Ухвала суду № 75189282, 09.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"09" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 5017/2972/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокурора: Гончаренко А.О /посвідчення/;

Від позивачів:

- Міністерства оборони України: ОСОБА_2 за довіреністю №220/456/д;

- Білгород –Дністровської квартирно –експлуатаційної частини району: ОСОБА_3 за довіреністю №03 від 10.01.2018р.

Від відповідачів:

- Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області: не з’явився;

- селянського фермерського господарства „Колос”: ОСОБА_4 /ордер/;

Від третьої особи: не з’явився;

Від органу ДВС: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 (вх. №2-3107/18 від 20.06.2018р.) про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення суду по справі за позовом заступника Білгород –Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород–Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, селянського фермерського господарства „Колос”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок, –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2017р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017р. та постановою Верховного Суду від 22.03.2018р. по даній справі, позов прокурора був задоволений у повному обсязі, визнано недійсними укладені між відповідачами: договір оренди землі № б/н від 28.12.2007 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 2100,0 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 144,0 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 105,25 га; договір оренди землі № б/н від 06.04.2009 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 312,5 га; договір короткострокової оренди землі № 59 від 09.11.2011 року - об'єкт оренди - земельна ділянка площею 180,0 га; витребувано від СФГ „Колос” земельні ділянки, які були передані на підставі вище вказаних договорів, розподілено судові витрати.

17.10.2017р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідні накази.

20.06.2018р. до господарського суду Одеської області від державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 надійшла заява про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 27.06.2018р. судом, у зв’язку із поверненням 23.06.2018р. до господарського суду Одеської області з суду апеляційної інстанції матеріалів справи №5017/2972/2012, було прийняти заяву державного виконавця Мельниченко А.В. до розгляду в засідання суду із викликом сторін на 09.07.2018р. о 15:30 год.

У судовому засіданні учасниками процесу були висловлені заперечення з приводу поданої органом державної виконавчої служби заяви.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Так, ч. 2 ст. 19, ст. 129-1 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 18 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі – Закон України “Про виконавче провадження”) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2017р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54938990 з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 про витребування та зобов’язання СФГ „Колос” повернути Міністерству оборони України земельні ділянки.

15.11.2017р. державним виконавцем за участю, зокрема, Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та СФГ „Колос”, було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Міністерству оборони України було повернуто земельну ділянку, площею 2841,754 га, що розташована за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Весела Долина, військове містечко №11. Як вбачається з даного акту, на земельній ділянці знаходяться посіви озимих культур (ймовірно ріпак, озимі пшениця та ячмінь). Факт наявності посівів на земельних ділянках, які перебували у користуванні СФГ „Колос” за недійсними правочинами окрім того підтверджується актом державного виконавця від 15.11.2017р.

24.11.2017р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №54938990 з примусового виконання наказу від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження”.

Ухвалою від 06.06.2018р. судом було частково задоволено скаргу СФГ „Колос” на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5, визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 26.05.2017р. по даній справі.

Господарський суд зауважує, що учасниками судового процесу було подано апеляційні скарги на ухвалу суду від 06.06.2018р., судове рішення за результатами розгляду яких станом на 09.07.2018р. Одеським апеляційним господарським судом не постановлено.

13.06.2018р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №54938990 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.10.2017р. по справі №5017/2972/2012.

Звертаючись до господарського суду із заявою про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення суду, органом державної виконавчої служби було наголошено, що суд в ухвалі від 06.06.2018р. дійшов висновку, що належним та допустимим доказом на підтвердження вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення немайнового характеру є акт державного виконавця про вилучення у боржника майна, який складається у порядку, визначеному Інструкцією з організації примусового виконання рішення. При цьому, як зазначає відділ примусового виконання рішень, наказ господарського суду від 17.10.2017р. не встановлює заходи примусового виконання у вигляді вилучення та передачі предметів стягувачу, що свідчить про необхідність звернення до суду із заявою про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 3, 7 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Господарський суд зауважує, що необхідною та обов’язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. В порушення вище наведених вимог органом державної виконавчої служби не було наведено господарському суду жодної обставини, яка ускладнює або робить неможливим виконання рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.2017р. по даній справі, що має наслідком неможливість дослідження судом питання обґрунтованості поданої органом державної виконавчої служби заяви.

Згідно з п. 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17 жовтня 2012 року N 9 під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Відповідно до п. 7.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17 жовтня 2012 року N 9, встановлено, що статтею 121 ГПК (у попередній редакції ГПК України) передбачено подання і розгляд заяв про встановлення способу та/або порядку виконання рішення. Такі спосіб і порядок визначаються державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду. Відтак суд має відмовляти в прийнятті відповідних заяв згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ГПК (якщо в заяві одночасно не порушується питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення; в такому разі вона приймається та розглядається судом у відповідній частині).

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд зауважує, що орган державної виконавчої служби, звертаючись до суду із заявою в порядку ст. 331 ГПК України, зобов’язаний самостійно визначитись із формулюванням вимог поданої заяви, навести причини та мету такої заяви для можливості вирішення її по суті судом, до компетенції якого не відносяться питання щодо самостійного встановлення чи зміни способу або порядку виконання рішення.

Більш того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що підставою для подання органом державної виконавчої служби заяви від 20.06.2018р. є фактично незгода останнього з доводами, які були покладені судом в основу ухвали від 06.06.2018р., що, в свою чергу, не потребує у будь-якому випадку, подання заяв в порядку ст. 331 ГПК України.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в поданій органом державної виконавчої служби заяві від 20.06.2018р. ані підстав щодо неможливості виконання рішення суду ані сформульованих вимог, суд вважає за необхідне та правомірне відмовити у задоволенні даної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення суду, що має наслідком відмову у задоволенні поданої заяви.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 у задоволенні заяви про встановлення чи зміну подальшого способу або порядку виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 10.07.2018р.

Суддя С.П. Желєзна