Рішення № 75189799, 04.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р. Справа№805/3118/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Донецької митниці ДФС до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення від 13.04.2018 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач, Донецька митниця ДФС, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 13.04.2018 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та зобов’язати Приморський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по справі згідно постанови про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 20.02.2018 р. у відношенні громадянина ОСОБА_2 Bujaks Guntis.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не дотримано усіх передбачених Законом України “Про виконавче провадження” процедурних обов’язків, спрямованих на примусове виконання постанови Донецької митниці ДФС. Така бездіяльність спричинила прийняття незаконного рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. У зв’язку з чим просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у зв’язку з тим, що згідно виконавчого листа боржник зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, вул. Лела-13, LV-5201, що не відноситься до територіальності Приморського району м. Маріуполя Донецької області. Також в наданих документах були відсутні дані про майно належне боржнику (на праві власності), на яке можливо звернути стягнення та яке знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку загального провадження.

Позивач, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив розглянути справу без участі представника.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з’явились, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В :

20 лютого 2018 року Донецькою митницею ДФС складено постанову по справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 у відношенні громадянина ОСОБА_2 Bujaks Guntis, який мешкає за адресою: Республіка Латвія, м. Єкопілс, вул. Лела-13, LV-5201, за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень (а.с 22-24).

При цьому у пункті 4 вказаної постанови зазначено, що транспортний засіб марки "BMW 318І", реєстраційний номер ЕРJ 23МР, VIN - WBACA31090EG54217, вилучений за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 15.12.2017, повернути громадянину Bujaks Guntis після сплати штрафу за порушення митних правил.

Пунктом 5 зазначеної вище постанови встановлено, що у разі несплати громадянином Bujaks Guntis штрафу за порушення митних правил протягом 15 днів з дня вручення або надіслання йому копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення, постанову в справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 направити для примусового виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за мысцем знаходження вилученого за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 15.12.2017 транспортного засобу марки "BMW 318І", реєстраційний номер ЕРJ 23МР, VIN - WBACA31090EG54217.

Вищезазначена постанова була направлена на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 13.03.2018 вих № 1845/9/05-70-20-02 та отримана органом виконавчої служби 15.03.2018, що підтверджується відміткою про отримання (а.с. 26).

13.04.2018 заступником начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального, складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”. Оскільки згідно виконавчого документа боржник зареєстрований у Республіці ОСОБА_2, м. Єкопілс, вул. Лела-13, LV-5201, що не відноситься до територіальності Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального. Також в наданих документах відсутні дані про майно належне боржникові (на праві власності), на яке можливо звернути стягнення та яке знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя, Донецької області. Тобто виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання (а.с. 25).

Розглянувши матеріали адміністративної справи суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом Україні “Про виконавче провадження”, Митним Кодексом України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 539 Митного кодексу України визначено порядок виконання постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а саме штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення. Сума штрафу вноситься особою, яка вчинила порушення митних правил, до державного бюджету у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 540 МК України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.

Пунктом 6 частини 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що примусовому виконанню підлягають постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, а саме: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону визначені обов’язки виконавця, а саме: виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, державний виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Статтею 77 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.

У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень виконавець звертається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону з поданням про заборону в'їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Частинами 1, 3, 5, 7 ст. 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд зазначає, що згідно приписів Закону України “Про виконавче провадження” стягувач під час пред’явлення виконавчого документу може зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Згідно ч. 1, 5 ст. 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Крім того ч. 1, 2, 3 ст. 36 Закону передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.

Суд зазначає, що виконавець після отримання виконавчого документу має повноваження на встановлення місцезнаходження боржника, його розшук, проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як встановлено з матеріалів справи виконавчий документ було повернуто на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” без прийняття до виконання, оскільки згідно виконавчого документу боржник зареєстрований за адресоюІНФОРМАЦІЯ_2, вул. Лела-13, LV-5201, що не відноситься до територіальності Приморського району м. Маріуполя Донецької області. А також в наданих документах відсутні дані про майно належне боржнику (на праві власності) на яке можливо звернути стягнення та яке знаходиться на території Приморського району м. Маріуполя Донецької області.

Суд зазначає, що згідно постанови про порушення митних правил та супровідного листа про її направлення до виконання зазначено місце мешкання, а не реєстрації боржника.

Щодо посилання відповідача на відсутність даних про майно що належить боржнику, суд зазначає, що це не є обов’язком стягувача надавати таку інформацію, а лише правом за наявності у нього такої інформації.

Водночас, у пункті 4 постанови № 0184/70000/17 від 20.02.2018 зазначено, що транспортний засіб марки "BMW 318І", реєстраційний номер ЕРJ 23МР, VIN - WBACA31090EG54217, вилучений за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 15.12.2017, повернути громадянину Bujaks Guntis після сплати штрафу за порушення митних правил.

Разом з тим, у п. 5 вказаної постанови зазначено, що у разі несплати громадянином Bujaks Guntis штрафу за порушення митних правил протягом 15 днів з дня вручення або надіслання йому копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення, постанову в справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 направити для примусового виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за мысцем знаходження вилученого за протоколом про тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів і документів у справі про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 15.12.2017 транспортного засобу марки "BMW 318І", реєстраційний номер ЕРJ 23МР, VIN - WBACA31090EG54217.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту супровідного листа Донецької митниці ДФС від 13.03.2018 № 1845/9/05-70-20-02, яким на адресу відповідача направлено постанову про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 20.02.2018 для примусового виконання, вилучене майно боржника знаходиться на складі Донецької митниці ДФС (а.с. 53). Тобто, відповідач знав про місцезнаходження майна боржника, однак не вжив у повному обсязі заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Як вже зазначалось судом, державний виконавець відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" має певні обов`язки та повноваження, зокрема, щодо встановлення місцезнаходження боржника, його розшуку, проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника.

Виконавець після відкриття виконавчого провадження встановлює місцезнаходження боржника проводить перевірку інформації про майно чи доходи боржника що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява про відкриття виконавчого провадження отримана відповідачем 15.03.2018, а спірне рішення прийнято лише 13.04.2018 (а.с. 26).

Відповідачем не надано суду доказів того, що в період з 16.03.2018 по 13.04.2018 проводилась перевірка щодо місця знаходження боржника та встановлення наявності або відсутності майна яке належить боржнику, зокрема, на території Приморського району м. Маріуполя, Донецької області.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання прийнято не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку, у зв’язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання Приморський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по справі згідно постанови про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 20.02.2018 суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву про відкриття виконавчого провадження з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування повідомлення заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 13.04.2018 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та зобов’язати Приморський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно розглянути заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про порушення митних правил № 0184/70000/17 від 20.02.2018 з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 1060 від 25.04.2018, позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1 762,00 гривень за подання адміністративного позову (а.с. 37).

Таким чином, сума судових витрат, сплачена позивачем за подання цього позову підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Донецької митниці ДФС м. Маріуполь до Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним та скасування повідомлення від 13.04.2018 року та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 13.04.2018 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Зобов’язати Приморський відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повторно розглянути заяву Донецької митниці ДФС “Про направлення постанови у справі про ПМП № 0184/70000/17 для примусового виконання” від 13.03.2018 № 1845/9/05-70-20-02 з метою вирішення питання про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про порушення митних правил № 0184/70000/17 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34908792) на користь Донецької митниці ДФС м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 39496499) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.