Постанова № 75189217, 10.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/370/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Бєляновського В.В., Лавриненко Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний")

на рішення господарського суду Одеської області від 03.05.2018 р., прийняте суддею Літвіновим С.В. о 12:27 год., м. Одеса, повний текст складено 08.05.2018р.)

у справі №916/370/18

за позовом Державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ-ТРАНСПОРТ"

про стягнення 3977,72 грн.,

Справа розглянута без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Державне підприємство "ОСОБА_2 морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "ОСОБА_2 морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") (далі також – ДП "ОСОБА_2 морських портів України", ОСОБА_2) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІ-ТРАНСПОРТ" про стягнення 3977,72 грн., з яких: 3087,60 грн. – основний борг, 62,48 грн. – 3% річних, 560,89 грн. – пеня, 266,75 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури №19-П-ЮЖФ-17 від 28.02.2017р. щодо оплати вартості наданих послуг.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позовні вимоги ДП "ОСОБА_2 морських портів України" є безпідставними, оскільки вказаним вище договором не передбачено обов’язку користувача оплачувати послуги у тому випадку, коли такі послуги фактично не надавалися, а докази надання позивачем послуг за вказаним вище договором у матеріалах справи відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.05.2018р., підписаним 08.05.2018р. (суддя Літвінов С.В.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів надання ДП "ОСОБА_2 морських портів України" послуг відповідачу щодо користування об’єктами портової інфраструктури, а тому у відповідача не виникли господарські зобов’язання з оплати витрат позивача за надання послуг з користування об’єктами портової інфраструктури.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 11.06.2018р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не дослідження судом у повному обсязі всіх обставин справи, не надання правового обґрунтування всім наявним в матеріалах справи доказам та доводам сторін. Так, скаржник вказав, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував специфіку правовідносин між сторонами та не врахував ті обставини, що, враховуючи предмет договору, результат наданих послуг не є матеріальним, а тому підтвердити факт надання таких послуг, окрім як підписанням актів приймання наданих послуг, іншими засобами неможливо. Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 не втручається і не може втручатися у господарську діяльність відповідача, яка здійснюється на її території (причали 1, 2, 3, 4), але при цьому ОСОБА_2 забезпечує постійний доступ ТОВ "ЮНІ-ТРАНСПОРТ" до зазначених об’єктів портової інфраструктури, а, отже, користувач сам вирішує, коли саме йому необхідно використовувати територію позивача (вказані причали) для здійснення своєї господарської діяльності, однак, за умовами вищезгаданого договору ОСОБА_2 надає можливість такого доступу на постійній основі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у даній справі та вирішено розглянути її без повідомлення учасників справи через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

28.02.2017р. між Державним підприємством “ОСОБА_2 морських портів України в особі Южненської філії Державного підприємства “ОСОБА_2 морських портів України” (адміністрації морського порту “Южний”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЮНІ-ТРАНСПОРТ” (Користувач) укладений Договір про допуск до об’єктів портової інфраструктури № 19-П-ЮЖФ-17 (надалі також - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. Договору є надання Користувачу послуг з користування об’єктом(ами) портової інфраструктури, який закріплений за ОСОБА_2 та знаходиться на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та який зазначений в Додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору Користувач сплачує плату ОСОБА_2 за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Оплата за користування об’єктом(ами) інфраструктури здійснюється на підставі рахунку ОСОБА_2 та Акту надання послуг (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.7. Договору Користувач оплачує рахунки протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок ОСОБА_2, згідно з ОСОБА_2 наданих послуг. Датою надання послуг вважається дата підписання ОСОБА_2 наданих послуг.

Пунктом 2.8. Договору встановлено, що Користувач повинен підписати отриманий від ОСОБА_2 наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого ОСОБА_2. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний ОСОБА_2 наданих послуг або не надав свої зауваження, цей ОСОБА_2 наданих послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним).

Пунктом 3.4.1. Договору передбачено обов’язок Користувача здійснювати оплату за користування об’єктом(ами) інфраструктури на умовах, у поряду та у строки, встановлені цим Договором.

У пункті п. 5.4. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати Послуг, ОСОБА_2 має право вимагати від Користувача сплати на користь ОСОБА_2 пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення до повної сплати заборгованості, включаючи день сплати.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань (п. 8.1. Договору).

Згідно з п. 10.3. Договору усі правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства.

Пунктом 1 Додатку № 1 до Договору передбачено, що ОСОБА_2 надає Користувачу право експлуатації об’єкту(ів) інфраструктури, а саме право на здійснення проходу або проїзду територією (причали 1, 2, 3, 4), яка закріплена за ОСОБА_2 на праві господарчого відання та знаходиться на її балансі з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу.

Пунктом 2.1. Додатку № 1 до Договору визначено, що вартість послуг, що надаються ОСОБА_2, становить 514,60 грн. на місяць, без урахування ПДВ. ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.2. Додатку № 1 до Договору передбачено, що у випадку, якщо договір діяв протягом періоду, який становить менше місяця, плата визначається як за повний місяць у розмірі, вказаному у п. 2.1. цього додатку.

На виконання умов Договору ОСОБА_2 виставлені рахунки на загальну суму 3 087,60 грн., а саме: від 31.03.2017 № 0122-АЮ на суму 617,52 грн., від 30.04.2017 № 0193-АЮ на суму 617,52 грн., від 31.05.2017 № 0252-АЮ на суму 617,52 грн., від 30.06.2017 № 0320-АЮ на суму 617,52 грн., від 31.07.2017 № 0381-АЮ на суму 617,52 грн., які направлені листами від 19.04.2017 № 2169/115-17, від 11.05.2017 № 2602/115-17, від 01.06.2017 № 3152/115-17, від 06.07.2017 № 3910/115-17, від 07.08.2017 № 4896/115-17 на адресу Користувача.

За твердженням позивача, вказаними листами також були направлені акти приймання-передачі виконаних робіт для взаєморозрахунків за період з березня по липень 2017р., однак жоден акт не підписаний Відповідачем та не повернутий на адресу ОСОБА_2, жодних зауважень до ОСОБА_2 не надходило.

У листі ТОВ "ЮНІ-ТРАНСПОРТ" від 07.04.2017 р. № 01/04, отриманому позивачем 04.05.2017 р. (вх. № 1765) згідно відмітки у відтиску штемпеля вхідної кореспонденції ДП "ОСОБА_2 морських портів України", відповідач зазначив, що обов’язок користувача сплачувати за рахунками у випадку, коли послуги не надаються та не споживаються, не виникає, а названим товариством послуги за Договором фактично не споживались.

З метою здійснення досудового врегулювання спору ОСОБА_2 направлені на адресу Відповідача претензії від 28.04.2017 № 2442/01/102-17, від 29.05.2017 № 3036/01/102-17, від 12.07.2017р. № 4139/01/102-17, однак усі зазначені претензії повернені на адресу ОСОБА_2 у зв’язку із неотриманням їх відповідачем.

Несплата користувачем вартості послуг, отримання яких від ОСОБА_2 передбачено договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури №19-П-ЮЖФ-17 від 28.02.2017р., зумовила звернення останньої до господарського суду із вищевказаним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань, а у разі прострочення виконання грошового зобов'язання він на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судова колегія зазначає, що за своє правовою природою договір про допуск до об’єктів портової інфраструктури є договором про надання послуг.

Відповідно до змісту статті ст. 901 ЦК України оплата за послуги здійснюється лише у тому випадку, якщо ці послуги фактично надавалися та були спожиті стороною в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Судова колегія зауважує, що підставою для стягнення коштів за договором про надання послуг є наявність доказів, які б підтверджували факт здійснення позивачем діяльності на виконання зобов’язань, що є предметом укладеного між сторонами договору (акти наданих послуг, картки, журнали тощо, які б свідчили, що такі послуги фактично були надані позивачем).

Як вище зазначалось, пунктами 2.3., 2.8 Договору передбачено, що оплата за користування об’єктом(ами) інфраструктури здійснюється на підставі рахунку ОСОБА_2 та Акту надання послуг; Користувач повинен підписати отриманий від ОСОБА_2 наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати оформлення такого ОСОБА_2. Якщо у цей строк Користувач не повернув підписаний ОСОБА_2 наданих послуг або не надав свої зауваження, цей ОСОБА_2 наданих послуг вважається Сторонами погодженим (підписаним).

Відтак, Акти наданих послуг згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України є допустимими доказами надання ДП "ОСОБА_2 морських портів України" послуг ТОВ "ЮНІ-ТРАНСПОРТ" за договором про допуск до об'єктів портової інфрастуктури №19-П-ЮЖФ-17 від 28.02.2017р.

В якості доказів направлення Користувачу відповідних актів позивач додав до позовної заяви копії вищезгаданих листів від 19.04.2017 №2169/115-17, від 11.05.2017 № 2602/115-07, від 01.06.2017 № 3152/115-17, від 06.07.2017 № 3910/115-17, від 07.08.2017 № 4896/115-17.

Проте, позивачем не надано суду самих актів наданих послуг за договором про допуск до об'єктів портової інфрастуктури №19-П-ЮЖФ-17 від 28.02.2017р.

Так само позивачем не надано будь-яких інших доказів, що підтверджують факт виконання ним умов Договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України надання ТОВ "ЮНІ-ТРАНСПОРТ" послуг, передбачених договором про допуск до об'єктів портової інфрастуктури №19-П-ЮЖФ-17 від 28.02.2017р., які (послуги) споживались останнім, а, отже, обов’язок названого товариства оплатити ОСОБА_2 послуги з користування об’єктом(ами) портової інфраструктури – відсутній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.11.2007 р.

Доводи ДП "ОСОБА_2 морських портів України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведеного, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. у справі №916/370/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.07.2018р.

ОСОБА_3 ОСОБА_1

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Лавриненко