Рішення № 75190345, 09.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1094/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в спрощеному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області, в якому позивач просить:

- визнати дії відповідача протиправними щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на рівні з військовослужбовцями строкової служби, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та ст.3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

- зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2017 року №851, та п.-г ст.3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, п.9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у липні 1987 року він був призваний на спеціальні військові збори Первомайським міським військовим комісаріатом Луганської області та направлений до військової частини № 34003 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації для виконання особливо важливого Урядового завдання з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Внаслідок захворювань, отриманих під час виконання військових обов’язків, пов’язаних з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач став інвалідом II групи з 75% втратою працездатності, інвалідність встановлено безстроково.

У березні 2018 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про призначення йому пенсії виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року на підставі ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п.п. 2-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням проведених виплат.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем листом від 04.04.2018 за № 19/Т-14 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з підстав того, що його призвано на спеціальні військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження строкової військової служби.

Позивач вважає таке рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області протиправним.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження у справі № 812/1094/18 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 травня 2018 року в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 постановлено звернутись до Верховного Суду з поданням про розгляд справи № 812/1094/18, як зразкової та направити вказану справу до Верховного Суду для вирішення питання про її розгляд Верховним Судом як судом першої інстанції у порядку, визначеному статтею 290 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного суду від 13.06.2018 відмовлено у відкритті провадження у зразковій справі за поданням судді Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є.

25.06.2018 адміністративна справа № 812/1094/18 надійшла до адміністративного суду з Верховного суду.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання. 09.07.2018 через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із непередбаченими сімейними обставинами.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивачем в ході розгляду справи вже були надані пояснення по суті пред’явленого позову та відповідні докази, а також відповідь на відзив відповідача, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе в силу вимог частини першої статті 205 КАС України розгляд справи здійснювати за відсутності позивача на підставі наявних матеріалів у справі.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, 06.07.2018 надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі.

14.05.2018 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (а.с.31,32), в обґрунтування якого зазначив, що 26.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою невстановленого зразка щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017, обчисливши її з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.п. 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 № 581 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням проведених виплат.

Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 доповнено пунктом 9-1 щодо обчислення пенсій по інвалідності для інвалідів - ліквідаторів з числа військовослужбовців дійсної строкової служби. Оскільки позивача було призвано на спеціальні військові збори для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з Попаснянського вагоноремонтного заводу, тобто на момент призову на збори позивач не був військовослужбовцем дійсної строкової служби, підстав для здійснення перерахунку пенсії з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати немає, на думку відповідача.

Відповідач зазначає, що управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі не має правових підстав здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_2, а тому позовні вимоги вважає необґрунтованими та у їх задоволенні просить відмовити.

15.05.2018 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що позивач є особою, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, які мають право на отримання пенсії по інвалідності, відповідно до ч.3 ст. 59 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної пати встановленої Законом України на 1 січня відповідного року.

Позивач зазначає, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

За правилами статті 10 Закону N 796-Х/1 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 – 1987 роках незалежно від кількості робочих днів. При цьому згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.2257815715, перебуває на обліку в УПФУ в Попаснянському районі Луганської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.10,11,34-39, 82 на звороті, 83,86).

Позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи по захворюванню, пов’язаному з виконанням обов’язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС, що підтверджується відповідними посвідченнями та довідками МСЕК (а.с.12-14,18,19).

Архівною довідкою Галузевого державного Архіву Міністерства Оборони України від 14 липня 2003 року № 5157 та довідкою військової частини № 34003 від 05 вересня 1987 року № 1006/23 підтверджено, що позивача у період з 07.07.1987 (наказ № 422) по 05.09.1987 (наказ № 482) було покликано на учбові збори та у вказаний період позивач виконував обов’язки в військовій частині № 34003 (а.с.15,20).

26 березня 2018 року позивачем було надано до відповідача заяву із проханням провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017, обчисливши її з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п.9-1 Постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.п.2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат (а.с.21).

Листом від 04.04.2018 за вихідним номером №19/Т-14 відповідачем на заяву позивача від 26.03.2018 була надана відповідь, відповідно до якої позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що останній є військовозобов’язаним, а не військовослужбовцем дійсної строкової служби (а.с.22-24).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Порядок № 1210), за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 та застосовується з 01.10.2017.

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія Порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01.10.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” статтю 59 Закону викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017.

Отже, всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01.10.2017.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.

Позивач вважає, що має право на обчислення його пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210 з 01.10.2017.

Аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за статтею 59 Закону № 796-XII.

Так, статтею 59 Закону № 796-XII в новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017, встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд вважає, що частину третю статті 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону № 796-XII.

Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Суд зауважує, що стаття 59 має назву “Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, зі встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, пунктом 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі статті 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.

Суд також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 13.06.2018 по зазначеній справі № 812/1094/18 щодо відмови у відкритті провадження у зразковій адміністративній справі. Так, Верховний Суд зазначає:

“Частина третя статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби”.

Таким чином, доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за статтею 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, є безпідставними.

Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

На підставі викладеного, суд вважає правомірною відмову УПФУ в Попаснянському районі Луганської області щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії, викладену в листі від 04.04.2018 № 19/Т-14, а отже і відсутності протиправності дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії позивачу.

Суд вважає за можливе також зазначити, що частиною третьою статті 59 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ частина третя статті 59 Закону регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, позивач не мав права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ як до внесення змін до цієї норми, так і після цього.

При цьому порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії.

Доводи позивача про те, що в питаннях соціального захисту та пенсійного забезпечення військовослужбовців, що проходили дійсну строкову військову службу прирівняно до військовозобов'язаних, які призвані на спеціальні збори для виконання військового обов'язку, суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на такі обставини.

Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема, належить прийняття законів.

Зі змісту статті 14 Закону № 796-ХІІ вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

Положеннями розділу VIII Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач звернувся до управління із заявою невстановленого зразка для перерахунку пенсії, суд зазначає, що такі твердження є формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а по-друге, з огляду на відповідь управління, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 по справі № 537/3480/17.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 32, 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3