Рішення № 75189855, 04.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р. Справа№805/2332/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛКО» (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, 2а, код ЄДРПОУ 30013443) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 28.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № 00124711216 на суму 120429,52 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛКО» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 28.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № 00124711216 на суму 120429,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі висновків ОСОБА_1 камеральної перевірки № 12/05-99-12-16/30013443 від 07.07.2017 року, посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення – рішення форми «Ш», № НОМЕР_1 про сплату штрафних санкцій на суму 22655,80 грн., № НОМЕР_2 про сплату штрафних санкцій на суму 56516,41 грн., № НОМЕР_3 про сплату штрафних санкцій на суму 40391,11 грн., № НОМЕР_4 про сплату штрафних санкцій на суму 476,30 грн., № НОМЕР_5 про сплату штрафних санкцій на суму 389,90 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Отже, позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № 001253121628 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 22655,80 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_2 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 56516,41 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_3 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 40391,11 грн. за затримку сплату грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_4 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 476,30 грн., за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_5 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 389,90 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі.

23 квітня 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

14 травня 2018 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на правомірність дій посадових осіб ГУ ДФС у Донецькій області при прийнятті спірних податкових повідомлень – рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛКО» (код ЄДРПОУ 30013443) – є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 07.10.1998 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 1 276 120 0000 000153 від 29.03.2005 року, має ідентифікаційний код 30013443, місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, 2а.

Відповідно до вимог Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за № 80 від 19.02.1998 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998 року за № 172/2612, позивач був взятий на облік платників податків органами державної податкової служби 12.10.1998 року за № 16.

ТОВ «СЕЛКО» перебуває на обліку за основним місцем в Покровській об’єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (Селидівське відділення) за місцезнаходженням, та з 11.01.2002 року зареєстрований платником податку на додану вартість – індивідуальний податковий номер 300134405216.

З 01.01.2009 року позивач зареєстрований суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ як сільськогосподарського виробника, перелік видів діяльності якого підпадає під дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, що був визначений статтею 209 розділу V Податкового кодексу України..

Відповідач – є юридичною особою публічного права – установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб’єкта податкових відносин, як «контролюючий орган», визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 розділу І, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «СЕЛКО» з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 21.03.2016 року № НОМЕР_6, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 30.05.2016 року № НОМЕР_7, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 16.06.2016 року № НОМЕР_8, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 15.07.2016 року № НОМЕР_9, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 16.08.2016 року № НОМЕР_10, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 16.09.2016 року № НОМЕР_11, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 17.10.2016 № НОМЕР_12, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 18.11.2016 № НОМЕР_13, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) від 30.01.2017 року № НОМЕР_14.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ "СЕЛКО", а саме: п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 50.1. ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті несвоєчасноі сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість всього в загальній сумі 889 060,64 грн., у тому числі: згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства – 201 701,55 грн., уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства - 35,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 7 064,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 250,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 57 436,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 20 012,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 28 736,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 73 859,00 грн., згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) - 499 967,09 грн.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 ПКУ складено ОСОБА_1 камеральної перевірки від 07.07.2017 року № 12/05-99-12-16/30013443, який 12.07.2017 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ТОВ «СЕЛКО». ОСОБА_1 ТОВ «СЕЛКО» отримано 14.07.2017 року.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеного на його підставі податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ПК України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України (далі-ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Підпункт 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Платники податку зобов'язані, зокрема: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України).

Окрім того, згідно ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Проте, статтею 209 ПК України (в редакції чинної до 01.01.2017 року), врегульовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За приписами п. 209.6 ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Факт реєстрації позивача, як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі спеціальним режимом оподаткування суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. ОСОБА_1 суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. (пп. 209.2.3 п. 209.2 ст. 209 ПК України в редакції на час здійснення господарської операції у грудні 2016 року).

Таким чином, при перерахуванні коштів на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ не відбувається сплата податків до бюджету, не виникає податкового боргу, а отже і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

ОСОБА_1 позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалі від 12.09.2017 року по справі № К/800/9147/16.

Відповідно до пп. 209.2.4 п. 209.2 ст. 209 ПК України, сільськогосподарські підприємства - суб’єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Проведення сільськогосподарським підприємством - суб’єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього Кодексу.

Однак, нормами ПК України не передбачена відповідальність суб’єкта господарювання у вигляді застосування штрафних санкцій в разі недотримання строків перерахування таких коштів.

Як передбачено абзацом 2 п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідальність для сільськогосподарського підприємства (у відповідності до законодавства) набуває лише в разі нецільового використання суми податку на додану вартість.

Таким чином, положеннями вищевказаного Порядку передбачений єдиний випадок в разі настання якого до сільськогосподарського підприємства може бути застосовано відповідальність у вигляді застосування штрафних санкції. Даний перелік є виключним і не передбачає інших умов для застосування такої відповідальності.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 109.1 ст. 109 ПК України визначено поняття податкового правопорушення, згідно з яким податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Позивач у свої запереченнях посилається на постанову Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 2а/2370/2588/2012 та Постанову ВСУ від 22.05.2018 року у справі № 819/2147/13-а адміністративного провадження № К/9901/11314/18, зазначаючи, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб’єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак, на думку відповідача, така пільга не звільняє від виконання інших обов’язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов’язує вчинення певних дій, зумовлений цим податком, зокрема й строків узгоджених податкових зобов’язань встановлених ст. 126 Податкового кодексу України. Крім того відповідачем зазначено, що та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов’язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок.

Проте суд вважає помилковими посилання відповідача на вищевказані постанови ВСУ, оскільки вони не відносяться до даних правовідносин з огляду на наступне.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, у спірних правовідносинах, для притягнення позивача до відповідальності необхідно доведення не тільки факту затримки сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість, а і інших елементів відповідного складу податкового правопорушення, зокрема встановленої законодавством України відповідальності суб’єкта господарювання у вигляді застосування штрафних санкцій в разі недотримання строків перерахування таких коштів.

З доданих до спірних податкових повідомлень – рішень розрахунків вбачається, що затримка сплати грошових зобов’язань за платежем податок на додану вартість відбулось за податковими деклараціями з податку на додану вартість (з ознакою 0121 спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) які були подані позивачем за відповідні місяці 2016 року.

В той же час, через те, що згідно пп. 4 п. 2 розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України, ст. 209 цього Кодексу втратила чинність з 1 січня 2017 року, а також, що всі відображені в даних податкових деклараціях господарських операцій відбувались на протязі 2016 року (в період реєстрації позивача суб’єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ як сільськогосподарського виробника), згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість постановлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалась в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей. ОСОБА_1 суми податку на додану вартість акумулювались сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 126 ПК України штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов’язання застосовуються у відсотках від суми погашеного податкового боргу.

З огляду на відсутність у позивача податкового боргу, штрафні санкції за ст. 126 ПК України не застосовуються.

Таким чином, оскільки відповідальність сільськогосподарського підприємства за недоотримання строків сплати коштів (суми ПДВ) не передбачена діючим законодавством, оскаржувані Податкові повідомлення – рішення про сплату штрафних санкцій за затримку сплати грошових зобов’язань за платежем податок на додану вартість є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій з винесення спірного податкового повідомлення-рішення, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернені до суду позивач мав сплатити судовий збір у сумі 1806,44 грн. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1762 грн. Ухвалою суду від 23.04.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору у сумі 98,44 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1762 грн. та на користь Державного бюджету України 98,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛКО» (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, 2а, код ЄДРПОУ 30013443) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень – рішень від 28.07.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № 00124711216 на суму 120429,52 грн. – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № 001253121628 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 22655,80 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_2 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 56516,41 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_3 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 40391,11 грн. за затримку сплату грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_4 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 476,30 грн., за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення форми «Ш» № НОМЕР_5 від 28 липня 2017 року про сплату штрафних санкцій на суму 389,90 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в повному обсязі

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛКО» (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Радянська, 2а, код ЄДРПОУ 30013443) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 98 (дев’яносто вісім) грн. 44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.