Рішення № 75188891, 02.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/423/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт", 48100, Тернопільська обл., Теребовлянський район, місто Теребовля, вулиця Шевченка, будинок 171

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей", 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Окружна, будинок 4

про стягнення 346671,07 грн. за неналежне виконання умов договору поставки товарів №РЕ/К1/14/17 від 17.02.2017

суддя Н.Г. Шевчук

секретар Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 29.12.2017);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов.№06/03 від 06.03.2018).

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" про стягнення 288 892,56 грн. основного боргу та 57 778,51 грн. штрафу, що становить 20% від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов’язку по оплаті товару, поставленого позивачем на умовах договору поставки товарів №РЕ/К1/14/17 від 17.02.2017.

Ухвалою суду від 26.03.2018 відкрито провадження у справі №911/423/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.04.2018..

В судовому засіданні 23.04.2018 оголошено перерву до 24.05.2018, про що представники сторін повідомлені особисто під підпис.

24.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 157-160), в якому підтвердив існування заборгованості перед позивачем за договором поставки товарів №РЕ/К1/14/17 від 17.02.2017 та зазначив, що ним здійснено часткову оплату даної заборгованості на суму 30 000грн згідно платіжного доручення №220 від 03.04.2018, просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

24.05.2018 відповідач подав клопотання про продовження строку підготовчого засідання на тридцять днів, яке судом було задоволено.

Ухвалою суду від 24.05.2018 продовжено строк розгляду спору на тридцять днів по 02.07.2018.

В судовому засіданні 24.05.2018 оголошено перерву до 14.06.2018, про що представники сторін повідомлені особисто під підпис.

04.06.2018 позивач подав відповідь на відзив (а.с. 166-172), в якій заперечив проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій з підстав, викладених у відповіді.

14.06.2018 відповідач подав клопотання (а.с. 173-186) про залучення до матеріалів справи документів про матеріальний стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей".

Ухвалою суду від 14.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.07.2018.

02.07.2018 позивач подав письмові пояснення (а.с. 190-192), які прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.07.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (Покупець) укладено договір поставки товарів №РЕ/К1/14/17 (Договір, а.с. 14-15), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали (у подальшому - «Товар») для використання у господарській діяльності, а Покупець зобов’язується приймати цей «Товар» та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що перехід права власності на поставлену партію «Товару» відбувається в момент підписання «Накладної».

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору форма оплати: передоплата у розмірі 0 % від загальної вартості партії «Товару», що поставляється. Решта суми – протягом 14 календарних днів від дати отримання «Товару» уповноваженою особою покупця.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх «Накладних», на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності з цим договором.

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат – до повного виконання Сторонами зобов’язань за цим Договором (пункт 7.1. Договору).

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" товар на загальну суму 1 344 575,76 грн. згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних (а.с. 16-65).

Як стверджує позивач, відповідач належним чином свої зобов’язання з оплати отриманого товару не виконав, здійснив лише часткову оплату отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 288 892,56 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" претензію №83 від 12.02.2018, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що ним погашено основний борг перед позивачем на суму 30 000грн, на підтвердження чого додає платіжне доручення №220 від 03.04.2018.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 30000 грн. основного боргу, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Беручи до уваги, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його повної оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір у сумі 258 892,56 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки товарів №РЕ/К1/14/17 від 17.02.2017 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню у розмірі 258 892,56 грн.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору в частині своєчасного здійснення розрахунків позивач просить стягнути із відповідача 57 778,51 грн. штрафу, що становить 20% від суми заборгованості.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним і відповідає обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 778,51грн штрафу, що становить 20% від суми заборгованості, є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму відзиві просить зменшити розмір нарахованого штрафу.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Заслухавши пояснення учасників у справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наведені відповідачем обставини, зокрема, посилання відповідача на неотриманням ним очікуваних доходів від контрагентів, не є виключними, виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами статті 617 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

У відповідності до пункту 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що позивачем нараховано позивачу штраф за несвоєчасне та неповне погашення ним значної суми заборгованості, при цьому заявлена позивачем сума штрафу не є надмірною, а розмір штрафу передбачений умовами договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 258 892,56 грн. основного боргу та 57 778,51 грн. 20% штрафу. В іншій частині позовних вимог (30000грн основного боргу, які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі) провадження провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За вимоги про стягнення з відповідача 288 892,56 грн. основного боргу та 57 778,51 грн. штрафу, що становить 20% від суми заборгованості, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5200,07грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача і частина боргу у сумі 30000грн, в якій провадження у справі підлягає закриттю, була сплачена ним у процесі розгляду справи судом, витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 30 000 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барселона Ю Ей" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Окружна, будинок 4, ідентифікаційний код 39296673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (48100, Тернопільська обл., Теребовлянський район, місто Теребовля, вулиця Шевченка, будинок 171, ідентифікаційний код 37961273) 258 892 (двісті п’ятдесят вісім тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн 56 коп. основного боргу, 57 778 (п’ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 51 коп. 20% штрафу та 5200 (п’ять тисячі двісті) грн 07 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 10.07.2018