Постанова № 75189339, 04.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. Справа№ 910/6968/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі у відповідності до протоколу судового засідання від 04.07.2018

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018

за заявою ОСОБА_2

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу

в межах справи № 910/6968/16

за заявою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах справи №910/6968/16 за заявою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" про банкрутство.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та призначено її розгляд на 04.07.2018.

27.06.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якому останній просить суд залишити ухвалу господарського суду м. Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

У судовому засіданні 04.07.2018 апелянт та представник апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити. Представник Державного підприємства "Укрветсанзавод" заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін. Інші учасники судового процесу не з'явились у судове засідання, хоча були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 8 статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 у справі № 910/6968/16 заяву ПАТ НАК "Нафтогаз України" прийнято до розгляду, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Талана Л.Г. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/6968/16 (суддя Яковенко А.В.) за заявою ПАТ НАК "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Укрветсанзавод", на підставі ст.ст. 1, 10, 16, 114 Закону; визнано грошові вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" до ДП "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ДП "Укрветсанзавод"; розпорядником майна ДП "Укрветсанзавод" призначено арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича.

03.11.2017 до господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справи про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_2 працювала на посаді провідного бухгалтера головної бухгалтерії Державного підприємства "Укрвентсанзавод". 04.01.2016, в той час, коли перебувала на лікарняному, була незаконно звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом №3-к/16 "про припинення трудового договору(контракту)" за п. 1 ст. 40 КЗпП України "скорочення штату".

Дніпровським районним судом м. Києва 15.06.2016 було прийнято рішення по справі №755/1162/16-ц, за позовом ОСОБА_2 до ДП "Укрветсанзавод", яким ОСОБА_2 було поновлено на роботі та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного бухгалтера Державного підприємства "Укрветсанзавод", а також в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1074, 68 грн.

На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_2 було видано виконавчий лист від 05.10.2016.

Наказом Державного підприємства "Укрветсанзавод" №2-К/17 від 05.01.2017, підписаним ОСОБА_4, на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15.06.2016 по справі №755/1162/16-ц поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного бухгалтера.

Наказом Державного підприємства "Укрветсанзавод" №3-К/17 від 10.01.2017, підписаним ОСОБА_4, звільнено ОСОБА_2 з посади провідного бухгалтера за угодою сторін, п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю, на підставі заяви ОСОБА_2 від 10.01.2017.

Спір у справі виник у зв'язку із перевищенням повноважень виконуючим обов'язки генеральним директором ОСОБА_4 при підписанні вказаних наказів про поновлення ОСОБА_2 на роботі та звільнення її з посади.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 05.01.2017 та звільнення її з посади провідного бухгалтера за угодою сторін 10.01.2017, ОСОБА_4 діяв в межах своїх повноважень, так як наказ ДП "Укрветсанзавод" про припинення виконання обов'язків генерального директора ОСОБА_4 на момент вчинення таких дій відсутній. Також в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що судом не встановлено, а позивачем не доведено, що вищевказані накази Державного підприємства "Укрветсанзавод" №2-К/17 від 05.01.2017 та №3-К/17 від 10.01.2017 видані без погодження з новопризначеним виконуючим обов'язки ОСОБА_5. Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження анулювання домовленості про припинення трудового договору, що свідчить про згоду виконуючого обов'язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" ОСОБА_5 на звільнення позивача.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, а також вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13.12.2016 №1238-к звільнено ОСОБА_4 з посади виконуючого обов'язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" за одноразове грубе порушення керівником законодавства (неефективне використання державного майна і прибутку), згідно із п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 14.12.2016 №1245-к призначено з 15.12.2016 ОСОБА_5 виконуючим обов'язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" до призначення в установленому порядку директора цього державного підприємства.

Листом від 25.10.2017 №603-172-14/29065 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила позивача, що у період з 05.01.2017 по 10.01.2017 обов'язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" виконував ОСОБА_5, який був уповноважений, у тому числі підписувати накази про прийняття та звільнення працівників у зазначений період.

Листом від 29.12.2016 № 603-172-14/29066 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів наголосила, що будь-які накази та розпорядження за підписом ОСОБА_4 або інших посадових осіб підприємства, які видані після 15.12.2016 включно без погодження з новопризначеним виконуючим обов'язки генерального директора ОСОБА_5 є незаконними.

За таких обставин, на момент прийняття рішення щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 05.01.2017 та звільнення її з посади провідного бухгалтера за угодою сторін 10.01.2017, ОСОБА_4 діяв поза межами своїх повноважень, оскільки на момент вчинення таких дій уповноважений на підписування наказів про прийняття та звільнення працівників у зазначений період був лише ОСОБА_5.

Твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_5 фактично приступив до виконання обов'язків генерального директора ДП "Укрветсанзавод" з 18.01.2017 відповідно до наказу ДП "Укрветсанзавод" від 18.01.2017 №5-К/17, а тому до 18.01.2017 ОСОБА_4 фактично виконував обов'язки генерального директора ДП "Укрветсанзавод" спростовується матеріалами справи та зазначеним вище.

Частиною 2 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що судове рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судовою колегією враховано той факт, що в матеріалах справи наявний вищевказаний виконавчий лист від 05.10.2016 зі справи № 755/1162/16-ц про поновлення ОСОБА_2 на посаді провідного бухгалтера ДП "Укрветсанзавод", за яким, не закрито виконавче провадження (на чому наполягає позивач та чого не спростовано відповідачем). Тобто, враховуючи вищезазначені обставини, встановлені у даній справі, вищевказане вказане рішення суду про поновлення на роботі позивача відповідачем не виконано . Так, у даній справі відсутні належні докази того, що ОСОБА_2 було поновлено на роботі та звільнено з посади провідного бухгалтера за вищевказаним судовим рішенням, оскільки відповідні накази були вчинені за підписом ОСОБА_4, який не мав на той час повноважень на вчинення таких дій. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що позовна вимога ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу вірно була відхилена судом першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст.277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зробив вищевказані висновки, які не відповідають обставинам справи. Враховуючи вищевикладене, мотивувальна частина ухвали господарського суду першої інстанції щодо того, що ОСОБА_4 діяв в межах своїх повноважень при підписанні вищевказаних наказів від 05.01.2017 та від 10.01.2017 підлягає зміні з урахуванням обставин та висновків, викладених в даній постанові суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16, виклавши її в редакції мотивувальної частини цієї постанови.

3. В решті ухвалу господарського суду міста Києва від 18.04.2018 у справі № 910/6968/16 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/6968/16 направити до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 09.07.2018.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

А.О. Мальченко