеним пенсійним забезпеченням, 06.03.2017 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із клопотанням про включення до грошового забезпечення з якого розраховується пенсія: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, додаткової премії відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та грошової допомоги при звільненні. Тобто, усі види грошового забезпечення, які мною були отримані за останні двадцять чотири місяці перед звільненням, і з яких проводились утримання в дохід держави (військовий збір, ПДФО, ЄСВ).

21.03.2018 року ОСОБА_1 отримав від ГУ ПФУ відповідь на своє клопотання, в якій зазначено, що розмір пенсії встановлений відповідно до норм чинного законодавства та провести її перерахунок на сьогодні немає законодавчих підстав.

Не погоджуюсь з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові

види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Законом України № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року № 1294 (далі - Постанова № 1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп. 3 п. 5 Постанови № 1294, пп. 33.1, пп.33.3 п. 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому суми індексації грошового забезпечення не віднесені до зазначеного переліку.

Статтею 2 Закону № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України № 2464-VІ), який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платниками єдиного внеску, відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої, статті 4 Закону № 2464-VІ, є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 6 ст. 8 Закону України № 2464-VІ для зазначених платників єдиний внесок до 01.01.2016 року нараховувався на суми грошового забезпечення у розмірі 34,7%, з 01.01.2016 року - у розмірі 22%.

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок з військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, до 01.01.2016 утримувався у розмірі 2,6 відсотка грошового забезпечення, з 01.01.2016 єдиний внесок з сум грошового забезпечення не утримується.

Оскільки, як встановлено судом вище, суми індексації не віднесені до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з сум індексації грошового забезпечення єдиний внесок не сплачується.

Далі, ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, як і ст. 9 Закону № 2262-XII, визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частина 3 ст. 43 Закону України № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені ст. 15 Закону України № 2011-ХІІ та ст. 9 Закону України № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення. Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.

Одночасно з цим, додаткові премії не підлягають врахуванню при перерахунку пенсії, оскільки вже враховані при обрахунку пенсії позивача. Отже, суд відмовляє в задоволенні позову в даній частині вимог.

Щодо вимог позивача про призначення йому пенсії у розмірі у розмірі 4319,95 грн. (6352,88 грн. (загальний розмір грошового забезпечення) х 68% (за 26 років вислуги)), суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії, яку задоволено частково, отже дана вимога задоволенню не підлягає.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача.

При цьому, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом встановлення для відповідача строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов'язок суду зобов'язати суб'єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. У разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України). Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 704,80 грн., з яких стягненню на його користь з відповідача підлягають 352,40 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54025, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не включення для опрацювання під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) додаткові види грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; щомісячної додаткової винагороди.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок грошового забезпечення для призначення пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; щомісячної додаткової винагороди.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.07.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська