Ухвала суду № 75189547, 10.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відводі колегії суддів

10 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/173/16 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід усьому складу суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває справа № 803/173/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.

19.06.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача за вх. №8097/18 про відвід усьому складу суду, який розглядає дану справу. Дана заява обґрунтована тим, що провадження у справі було відкрито 22.02.2016 року, а ухвалою суду від 11.03.2016 року провадження у даній справі було зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади". Вказує на те, що неодноразово 06.06.2017 року та 19.12.2017 року звертався до суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі, але суд ухвалами від 23.06.2017 року та 17.01.2018 року відмовив у задоволенні зазначених клопотань.

Позивач зазначає, що станом на червень 2018 року з аналізу судової практики судів першої та апеляційної інстанції слідує, що суди поновлюють провадження у справах, аналогічній цій, тобто у справах про визнання протиправними і скасування наказів про звільнення з публічної служби на підставі Закону України "Про очищення влади", у зв'язку з чим позивач втретє звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі. Проте, на думку позивача, у цього складу суду - головуючого-судді Ксензюка А. Я., суддів Ковальчука В. Д., Костюкевича С. Ф. - сформувалася певна правова позиція в даній справі з приводу поновлення у ній провадження, а відтак існує обґрунтований сумнів, що розгляд клопотання буде об'єктивним, якщо таке клопотання щодо поновлення провадження у справі будуть вирішувати ті ж самі судді.

Розглянувши питання про відвід, суд, що розглядає дану справу, дійшов висновку про необґрунтованість заяви, а тому, враховуючи, що провадження у справі на момент розгляду заяви про відвід вже зупинене, на підставі статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постановив ухвалу від 06.07.2018 року про передачу справи для вирішення питання про відвід складу суду іншим складом суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 року визначено суддю Андрусенко О. О. для розгляду вищевказаної заяви про відвід складу суду.

Як передбачено частиною четвертою статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини восьмої статті 40 Кас України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відтак, питання про відвід усьому складу суду вирішено в порядку письмового провадження.

Заява позивача ОСОБА_1 про відвід усьому складу суду не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою, третьою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Як вбачається із заяви про відвід, позивач, обґрунтовуючи наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності колегії суддів, зазначив, що колегія суддів безпідставно відхилила ті підстави поновлення провадження у справі, які беруться до уваги іншими судами при вирішенні аналогічних клопотань, та фактичним формуванням правової позиції зазначених суддів щодо можливості поновлення провадження у справі за наявних обставин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" (справа № 08692/79, рішення від 01.10.1982 року) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (заява № 10486/83) зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30 рішення від 24.02.1993 року) ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності колегії суддів - головуючого-судді Ксензюка А. Я., суддів Ковальчука В. Д., Костюкевича С. Ф. при розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід не вбачається. Відтак, сам лише сумнів позивача щодо неупередженості чи необ'єктивності суддів, не є чинником, що об'єктивно може впливати на неупередженість та безсторонність суду.

Частиною четвертою статті 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви ОСОБА_1 про відвід складу суду - головуючому-судді Ксензюку А. Я., суддям Ковальчуку В. Д., Костюкевичу С. Ф., у зв'язку із чим у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 36, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - головуючому-судді Ксензюку А. Я., суддям Ковальчуку В. Д., Костюкевичу С. Ф. в адміністративній справі № 803/173/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя О. О. Андрусенко