Рішення № 75190455, 09.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 415/2182/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (ордер від 15.11.2017 № 055761),

представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 24.01.2018 № 861),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 з Лисичанського міського суду Луганської області на адресу Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю надійшли матеріали позову ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3Г.) до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі – відповідач, УПСЗН Лисичанської міської ради), в обґрунтування якого позивач послався на таке.

06.04.2015 у позивача народився син, однак лише в листопаді 2017 року вона змогла виїхати з родиною з м. Луганська на підконтрольну територію українській владі, де встановила факт народження дитини, отримала свідоцтво про народження та стала на облік, як внутрішньо переміщена особа.

ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою про призначення виплати допомоги сім’ям з дітьми, однак відповідач відмовив у її призначенні, оскільки заявник звернувся більше ніж через 12 місяців після народження дитини. Позивач вважає, що таке рішення порушує її права та права її дитини, тому, посилаючись на положення Основного Закону України та Конвенції з прав дитини, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача у відмові позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_4 та зобов’язати відповідача призначити таку допомогу негайно після проголошення рішення.

Ухвалою суду від 02.05.2018 позов було залишено без руху.

17.05.2018 від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2018 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.

07.06.2018 від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 11.06.2018 відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.06.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 71-72), в обґрунтування якого останній послався на таке. З заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 звернулася до УПСЗН Лисичанської міської ради 17.11.2017. Згідно відповіді на запит відповідача від 20.11.2017 № 70 до ДП «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» було встановлено, що ОСОБА_3 станом на 01.11.2017 на обліку не перебуває. Керуючись статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та пунктом 12 Порядку № 1751, відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_3 в призначенні і виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми, оскільки остання не скористалася своїм правом на отримання державної допомоги при народженні дитини, у термін визначений Законом, тобто протягом 12 місяців.

Вважає, що рішення про відмову в призначенні і виплаті державної допомоги сім'ям з дітьми прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, тому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вважає, що оскільки позивач звернувся до управління за призначенням допомоги при народженні дитини з пропуском строку, визначеного законом, позов не належить до задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_3 з 29.04.1995 перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, що підтверджується записом у паспорті позивача (арк. спр. 5-8).

06.04.2015 від шлюбу у них у м. Луганську народився син.

09.11.2017 рішенням Лисичанського міського суду Луганської області (справа № 415/6992/17) було встановлено факт народження дитини - хлопчика ОСОБА_4, 06.04.2015 року у місті Луганську Луганської області Україна при других пологах громадянкою України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 12).

10.11.2017 Алчевським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Луганської області було видано свідоцтво про народження серії І-ЕД № 388210 із зазначенням імені дитини ОСОБА_4, актовий запис № 5 (арк. спр. 13).

В позові ОСОБА_3 посилається, що її родина постійно проживала в м. Луганську та лише в листопаді 2017 року вони змогли переїхати до м. Лисичанськ.

Відповідно до довідки УПСЗН Лисичанської міської ради від 13.11.2017 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої на ім’я ОСОБА_4, дата та місце народження – 06.04.2015, м. Луганськ, законний представник, що супроводжує малолітню дитину – ОСОБА_3, фактичне місце проживання: кв. 50 років Перемоги, 51/21, м. Лисичанськ, Луганська область (арк. спр. 14).

17.11.2017 ОСОБА_3 звернулася до УПСЗН Лисичанської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини (арк. спр. 73-74).

Рішенням від 21.12.2017 УПСЗН Лисичанської міської ради відмовило ОСОБА_3 в призначенні соціальної допомоги на підставі п. 12 Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751, у зв’язку з тим, що звернення за призначенням допомоги надійшло більше ніж через 12 місяців після народження дитини (арк. спр. 78).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Основного Закону України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Судом установлено, що відповідно до довідки від 13.11.2017 № НОМЕР_1 позивача взято на облік як особу, переміщена з тимчасово окупованої території до м. Лисичанська.

Звертаючись 17.11.2017 до відповідача із заявою про нарахування і виплату допомоги при народженні дитини, позивач надала свідоцтво про народження дитини, видане 10.11.2017 Алчевським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Луганської області на підставі рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 09.11.2017 по справі № 415/6992/17, яким встановлено факт народження дитини позивача – ОСОБА_4.

Відповідно до п. 44 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

Свідоцтво про народження дитини видане позивачу на підставі судового рішення після спливу строку, визначеного Законом для звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Проте, суд доходить висновку, що факт отримання позивачем свідоцтва про народження її дитини лише 10.11.2017 (понад один рік після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об'єктивно завадили ОСОБА_3 отримати згадане свідоцтво раніше.

Також суд бере до уваги, що за призначенням допомоги при народженні дитини позивач звернулася одразу після отримання свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

При вирішенні спору суд бере до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій (що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги).

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У відповідності до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Оцінюючи правильність обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові їй в призначенні допомоги при народженні дитини.

Слід зазначити, що поняття «бездіяльність» означає пасивну поведінку суб’єкта, за якої він утримується від виконання дій, які повинен вчинити.

В даному ж випадку за наслідками розгляду заяви позивача відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні допомоги.

Таким чином, позивач хибно вважає, що відповідач допустив бездіяльність, відмовивши їй у призначенні допомоги при народженні дитини.

Отже, як установлено судом, саме рішення відповідача від 21.12.2017 про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини потягло правові наслідки для позивача.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення УПСЗН Лисичанської міської ради від 21.12.2017 про відмову ОСОБА_3 в призначенні соціальної допомоги на підставі п. 12 Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751.

Також суд дійшов висновку про зобов’язання відповідача призначити позивачеві допомогу при народженні дитини – ОСОБА_4

З огляду на викладене позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 1).

У зв’язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 21.12.2017 про відмову в призначенні ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради призначити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса за довідкою внутрішньо переміщеної особи: кв. 50 років Перемоги, 51/21, м. Лисичанськ, Луганська область, 93103, адреса реєстрації: вул. Мурманська, 52/2, м. Луганськ, 91000) допомогу при народженні дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (ідентифікаційний код 24205528, місцезнаходження юридичної особи: вул. Маліновського, 22-А, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса за довідкою внутрішньо переміщеної особи: кв. 50 років Перемоги, 51/21, м. Лисичанськ, Луганська область, 93103, адреса реєстрації: вул. Мурманська, 52/2, м. Луганськ, 91000) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6