Рішення № 75190202, 19.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2018 року Справа № 808/1799/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя»

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю: представників позивача: Мартиненко О.О., Іванченко А.Ю.,

представників відповідача: Лазарук В.В., Хижняк В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс Запоріжжя" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2017 №0003651401 та №0003631407, від 31.03.2017 №0002931304 та №0002941304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.03.2017 №111/08-01-14-09/31975910 про порушення позивачем норм податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, а висновки акту перевірки вважає безпідставними. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечили з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. 5796 від 20.02.2018). Зокрема, зазначили, що під час проведення перевірки встановлені порушення позивачем норм Податкового кодексу України в результаті чого товариством: занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 180 000 грн.; занижено податок на додану вартість на загальну суму 142574 грн.; не забезпечено виконання щоденного друкування на РРО розрахункових операцій фіскальних звітних чеків при здійсненні розрахункових операцій; несвоєчасно оприбутковано готівку в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 20332,36 грн.; занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5289,28 грн.; не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу працівнику підприємства у вигляді додаткового блага, що призвело до заниження військового збору у розмірі 298,65 грн.; не відображено підприємством у податковому розрахунку за формою 1-ДФ сум доходу ОСОБА_5, який він отримав у вигляді додаткового блага; порушено положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; порушено термін подання звіту "Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги) за липень 2014 р. Вважають прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суді від 10.10.2017 справу прийнято до провадження.

23.01.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.03.2018 підготовче провадження було продовжено на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 19.04.2018.

19.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд у цей же день.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс Запоріжжя" (ідентифікаційний код 31975910) зареєстровано як юридичну особу 15.04.2002. Місцезнаходженням підприємства є: 69084, м.Запоріжжя, вул. Магістральна, 100.

В період з 23.01.2017 по 17.02.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 20.01.2017 №48, від 24.01.2017 №55, 56, 57, 58, 59, 60, наказу від 12.01.2017 №31, згідно пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, результати якої викладені в Акті перевірки №111/08-01-14-09/31975910 від 13.03.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

1. пп. 14.1.257 п. 1.257 ст. 14, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємством, який підлягає сплаті до бюджету на суму 180 000 грн., в т.ч. по періодам:

- 2014 рік - на суму 180000 грн.

2. п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 574 грн., в тому числі:

за березень 2015 року на суму 36 195 грн.;

за квітень 2015 року на суму 28 247 грн.;

за травень 2015 року на суму - 33342 грн.;

за червень 2015 року на суму - 2 473 грн.;

за липень 2015 року на суму - 1 417 грн.;

за серпень 2015 року на суму -25734 грн.

за жовтень 2015 року на суму - 31 667 грн.;

за листопад 2015 року на суму - 1 917 грн.;

за грудень 2015 року на суму - 3 050 грн.;

за березень 2016 року на суму - 1 700 грн.;

за червень 2016 року на суму 483 грн.;

за липень 2016 року на суму 750 грн.;

за серпень 2016 року на суму 1 333 грн.

3.п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, а саме: встановлено не забезпечення виконання щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (Z-звітів) при здійсненні розрахункових операцій;

4. пп. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, а саме: встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сум 20 332,36 грн.

5. пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не виконано функцій податкового агента при виплаті оподаткованого доходу у вигляді додаткового блага, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 289,28 грн.

6.пп. 168.1.1, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України, а саме: не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу працівнику підприємства у вигляді додаткового блага за за І кв., II кв., III кв. 2015р. у розмірі 314,84 грн., що призвело до заниження військового збору у розмірі 298,65 грн.

7. п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не відображення підприємством у податковому розрахунку за формою 1-ДФ сум доходу виплаченого самозайнятій особі за ознакою «157», а також не відображено нарахований та виплачений дохід ОСОБА_5 який він отримав у вигляді додаткового блага, а саме:

-у 2 кварталі 2014 року - не відображення доходу на суму 76,50 грн. - ознака доходу «126»

-у 3 кварталі 2014 року - не відображення доходу на суму 10 005,01 грн. - ознака доходу «126»

-у 4 кварталі 2014 року - не відображення доходу на суму 3 183,85 грн. - ознака доходу «126»

-у 1 кварталі 2015 року - не відображення доходу на суму 49,99 грн. - ознака доходу «126»

-у 2 кварталі 2015 року - не відображення доходу на суму 1 132,01 грн. - ознака доходу «126»

-у 3 кварталі 2015 року - не відображення доходу на суму 4 240,00 грн. - ознака доходу «126»

-у 4 кварталі 2015 року - не відображення доходу на суму 1 834,02 грн. - ознака доходу «126»

-у 1 кварталі 2016 року - не відображення доходу на суму 346,00 грн. - ознака доходу «126»

-у 2 кварталі 2016 року - не відображення доходу на суму 518,01 грн. - ознака доходу «126»

-у 3 кварталі 2016 року - не відображення доходу на суму 6 73 4,03 грн. - ознака доходу «126»

8. п. 1 частини 2 статті 6; частини 2, частини 5 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010р.

9. п.7 частини 11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464 -VI зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкова державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VIII від 28.12.2014, а саме: звіти «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за липень 2014 року подано з порушенням терміну надання визначеного Податковим кодексом України. Відповідальність за вказане порушення передбачено ст.163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України від 12.01.2005 №2322-ІV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність , особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)", з урахуванням ст. 38 зазначеного Кодексу.

Не погодившись із висновками Акту перевірки №111/08-01-14-09/31975910 від 13.03.2017 підприємством надано заперечення від 17.03.2017 №7/45.

Листом ГУ ДФС від 28.03.2017 №2432/10/08-01-14-09-18 повідомлено позивача про те, що пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 висновків Акту перевірки №111/08-01-14-09/31975910 від 13.03.2017 залишаються без змін, а пункт 2 має бути викладений у наступній редакції:

«п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 574 грн., в тому числі:

за березень 2015 року на суму 36 195 грн.;

за квітень 2015 року на суму 28 247 грн.;

за травень 2015 року на суму - 33342 грн.;

за червень 2015 року на суму - 2 473 грн.;

за липень 2015 року на суму - 1 417 грн.;

за жовтень 2015 року на суму - 31 667 грн.;

за листопад 2015 року на суму - 1 917 грн.;

за грудень 2015 року на суму - 3 050 грн.;

за березень 2016 року на суму - 1 700 грн.;

за червень 2016 року на суму 483 грн.;

за липень 2016 року на суму 750 грн.;

за серпень 2016 року на суму 1 333 грн.».

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято, крім іншого, наступні податкові повідомлення- рішення:

-№0003651401 від 30.03.2017 р. (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 213 863,00 грн.

-№0003631407 від 30.03.2017 р. (форма "С"), яким застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 101 661,80 грн.

-№0002931304 від 31.03.2017 р. (форма"Д"), яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору та пені в сумі 509,13 грн.

-№0002941304 від 31.03.2017 р. (форма"Д") яким, визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 8 890,69 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

1.Щодо податкового повідомлення - рішення №0003651401 від 30.03.2017 р. (форма "Р"), яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 213 863,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 142 574 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71287 грн.

Податкове зобов'язання визначене вказаним податковим повідомленням-рішенням складається із сум донарахованого податку за господарськими операціями позивача:

-з ПП «ПАРА» у сумі 181 426,50 грн. (120 951 грн. сума донарахованого податку та 60 475,50 грн. сума фінансових санкцій);

-з ТОВ «Фірма ЕЙС ЛТД»» у сумі 3709,50 грн. (2473 грн. сума донарахованого податку та 1236,50 грн. сума фінансових санкцій);

-з ТОВ «Компанія КЕБЛЗ-Юкрейн» у сумі 27124,50 грн. (18083 грн. сума донарахованого податку та 9041,50 грн. сума фінансових санкцій);

-з ТОВ «ВТФ «Авіас» у сумі 1600,50 грн. (1067 грн. сума донарахованого податку та 533,50 грн. сума фінансових санкцій);

В акті перевірки фахівцями контролюючого органу вказано, що виходячи з аналізу бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС Україїни» взаємовідносини між ТОВ «Айс Запоріжжя» та постачальниками ПП «ПАРА» та ТОВ «Компанія КЕБЛЗ-Юкрейн» не можливо підтвердити.

Разом із тим, судом досліджено первинні документи, які було надано позивачем як в ході проведеної перевірки так і до матеріалів справи, які свідчать про наступне.

Між ПП «ПАРА» (виконавець) та ТОВ «АЙС Запоріжжя» (замовник) укладено договір від 12.03.2015 №44/15, відповідно до якого виконавець бере зобов'язання виконати роботи з виготовлення та встановлення торгівельного павільйону в кількості 1 шт., зміни кількості заказів регламентуються додатковою угодою. Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити виконані роботи. Сторонами договору укладено додаткові угоди та складено акти здачі-приймання робіт, а також зареєстровані податкові накладні на загальну суму 725700 грн., у т.ч. ПДВ 129950 грн. Оплата здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок банку.

В ході перевірки перевіряючими встановлено, що ПП «ПАРА» для виготовлення та встановлення павільйонів (кіосків) залучило субпідрядників, а саме: ТОВ «Будівела» та ПП СТРОЙ-ПАК», за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень України інформацією, Головним слідчим управлінням НП України 30 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження під №12015000000000461, в ході якого встановлено, що в період з 01 січня 2014 року до цього часу, невстановленими придбано та організовано діяльність низки підконтрольних суб'єктів господарювання у т.ч ПП «Строй Пак», які зареєстровані на номінальних керівників та засновників, підконтрольне учасникам злочинного угрупування, які фактично, реального відношення до їх діяльності та управлінь: коштами на їх рахунках не мають. Крім того, ПП «Строй Пак» фігурує в рамках кримінального провадження №12015040000000498 від 27 травня 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. З КК України. Згідно Єдиного реєстру реєстрації податкових накладних встановлено, що ТОВ «Будівела» серпні-вересні 2015 року придбавалися в істотній кількості одяг (костюми, блузи, сукні, білизна, піжам штани, тощо), взуття у т.ч. домашнє, ковдри, галантерея (сумки), тощо. Тобто, дані податкових накладних, виданих та отриманих ТОВ "Будівела" у серпні-вересні 2015 року вказують на невідповідність номенклатури придбаних у вказаних періодах товарів (робіт, послуг) номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг). Також відповідач посилається на досудові розслідування за № 42015050290000064 від 16.07.2015 року, за ознаками складу кримінальна правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України за № 42016000000000493 від 17.02.2016, за фактами фіктивного підприємництва в яких фігурує ТОВ «Будівела».

Між ТОВ «АЙС Запоріжжя» (відправник) та ТОВ «Компанія «КЕБЛЗ ЮКРЕЙН» (перевізник) укладено договір перевезення вантажу від 22.07.2015 №167/15. За умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення. Послуги з перевезення та експедирування вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору сторонами складено акти здачі - приймання робіт, зареєстровані податкові накладні, також складено товарно-транспортні накладні, оплата здійснювалась в безготівковій формі відповідно до виписок банку.

Ставлячи під сумнів реальність надання послуг (перевезення вантажу) відповідач посилається на наявну інформацію щодо ТОВ «Компанія «КЕБЛЗ-Юкрейн», а саме кількість працюючих складала 1 особу, аналізом Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015-2016 роки не підтверджено факт нарахування та виплати доходу іншим фізичним особам, у тому числі водіям, зазначеним у товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки; згідно аналізу баз даних ЄРПН в розрізі номенклатури товару/послуг встановлено, що у періоді липень 2015 р. - вересень 2016 р., податковий кредит, задекларований підприємством ТОВ «Компанія «КЕБЛЗ-Юкрейн» не містить номенклатуру товару/послуг за рахунок яких сформовано податковий кредит та які реалізовано на адресу ТОВ «Айс Запоріжжя» у перевіряємому періоді. Згідно наявних інформаційних ресурсів встановлено, що підприємство не має власних транспортних засобів для забезпечення надання послуг вантажоперевезення.

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані роботи відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладання договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагента позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платників ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів суд зазначає, що відсутність у підприємств-контрагентів умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить про нереальність господарських операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги, робіт) і за відсутності дослідження первинних документів підприємства-контрагента висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів такого підприємства є передчасними.

При цьому чинним законодавством не вимагається на підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт (надання послуг) надання платником податків доказів того, що обладнання для здійснення надавалось виконавцем робіт, оскільки чинне законодавство не вимагає від платника податків, який здійснює роботи або отримує їх, мати власне обладнання та заявляти його наявність у певних документах, надання яких була б визначена чинним законодавством обов'язковою.

Щодо посилання контролюючого органу на досудові розслідування кримінальних проваджень під №12015000000000461 від 30.07.2015, №12015040000000498 від 27 травня 2015 року, № 42015050290000064 від 16.07.2015 та № 42016000000000493 від 17.02.2016, слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі №К/800/5195/14.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, та як вже зазначено вище та вбачається з самого Акту перевірки, ці вимоги ТОВ «АЙС Запоріжжя» дотримані.

Враховуючи наведене, суд констатує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ПП "ПАРА" та ТОВ Компанія "КЕБЛЗ-ЮКРЕЙН" мали реальний характер, в судовому порядку не визнані недійсними, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути поставлені в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0003651401 від 30.03.2017.

Разом із тим, до розрахунку податкового зобов'язання яке визначено податковим повідомленням-рішенням № 0003651401 від 30.03.2017 входять також зобов'язання донараховані контролюючим органом за господарськими операціями позивача з ТОВ «Фірма ЕЙС ЛТД»» у сумі 3709,50 грн. (2473 грн. сума донарахованого податку та 1236,50 грн. сума фінансових санкцій) та з ТОВ «ВТФ «Авіас» у сумі 1600,50 грн. (1067 грн. сума донарахованого податку та 533,50 грн. сума фінансових санкцій) у зв'язку з ненаданням в ході перевірки позивачем первинних документів та відсутністю даних операцій в бухгалтерському обліку позивача.

Слід зазначити, що позивачем в ході розгляду справи також не було надано пояснень або будь яких доказів у спростування такого висновку податкового органу, у зв'язку з чим, податкове повідомлення- рішення № 0003651401 від 30.03.2017 в цій частині є обґрунтованим, а тому вимогу позивача щодо скасування вказаного рішення слід задовольнити частково, лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 208551 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 139034 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 69517 грн.

2. Щодо податкового повідомлення - рішення № 0003631407 від 30.03.2017, яким застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 101661,80 грн.

Відповідно з п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі Положення №637) оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 глави 2 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій, на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів, та п. 3.3 гл. 3 Положення передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Відповідно до п. 4.2 гл. 4 Положення № 637, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Згідно з пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» (далі - постанова № 199), реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: 1) Х-звіту; 2) Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).

Пунктом 2 Постанови № 199 зазначено, що Z -звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора; Х-звіт - це денний звіт без обнуління інформації в оперативній пам'яті.

Пунктом 13 Постанови № 199 вказано, що формування Z -звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнуління регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Пункт 9 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами- громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Враховуючи викладене, невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій тягне для суб'єктів господарювання відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чеку - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Позивач і під час перевірки, і під час адміністративного оскарження зазначав, що 13.07.2015 року у позивача було відсутнє електропостачання.

Касир під кінець робочого дня 13.07.2015 року не змогла роздрукувати Z -звіт у зв'язку із відключенням електроенергії в результаті аварії обладнання приблизно о 18 годині 30 хвилин, про що складено відповідний Акт. Аварію ліквідовано на ранок наступного робочого дня (14 липня 2015 року). Копія Акту та службової записки додані до матеріалів справи.

Водночас, підприємством оприбутковано фактичне надходження готівки за вищезазначений день, а саме службова видача готівки з РРО була проведена на підставі службового чека 13.07.2015 р в 18:03 за номером документа 000035555 і в повному обсязі була внесена до каси підприємства касовим ордером 160 від 13.07.2015 р. в сумі 20332,36 грн.

Як свідчать матеріали справи, Z - звіт № 857 за 13.07.2015 року був роздрукований 14.07.2015 року о 9-25 год., як передбачено законодавством до початку робочого дня, після відновлення роботи РРО. Копія сторінки КОРО із вклеєним 2 - звітом № 857 додається.

Такі дії позивача регламентуються Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міндоходів від 28.08.2013 р. № 417.

На підтвердження факту оприбуткування грошових коштів за 13.07.2015 позивач надав копію прибуткового касового ордеру №160 від 13.07.2015 року на суму 20332,36 грн., який підписаний головним бухгалтером та керівником підприємства, що передбачено нормами «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

Із врахуванням викладеного, суд погоджується із тим, що несвоєчасний друк Z -звіту є беззаперечним доказом не оприбуткування готівки платником податку.

Таким чином, відповідачем не доведено факту не оприбуткування готівки у касі за місцем проведення розрахунків, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003631407 від 30.03.2017, яким застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 101661,80 грн. є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

3. Щодо податкових повідомлень-рішень №0002931304 від 31.03.2017 р. (форма"Д"), яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору та пені в сумі 509,13 грн. та №0002941304 від 31.03.2017 р. (форма"Д") яким, визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 8 890,69 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що при перевірці правильності визначення сукупного місячного доходу, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, включення до сукупного оподатковуваного доходу сум натуральних виплат, виплат у іноземній валюті, премій, матеріальної допомоги, додаткових виплат у вигляді матеріальних та соціальних благ, в тому числі у вигляді страхування та придбання акцій за рахунок товариства та інших корпоративних прав, які були набуті на їхні приватизаційні, або компенсаційні сертифікати, встановлено порушення пп.168.1.1.п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не виконано функцій податкового агента при виплаті оподаткованого доходу у вигляді додаткового блага.

Згідно з Актом перевірки додаткові блага це роумінг телефонного зв'язку Київстар за телефоном НОМЕР_3. Як вбачається з матеріалів справи, для виробничих потреб, спрямованих на обслуговування та управління підприємством співробітникам підприємства з оператором мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» було укладено договір № 834890 від 03.10.2003 року про надання послуг.

При цьому матеріали справи не свідчать про те, що телефонний номер НОМЕР_3 належить особисто керівнику підприємства ОСОБА_5, як це зазначено в акті перевірки, в якому зроблено висновок про отримання особисто ОСОБА_5 додаткового блага в результаті перерахування коштів підприємством за надані послуги міжнародного роумінгу.

Відповідно до п.п.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Разом з тим, вартість послуг мобільного зв'язку може бути включена до складу валових витрат тільки за наявності відповідних документів, які дозволять підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта підприємництва.

При цьому, у чинному законодавстві України відсутній перелік документів, які б підтверджували зв'язок витрат на послуги мобільного зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

Проте, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 26 лютого 2010 року №2412 вказано, що документами, які могли б підтвердити зв'язок витрат на мобільний зв'язок із господарською діяльністю суб'єкта господарювання є розрахункові документи про оплату послуг мобільного зв'язку на підставі рахунків оператора, наказ керівника про придбання мобільних телефонів та використання їх у господарській діяльності підприємства, угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг із зазначенням переліку номерів телефонів, що обслуговуються, правила користування мобільним зв'язком, затвердження керівником, і тому подібне.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К-4877/08.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0002931304 від 31.03.2017 та №0002941304 від 31.03.2017 прийняті відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, крім податкового повідомлення-рішення №0003651401 від 30 березня 2017 року, яке підлягає частковому скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 208551 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 139034 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 69517 грн.; а позовні вимоги частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» (69000, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100, код ЄДРПОУ 31975910) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення: №0003651401 від 30 березня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 208551 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням у розмірі 139034 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 69517 грн.; №0003631407 від 30 березня 2017 року; №0002931304 від 31 березня 2017 року; № 0002941304 від 31 березня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» 4795 грн. 87 коп. (чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 27.04.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова