Рішення № 75189880, 05.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/3515/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – УПФ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1). 19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Однак, рішенням від 12 квітня 2018 року № 7706/09/0746, УПФ відмовило в перерахунку пенсії, оскільки заявник під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу.

Виходячи з наведеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення УПФ від 12 квітня 2018 року № 7706/09/0746 та зобов’язати відповідача провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

22 червня 2018 року, від представника УПФ надійшов відзив на позов із доказами на виконання ухвали суду. У відзиву відповідач, посилаючись на норми чинного законодавства, що регулює спірні питання, зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни в Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням вказаних змін, починаючи з 1 жовтня 2017 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. На думку представника відповідача, ОСОБА_1 під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу, тому підстав для перерахунку пенсії згідно до постанови № 851 з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, не має.

З урахуванням наведеного, УПФ вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

15 червня 2018 року від позивача надійшла заява, в якій останній просив врахувати приписи ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якими встановлено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків військової служби.

Згідно з частиною 8 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов'язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей. На думку позивача, громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). У відповідності до посвідчення серія А №442913, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. (а.с. 11).

21 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 9).

12 квітня 2018 року Костянтинівським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь № 7706/09/0746, згідно якої позивач не має права на перерахунок пенсії. Відповідь вмотивована тим, що ОСОБА_1 під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не проходив дійсну строкову службу (а.с. 10).

Позивач оскаржує вищевказане рішення УПФ, як таке що прийнято із порушенням норм чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).

Згідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до прийняття Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ та внесення відповідних змін), починаючи з 2006 року регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби.

Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017р. - застосовується з 01.10.2017 р.) пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, внісши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець на виконання мети та основних завдань закону розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Постановою № 851 прийнятою Кабінетом Міністрів України 15.11.2017 року з метою приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до Закону від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ року Порядок 1210 доповнено пунктом 9-1, який дублює зміст частини третьої статті 59 Закону та визначає формулу обчислення пенсії по інвалідності з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, для осіб, які виявили бажання на її отримання. До числа таких осіб пунктом 9-1 Порядку № 1210 так само віднесено лише осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа має відповідати одночасно наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю тобто передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, з 28.08.1986 року по 20.11.1986 року під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи знаходився на учбових зборах.

Відповідно до положень Закону СРСР від 12.10.1967 року № 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», що діяв підчас перебування позивача на військових зборах, військова служба складалась з дійсної військової служби та служби в запасі збройних Сил СРСР.

Згідно з вказаним Законом СРСР, на дійсну військову службу призиваються громадяни СРСР чоловічої статі, яким до дня призову виповнюється 18 років. Заклик проводиться 2 рази на рік (у травні - червні і в листопаді - грудні) за наказом міністра оборони СРСР. Кількість громадян, які підлягають призову, встановлюється Радою Міністрів СРСР.

Солдати, матроси, сержанти і старшини, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил.

Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість і періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями і колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи в розмірі 75% ср заробітку.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії ані в розумінні законодавства СРСР ані в розумінні Законодавства України.

Відповідно до ст. 54 Закону, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, може призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Умови та порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва і захворювання, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено механізм обчислення пенсій, зокрема, по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності.

Як вже зазначалось судом, статтею 59 Закону № 796-XII, врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. Для отримання пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.

З аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що статтею 59 Закону № 796-XII не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд приходить до висновку, що він не має права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку № 1210.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 820/1148/18, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом – Порядок №22-1).

Згідно пункту 4.1 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

У порушення вказаних норм, позивачем для перерахунку пенсії надано заяву довільної форми, яка не відповідає Додатку 2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Костянтинівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Ціолковського, 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 37544278) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазарєв В.В.