Рішення № 75190372, 04.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1304/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання: Ляшенко А.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Є.) до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі-відповідач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області) про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію з 11.01.2018 у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637.

У період з липня 2014 року по грудень 2017 року належну за законом пенсію не отримувала через те, що проживала на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Голобівка, стара назва – Кіровськ).

У січні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати належної їй пенсії за вказаний період та відповідачем прийнято рішення про виплату пенсії за період з 11.01.2015 по 31.12.2015, а також з 01.01.2018 по теперішній час. Таким чином, пенсійні виплати за період: з липня 2014 року по 10 січня 2015 року, а також за 2016 та 2017 роки не отримано.

Причиною неможливості звернення до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії лише у січні 2018 року вказує, що вона є інвалідом першої групи, не має змоги самостійно пересуватися, постійно потребує стороннього догляду, через хворобу прикута до ліжка та лише за допомогою робітників благодійної організації у січні 2018 року мала змогу прибути на територію підконтрольну українській владі задля поновлення права на отримання належної їй пенсії. На підтвердження зазначених обставин надала довідку МСЕК від 08.12.2008.

Вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати належної їй пенсії порушує її права, у зв' язку з чим просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015;

-зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015;

-визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 протягом травня 2018 року – липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

-зобов’язати відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, про дату час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час розгляду справи повідомлений належним чином. 08.06.2018 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 30-34).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані суду докази та оцінивши їх відповідно до вимог статтей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 15 травня 2018 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13 червня 2018 року (арк. спр. 10-11).

13 червня 2018 року ухвалою суду зобов’язано позивача надати додаткові пояснення та докази у справі (арк. спр. 51).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується пенсійним посвідченням № 132149, виданим 12.11.1999, та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.01.2018 № НОМЕР_1 (арк. спр. 87-89).

11 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії, починаючи з 05.07.2014 (зворотній бік арк. спр. 40). Також позивачем 12.01.2018 на адресу відповідача подано заяву, в якій зазначено, що за виплатою пенсії на території підконтрольній українській владі з 2014 року не зверталась у зв’язку зі станом здоров'я (арк. спр. 38).

12 січня 2018 року згідно особистої заяви позивача відповідачем спрямовано запит про надання пенсійної справи ОСОБА_1 з управління Пенсійного фонду України в м.Кіровську Луганської області, на який, зазначеним Пенсійним фондом, надано електронний файл, який отримано відповідачем 22.02.2018 (зворотній бік арк. спр. 37)

Згідно з витягом з протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.02.2018 № 78, отриманого відповідачем 19.02.2018 за вх. № 868/10, ОСОБА_1 призначено соціальні виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (арк. спр. 41).

Розпорядженням Кремінського відділу Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України від 15.03.2018 № 3331 ОСОБА_1 постановлено на облік з 11.01.2015 (арк. спр. 35-36).

У квітні 2018 року позивач звернулась на Урядову «гарячу» лінію з питання переведення виплат пенсії за новим місцем проживання, на яке 12.04.2018 за вих. № НО-7996906 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано роз’яснення. Оглядом якого встановлено, що відповідь надана із посиланням на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зазначено, що Кремінським відділом з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області нараховано пенсію на основну відомість квітня 2018 року через відділення ПАТ «Ощадбанк», дата виплати – 14 число, за періоди з 11.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 14446, 46 грн. та з 01.01.2018 по 31.03.2018 у сумі 7175, 49 грн., пенсію за квітень 2018 року в сумі 2391,83 грн. та щомісячну виплату пенсії за минулий час в сумі 2391, 833 грн. В подальшому залишок боргу за період з 01.02.2016 в розмірі 2391,83 грн. буде виплачуватись з 01.05.2018 по 30.06.2019, решту суми в розмірі 1450,55 грн. буде виплачено у липні 2019 року (арк. спр. 13).

Відповідачем 10.04.2018, 11.04.2018 електронною поштою на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено інформацію про вирішення питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та розрахунок загальної сими заборгованості невиплаченої пенсії із зазначенням періоду, за який нараховано та не виплачено пенсію (зворотній бік арк. спр. 42, 43-46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиву на адміністративний позов, поданому представником відповідача, суд виходить з такого.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 27.03.2018 № 1706-18 (далі –Закон № 1706) визначає поняття внутрішньо переміщеної особи та встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Так, відповідно до статті першої Закону № 1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 01.01.2018 №1058-15 (далі – Закон № 1058), в редакції чинній на час спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 49 цього Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Стаханівською МСЕК Луганської області ОСОБА_1 з 12.11.2008 встановлено першу групу інвалідності безстроково, без чергового огляду. Вказаний факт підтверджується довідкою від 08.12.2008, оглядом якої встановлено, що ОСОБА_1 потребує постіного стороннього догляду та стаціонарного лікування (арк. спр. 12).

На виконання ухвали суду від 13.06.2018 ОСОБА_1 надано пояснення, в яких зазначено, що з 2008 року позивач хворіє, має діагноз – ішемічний інсульт та є інвалідом першої групи. Через стан здоров’я та неможливість самостійно пересуватись, не мала змоги та коштів звернутися до органів соціального захисту населення для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, розташованих на території підконтрольній українській владі. Лише у січні 2018 року за допомогою робітників благодійної організації прибула на територію підконтрольну українській владі, звернулась до органу соціального захисту населення, де отримала відповідний статус внутрішньо переміщеної особи з 11.01.2018. Крім того, 12.01.2018 звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати належної їй пенсії. Також в підтвердження факту наявності тяжкої хвороби та постійного стороннього догляду і лікування на стаціонарному відділенні у медичних закладах позивачем надано довідку, видану комунальною установою «Кремінське районне територіальне медичне об’єднання», в якій зазначено про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у відділенні паліативної допомоги з 10.01.2018 по час видачі відповідної довідки, із діагнозом, встановленим Стаханівською МСЕК Луганської області в 2008 році. Додатково зазначено, що самостійно ОСОБА_1 пересуватися не може (арк. спр. 60).

Ішемічний інсульт (інфаркт мозку) - гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок дефіциту надходження артеріальної крові до головного мозку, що призводить до його гіпоксії та розвитку ділянок некрозу. Наслідки цього захворювання призводять до порушенням руху, спостерігається парез нижніх або верхніх кінцівок, порушується мова. Таке ураження може закінчитися інвалідністю, коли відновити рухову функцію ноги і руки не вдається.

З аналізу наведеного поняття ішемічного інсульту можна зробити висновок, що це захворювання вважається гострим, що призводить до порушення руху нижніх або верхніх кінцівок, мови пацієнта. Дане захворювання може привести до інвалідності, коли відновити рухову функцію ноги і руки не вдається. Тобто, у разі настання інвалідності, особа не може самостійно пересуватися та потребує постійного стороннього догляду.

Оскільки ОСОБА_1 в підтвердження факту неможливості звернення до Пенсійного фонду із заявою про поновлення та виплату належної пенсії у період: з липня 2014 року по грудень 2017 року, надано пояснення та довідки: МСЕК від 08.12.2008, комунальної установи «Кремінське районне територіальне медичне об’єднання», які підтверджують наявність у позивача гострого захворювання з 2008 року, наслідком якої є ускладнення самостійного пересування, потреби постійного стороннього догляду, судом визнаються поважними наведені вище причини неможливості у період зазначеного часу звернення позивача до відповідача із відповідною заявою, у зв’язку з чим позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015 судом визнаються обґрунтованими, а відтак їх слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач лише в січні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за минулий час, та відповідачем одразу після звернення позивача із вказаною заявою прийнято відповідне розпорядження від 15.03.2018 № 3331, яким поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне забезпечення» з 11.01.2015, у зв’язку з чим відповідачем не вчинялася бездіяльність щодо невиплати пенсії позивачу за вказаний період. Таким чином, в даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, оскільки в наявності саме рішення щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за минулий час. За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не повно оцінив фізичний стан позивача на предмет її можливості особисто прибути до Пенсійного фонду для подачі відповідної заяви. Проте, судом встановлено та надано оцінку стану здоров'я позивача та визнано поважними причини неможливості прибуття позивача у період часу: 01.07.2014 по 10.01.2015.

Посилання представника відповідача на можливість звернення позивача до управління соціального захисту населення для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи через законного представника, судом визнаються незмістовними з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1706 визначено, що заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).

З аналізу наведеної норми слідує, що малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, дієздатність яких обмежено, можуть звернутися до органів соціального захисту для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, через законного представника.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є інвалідом першої групи та самостійно в січні 2018 року звернулась до органу соціального захисту населення для отримання статусу внутрішньо переміщеної особи. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 є недієздатною особою або особою, дієздатність якої обмежено. Також відповідачем не надано відповідного рішення суду в підтвердження встановлення вказаного факту, у зв’язку з чим до позивача не може бути застосована дія частини четвертої статті четвертої Закону № 1706.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 протягом травня 2018 року – липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та зобов’язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд також не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 46 Закону № 1058 врегульовано порядок виплати пенсії за минулий час.

Частинами першою та другої цієї статті визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З аналізу наведеної норми слідує, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно, виплачуються за минулий час у відповідному розмірі, із застосуванням обмежень строком, в залежності від встановлення вини та обставин, за яких не відбулася належна виплата пенсії. Тобто, в даному випадку суттєво має значення з чиєї саме вини не відбулася виплата пенсії: з вини пенсіонера не отримано пенсію або з вини Пенсійного фонду нарахована сума пенсії не призначена та не отримана пенсіонером.

Як вже зазначалося судом раніше, ОСОБА_1 лише в січні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за минулий час, та відповідачем одразу після звернення позивача із вказаною заявою прийнято відповідне розпорядження від 15.03.2018 № 3331, яким поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне забезпечення» з 11.01.2015. При цьому, відповідачем призначено виплату пенсії ОСОБА_1 за минулий час у відповідному порядку, а саме: за періоди з 11.01.2015 по 31.12.2015 в сумі 14446, 46 грн. та з 01.01.2018 по 31.03.2018 у сумі 7175, 49 грн., пенсію за квітень 2018 року в сумі 2391,83 грн. та щомісячну виплату пенсії за минулий час в сумі 2391, 833 грн. В подальшому залишок боргу за період з 01.02.2016 в розмірі 2391,83 грн. буде виплачуватись з 01.05.2018 по 30.06.2019, решту суми в розмірі 1450,55 грн. буде виплачено у липні 2019 року. Таким чином, відповідачем прийнято вказане розпорядження про виплату пенсії позивачу у відповідності до вимог статті 46 Закону № 1058.

Надаючи оцінку правомірності діям відповідача щодо призначення пенсії позивачу за вказаний період, слід встановити обставини та причини, з яких саме не призначено і не виплачено належну пенсію позивачу за минулий час.

Оскільки судом достовірно встановлено, підтверджено матеріалами, що позивач лише в січні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за минулий час, та відповідачем одразу після звернення позивача із вказаною заявою прийнято відповідне розпорядження від 15.03.2018 № 3331, яким поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне забезпечення» з 11.01.2015, та судом в ході розгляду справи не встановлено вини Пенсійного фонду щодо порушення вимог статті 46 Закону № 1058 при призначенні пенсії позивачу, відтак відповідачем правомірно у відповідності до вимог даної статті призначено виплату боргу пенсії ОСОБА_1 за минулий час із застосуванням порядку виплати пенсії щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії, відтак у задоволенні вимог в частині визнання протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 протягом травня 2018 року – липня 2019 року у відповідності до ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та зобов’язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід також відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Пунктом дев’ятим частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 8.12.2008, вона у відповідності до вимог п.9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, у зв’язку з чим питання по розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Кіровськ), кв. 50 років СРСР, 11/77; фактичне місце проживання: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, вул. Побєди, 1а) до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35 А) про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 09 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2