Рішення № 75189675, 19.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року справа № 804/2596/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

в с т а н о в и в:

20 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.12.2016 р. № 7515-17 на суму 40 665,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскільки відносно ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 р. про початок процедури ліквідації банку, у позивача не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі зі сплати податків та зборів, крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Отже, позивач вважає, що нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій контролюючим органом є протиправним. Також, позивач посилається на зобов’язання зі збереження активів банку, відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Посилаючись на викладене, позивач просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача № 7515-17 від 29.12.2016 р. на суму 40 665,40 грн. (а.с. 4-6).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» подано податкову декларацію по земельному податку з юридичних осіб № НОМЕР_1 від 12.02.2016 р., за якою не було сплачено узгоджене грошове зобов’язання, через що у ПАТ «ВіЕйБі Банк» утворився податковий борг на суму 40 665,40 грн., що стало підставою для направлення позивачу податкової вимоги № 7515-17 від 29.12.2016 р. Представник відповідача вважає, що оскільки податковий борг ПАТ «ВіЕйБі Банк» станом на час розгляду справи судом не сплачено, законодавчі підстави для скасування оскаржуваної податкової вимоги - відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.80-82).

В судове засідання 13.12.2017 року сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явились.

Представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 73).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_4 подано клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на неукомплектованість юридичного відділу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра, та необхідність надання уповноваженому представнику відповідача часу на ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 70-71).

Обставини, викладені відповідачем у клопотанні, не підтверджують поважність причин неявки представника відповідача в судове засідання.

Враховуючи, що в судове засідання сторони не прибули, та за відсутності потреби у виклику свідків чи проведенні судових експертиз, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

При цьому, дата виходу суду з письмового провадження з рішенням по суті спору припадає на період, коли вступили в дію норми КАС України в новій редакції.

Так, на момент розгляду справи в порядку письмового провадження Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм КАС України в новій редакції, з винесенням рішення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

29.12.2016 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу №7515-17, якою визначено розмір податкового боргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» станом на 28.12.2016 року за узгодженим грошовим зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 40 665,40 грн., яку засобами поштового зв’язку з рекомендованим повідомленням про вручення направлено на адресу позивача (а.с. 83).

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, оцінивши доводи сторін у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Сторонами у справі не заперечується, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію, та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРГІОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна). Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 р. по 20.02.2015 р.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «ВіЕйБі Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною 4 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» до 20.03.2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду до 20.03.2015 року включно.

Згідно постанови Правління Національного банку України № 188 від 19.03.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк». Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» строком на 1 рік призначено ОСОБА_1 з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 р. продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 строком на два роки до 19.03.2018 року включно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 576 від 10.10.2013 р., що був чинним на час винесення відповідачем оскаржуваної вимоги, затверджено Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків (далі - порядок).

Відповідно до п.2.2 Порядку, податкова вимога формується, якщо, зокрема, платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки.

Позивачем факт несплати у визначені ПК України строки узгодженого грошового зобов'язання, самостійно визначеного у поданій ним податковій декларації з плати за землю № НОМЕР_1 від 12.02.2016 р., не заперечується.

Відповідно до положень п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України, останній не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI.

Так, відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Водночас, норми ПК України застосвуютьсчя до таких правовідносин в частині, що не суперечить нормам спеціального закону.

Згідно з ч. 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувану податкову вимогу № 7515-17 винесено відповідачем 29.12.2016 року, тобто в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Водночас, направлення контролюючим органом податкової вимоги є складовою частиною процедури примусового стягнення податкового боргу, проте, не є самостійною підставою до примусового стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Також, податкова вимога не є підставою для нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд зазначає, що податковою вимогою є письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, яка засвідчує наявність узгодженого грошового зобов'язання платника податків.

Відтак, викладене у вимозі попередження є лише повідомленням про можливість вчинення контролюючим органом заходів стягнення податкового боргу.

Також, суд зазначає, що з віднесенням та банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням процедури виведення банку з ринку та тимчасової адміністрації, останній не позбавляється статусу платника податку, а обов'язок сплачувати відповідні податки не зупиняється.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що податкова вимога не є рішенням про примусове стягнення коштів, а також не є самостійною підставою для накладення арешту на майно та кошти платника, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв обґрунтовано, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (скорочене найменування ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_5