Рішення № 75188842, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018Справа №910/5074/18

Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/5074/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп»простягнення 101 758,59 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» (далі - відповідач) про стягнення 101 758,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав роботу за договором щодо виконання робіт з послуг прибирання, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, проте відповідач не оплатив вартість виконаних робіт, тому позивач змушений вирішувати спір в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/45 кв. 1.

Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвала суду від 08.05.2018 була вручена представнику відповідача 14.05.2018.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» (замовник) було укладено Договір №21/06 (надалі - «Договір»), відповідно до змісту п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання комплексу робіт з прибирання, які зазначені в Додатку 1 до цього договору, надалі - «роботи», в приміщеннях за адресами, що зазначені в додатку 1 до цього договору: надалі за текстом - «Об'єкти».

Відповідно до п. 3.2 Договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється на підставі письмового Акту приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими на це представниками сторін не пізніше 2 (двох) робочих днів з останнього дня звітного періоду. Звітним періодом за цим договором вважається 1 (один) календарний місяць (п.п. 3.2.1 Договору).

Акт приймання-передачі виконаних робіт складається виконавцем у двох примірниках протягом 1 (одного) робочого дня, підписується його уповноваженим представником та надсилається замовникові будь-яким доступним способом (пошта, кур'єрська пошта або кур'єрська доставка) (п.п. 3.2.2 Договору).

Підпунктом 3.2.3 Договору визначено, що у випадку відсутності зауважень до виконаних робіт, замовник зобов'язаний підписати наданий виконавцем акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту його отримання і передати один примірник акту останньому.

Якщо замовник не підписав акт приймання-передачі виконаних робіт в строки, передбачені даним договором, без письмового наведення причин, роботи вважаються виконані належним чином (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору вартість робіт, що надаються зазначена в Додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

Замовник проводить оплату виконаних виконавцем робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання рахунку-фактури від виконавця шляхом переведення безготівкових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2 Договору).

Додатком №1 до Договору, який підписаний сторонами без заперечень, узгоджено послуги, що надаються та їх вартість.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем у липні, серпні 2017 було надано відповідачу послуги з прибирання, проте відповідачем зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг належним чином виконано не було.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 80 750,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач в період липень-серпень 2018 надав відповідачу послуги з прибирання на загальну суму 80 650,00 грн., про що позивачем, у відповідності до умов договору, було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-35/07 від 31.07.2017 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 та виставлено відповідачу рахунки на оплату виконаних позивачем робіт №СФ-9/58 від 13.09.2017 на суму 39 500,00 грн. та №СФ-9/51 від 31.07.2017 на суму 41 150,00 грн.

Судом встановлено, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-35/07 від 31.07.2017 на суму 41 150,00 грн. зі сторони відповідача підписаний та скріплений печаткою підприємства без будь-яких зауважень.

При цьому, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 не містить підпису уповноваженої особи та печатки установи відповідача, проте послуги за таким актом вважаються прийнятими Товариством з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» з огляду на наступне.

Як вказує позивач, 13.09.2017 ним було вручено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 разом з рахунком-фактурою на оплату наданих послуг нарочно представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп», проте останній від підпису про отримання вказаних документів відмовився, з огляду на що позивачем 14.09.2017 об 11:05 год. акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 разом з рахунком-фактурою на оплату наданих послуг було направлено на електронну адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» «ІНФОРМАЦІЯ_1», на підтвердження чого надано копії скріншотів сторінки браузера електронної пошти позивача від 14.09.2017.

Як встановлено судом на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (інформаційний ресурс https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» є Легостаєв Андрій Сергійович, а тому надані позивачем копії скріншотів сторінки браузера електронної пошти позивача є належними доказами надсилання відповідачу акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 разом з рахунком-фактурою на оплату.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», що визначає правовий статус електронного документа та його копії, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

При цьому, судом враховано, що відповідачем жодних заперечень щодо неотримання акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 до матеріалів справи не долучено, а тому враховуючи вищевикладене, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-12/09 від 13.09.2017 вважається отриманим відповідачем 14.09.2017.

Підпунктом 3.2.3 Договору визначено, що у випадку відсутності зауважень до виконаних робіт, замовник зобов'язаний підписати наданий виконавцем акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2 (двох) робочих днів з моменту його отримання і передати один примірник акту останньому.

Якщо замовник не підписав акт приймання-передачі виконаних робіт в строки, передбачені даним договором, без письмового наведення причин, роботи вважаються виконані належним чином (п. 3.4 Договору).

З огляду на відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), роботи з прибирання вважаються прийнятими ним з виконанням всіх умов договору на підставі положень п. 3.4 Договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що замовник проводить оплату виконаних виконавцем робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання рахунку-фактури від виконавця шляхом переведення безготівкових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання рахунку-фактури.

Як встановлено судом рахунок на оплату виконаних позивачем робіт №СФ-9/58 від 13.09.2017 на суму 39 500,00 грн. відповідачем отримано 14.09.2017, а рахунок №СФ-9/51 від 31.07.2017 на суму 41 150,00 грн. - 08.08.2017.

Таким чином, відповідач рахунок №СФ-9/51 від 31.07.2017 повинен був оплатити в строк до 13.08.2017 включно, а рахунок №СФ-9/58 від 13.09.2017 до 19.09.2017 включно.

Відтак, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті вартості наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 80 650,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» про стягнення заборгованості у розмірі 80 650,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 13 504,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 192,67 грн. та 3% річних у розмірі 1 411,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що у разі порушення замовником строку оплати вартості робіт за цим договором, визначених в п. 4.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно внесеної суми, за кожний день прострочення платежу.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відтак позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 14.08.2018 по 02.04.2018.

Здійснивши власний розрахунок, виходячи з вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 261,09 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно Договору, нарахованої за період з 14.08.2017 по 13.02.2018 (за актом №СФ-9/51 від 31.07.2017) та за період з 20.09.2017 по 19.03.2018 (за актом №ОУ-12/09 від 13.09.2017).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та оскільки він відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 192,67 грн. та 3% річних у розмірі 1 411,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню.

В той же час, слід зазначити, що позивач в позовній заяві помилково вказав суму основної заборгованості 80 750,00 грн., втім це не вплинуло на правильність визначення загальної ціни позову 101 785,59 грн. (80 650,00 грн. + 13 504,92 грн. + 6 192,67 грн. + 1 411,00 грн.).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» основного боргу у розмірі 80650,00 грн., пені у розмірі 11 261,09 грн., інфляційних втрат у розмірі 6192,67 грн. та 3% річних у розмірі 1 411,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайн Хауз Групп» (04080, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 кв. 1; ідентифікаційний код 35363688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ландшафт» (49000, м. Дніпро, Бабушкінський район, вул. Троїцька, 15 оф. 2; ідентифікаційний код 31497254) основний борг у розмірі 80 650 (вісімдесят тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 11 261 (одинадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 192 (шість тисяч сто дев'яносто дві) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) грн. 15 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 10.07.2018р.

Суддя Т.В. Васильченко