Постанова № 7518924, 30.12.2009, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

№ 2-а-4084/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2009 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мальцевої Є.Є., при секретарі Шевченко О.О., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої державної допомоги по безробіттю -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 року представник Маріупольського міського центру зайнятості звернулася до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4018,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що відповідач приховав відомості про одночасне знаходження його на обліку в центрі зайнятості та ведення трудової діяльності в результаті якої від надання страхових послуг за договором доручення ( період дії договору з 19.12.06 року по 31.12.2007 рік) отримав дохід, що є порушенням Закону України „Про зайнятість населення” та незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 4018,29 грн. 13.06.2006 року відповідач надав заяву про присвоєння статусу безробітного з проханням назначити виплату допомоги по безробіттю. Згідно з наказом № НТ060613 від 13.06.2006 року була розпочата виплата допомоги по безробітю. З 13.06.2006 року по 07.06.2007 рік. Припинена виплата по безробіттю з 08.06.2007 року згідно наказу № НТ070612 від 12.06.2007 року у зв’язку з закінченням строку виплати відповідно до пп12 п.1 ст. 31 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” з 06.08.2007 року відповідача було знято з обліку у службі зайнятості відповідно до пп”к” п 44 „Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу , і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації”. За період з 13.06.2006 року по 07.06.2007 рік ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 4018,29 грн. Згідно з актом № 13 від 24.01.2008 року було виявлено, що ОСОБА_2 працював у ЗАТ „Страхова група „ТАС” з 19.12.2006 року по 31.12.2007 рік у період отримання допомоги по безробіттю. ОСОБА_2 21.05.2008 року було направлено листа за вих. № 02-859 про добровільну сплату коштів, але до теперішнього часу сума незаконно сплаченої допомоги не була повернута відповідачем добровільно.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала та просила стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4018,19 грн.

Відповідач у судовому засідання позовні вимоги не визнав, пояснив, що за спеціальністю він інженер-механік, роботи немає. Центр зайнятості його не працевлаштував, а у нього є сім’я. У центрі зайнятості йому не пропонували роботу ні інженером, ні механіком. Відповідач дізнався згодом, що незастрахованій особі важко працевлаштуватися, і тому уклав договір страхування, але не мав на меті отримання прибутку. Відповідач запросив свого знайомого застрахуватися у тієї ж страховій компанії, але він не намагався отримати дохід, і не очікував, що він отримає винагороду за це, оскільки, коли він укладав договір зі страховою компанією, він його не вивчив ретельно, не виконував усіх його умов, не надавав щотижневий звіт. Таким чином вважає, що не приховував від центру зайнятості прибутки, оскільки прибутків і не було.

Представник відповідача ОСОБА_1, у судовому засіданні у підтримання відповідача пояснила, що ОСОБА_2 не приховував від центру зайнятості відомості про свої прибутки. Центр зайнятості не виконав свої зобов’язання: не працевлаштував відповідача, а тільки сплатив допомогу. Договір страхування – це не трудовий договір, а відносини, що носять цивільно-правовий характер. ОСОБА_2 у заяві вказав, що він не займається трудовою діяльністю, не займається підприємницькою діяльністю, не отримує пенсію, тож ОСОБА_2 не надавав центру зайнятості неправдивих даних чи документів. Також вона заявила про необхідність застосування строку звернення до суду в порядку КАС України, оскільки перевірка, внаслідок якої було встановлено, що нібито ОСОБА_2 отримав прибуток, була проведена у січні 2008 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом у жовтні 2009 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2006 року ОСОБА_4 надав до Іллічівського відділу зайнятості (м. Маріуполя) заяву про присвоєння статусу безробітного з проханням назначити виплату допомоги по безробіттю, що підтверджено копією заяви.

Згідно з наказом № НТ060613 від 13.06.2006 року була розпочата виплата допомоги по безробіттю. З 13.06.2006 року по 07.06.2007 рік.

Йому була припинена виплата по безробіттю з 08.06.2007 року згідно наказу № НТ070612 від 12.06.2007 року у зв’язку з закінченням строку виплати відповідно до пп12 п.1 ст. 31 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”

З 06.08.2007 року відповідача було знято з обліку у службі зайнятості відповідно до пп ”к” п 44 „Положення про реєстрацію, перереєстрацію та ведення обліку громадян, що шукають роботу , і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації”.

За період з 13.06.2006 року по 07.06.2007 рік ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у сумі 4018,29 грн.

Згідно з актом № 13 від 24.01.2008 року, ОСОБА_2 працював у ЗАТ „Страхова група „ТАС” з 19.12.2006 року по 31.12.2007 рік у період отримання допомоги по безробіттю.

ОСОБА_2 21.05.2008 року було направлено листа за вих. № 02-859 про добровільну сплату коштів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ЗАТ «Страховою групою «ТАС» 19.12.2006 року був укладений договір доручення №008/201/38/06, згідно з яким відповідач зобов’язався здійснювати пошук потенційних страхувальників як страховий агент, за виконання доручення від мав право на винагороду.

Відповідач не заперечував, що він отримав винагороду за даним договором, але він вважає, що це неможливо розцінювати, як підприємницьку діяльність чи трудовий договір, а носить цивільно-правовий характер.

Відповідно до п. «ї» п.1.3. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб дохід х джерелом його походження з України – будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: … ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Тому суд вважає, що позов Маріупольського міського центру зайнятості є обгрунотованим, оскільки відповідачем порушені умови ивплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, чк вимагає Закон України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхвання на випадок безробіття» .

Суд вважає, що строк звернення до суду із адміністративним позовом не порушений позивачем, оскільки, як вбачається з копій ухвал, доданих до справи, позивач вперше звернувся до суду із даним позовом у грудні 2008 року (24.12.2008 року було відкрито провадження по справі, як вбачається з копії ухвали від 27.01.2009 року), 27 січня 2009 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду було закрито провадження по справі за непідсудністю, далі звертався у березні 2009 року до Іллічвського районного суду у порядку цивільного судочинства - 12.05.2009 року було постановлене рішення, яке було скасоване ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.07.2009 року, у зв’язку із тим, що такі вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Тому у суду не має підстав вважати, що позивач пропусти строк звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС України, ст. 36 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Порядком надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки, чи підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України” № 308 від 20.11.2000 року,

постановив :

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої державної допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 12, кв. 34, на користь Маріупольського міського центру зайнятості (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 84-б; р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області, код ЗКПО 24815706, МФО 834016) незаконно отриману державну допомогу по безробіттю у розмірі 4018,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 12, кв. 34, на користь держави судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд М.Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України- з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя