Постанова № 75189362, 09.07.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

09.07.2018 справа №905/2890/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи ОСОБА_4 розглянувши апеляційну скаргу Військової частини 3057 Національної Гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від06.03.2018 у справі№ 905/2890/17 (суддя Паляниця Ю.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ доВійськової частини 3057 Національної Гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область простягнення 1 855 264,66 грн.В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року до господарського суду звернулось Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ (Позивач) із позовом до Військової частини 3057 Національної Гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення 1 855 264,66 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.12.2017 порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

В процесі слухання справи Відповідач надав клопотання від 12.02.2018 б/н про зупинення провадження у справі № 905/2890/17 із посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України. До клопотання Відповідачем додано довідку №579 від 02.02.2018 Штабу угрупування НГУ "Д" в зоні АТО стосовно того, що Військова частина 3057 Національної Гвардії України, місцем постійної дислокації якої є проспект Адмірала Нахімова, 186 у м. Маріуполі Донецької області, залучена до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.03.2018 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну ухвалу суду через порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково незаконного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги Позивач посилається на те, що необґрунтоване, суб'єктивне тлумачення місцевим судом п.3 ч.1 ст. 227 ГПК України призвело до безпідставної відмови у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки Військова частина 3057 і весь її особовий склад залучені до проведення АТО і включені до сил та засобів Збройних Сил України.

Також Відповідач зазначає, що ним заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи, яке було проігноровано судом першої інстанції та, в якому клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи було розглянуто без його участі.

Позивач правом надання відзиву в суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Ухвалою судової колегії від 19.06.2018 розгляд апеляційної скарги визначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, оскільки апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала підпадає під дію п. 9 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу. Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим, що Військова частина 3057 Національної Гвардії України, місцем постійної дислокації якої є проспект Адмірала Нахімова, 186 у м. Маріуполі Донецької області, залучена до проведення антитерористичної операції, а отже суд зобов’язаний зупинити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу. На підтвердження вказаних обставин надав довідку Штабу угрупування НГУ "Д" в зоні АТО №579 від 02.02.2018.

Позивач, заперечуючи проти клопотання Відповідача, зазначав про безпідставність тверджень останнього щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки вказана підстава не поширюється за своїм змістом на юридичних осіб (якою є Відповідач) та стосується виключно фізичних осіб.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Відповідача, суд першої інстанції виходив з мотивів того, що приписи п.3 ч.1 ст.227 ГПК України розповсюджують свою дію на учасників справи – фізичних осіб, перебування яких у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, зумовлює неможливість реалізації такими особами прав та законних інтересів під час розгляду справи в господарському суді. Проте, оскільки Відповідач є юридичною особою, він набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, що не створює обмежень для Відповідача в частині можливості прийняття участі у судовому розгляді справи через свого уповноваженого представника.

Відмова у задоволенні вказаного клопотання Відповідача стала підставою до звернення останнього з апеляційною скаргою, обґрунтовуючи яку Відповідач посилався на необґрунтоване, суб'єктивне тлумачення місцевим судом п.3 ч.1 ст. 227 ГПК України призвело до безпідставної відмови у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки Військова частина 3057 і весь її особовий склад залучені до проведення АТО і включені до сил та засобів Збройних Сил України.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, за наступних підстав.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Як визначено ч.1 ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається, Військова частина 3057 Національної Гвардії України є юридичною особою, яка в силу норм ст. 80 Цивільного кодексу України є організацією, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України).

Запропоноване Скаржником тлумачення п. 3. ч. 1 ст. 227 ГПК України як такої, що розповсюджується і на юридичних осіб, за висновком судової колегії, є безпідставним, адже необхідними елементами за змістом цієї норми є перебування сторони (або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону збройних формувань (перша ознака) та переведення таких формувань у воєнному стані або залучення їх до проведення АТО (друга ознака).

Відповідач, наголошуючи на тому, що Військова частина 3057 приймає безпосередньо участь в АТО на Сході України (друга ознака), залишає поза увагою, що за змістом ст.5 Закону України "Про Збройні Сили України", абз. 13 ст. 1 Закону України "Про оборону України" та ст.ст. 4, 5 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" законодавець визначає приналежність до "складу" Збройних Сил України або інших збройних формувань лише відносно військовослужбовців тобто фізичних осіб, тоді як військова частина, якою є Відповідач, є елементом структури Збройних Сил України (ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України").

Означене законодавче розмежування різних таксономічних одиниць системи Збройних Сил України дозволяє дійти висновку про правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, в даному випадку в силу статусу Відповідача як юридичної особи не може бути дотримана перша із вказаних вище обов'язкових ознак для зупинення провадження у справі з визначеної підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що приписи п.3 ч.1 ст.227 ГПК України розповсюджують свою дію на учасників справи – фізичних осіб – військовослужбовців, проте, оскільки Відповідач є юридичною особою, вказані приписи не створюють обмежень для Відповідача в частині можливості прийняття участі у судовому розгляді справи через свого уповноваженого представника, тому підстави для зупинення провадження у справі – відсутні.

Крім того, в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

При цьому, розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013, Папазова та інші проти України № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи 06.03.2018, в якому клопотання Відповідача про зупинення розгляду справи було розглянуто без його участі, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вказане не впливає на правильність висновку суду першої інстанції.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження по справі № 905/2890/17 є законним та обґрунтованим. При цьому будь-яких порушень норм процесуального законодавства, прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі самого Відповідача – судовою колегією не встановлено, наявність таких обставин Відповідачем не доведено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Донецької області від 06.03.2018 у справі № 905/2890/17 є законною та обґрунтованою, відповідає нормам процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини 3057 Національної Гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 06.03.2018 у справі № 905/2890/17 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Військову частину 3057 Національної Гвардії України, м. Маріуполь, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3