Рішення № 75188782, 10.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/6188/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/6188/18

за позовомпублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»доприватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»простягнення грошових коштів (в порядку регресу) в розмірі 64 913,50 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім») про стягнення грошових коштів (в порядку регресу) в розмірі 64 913,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №7/УА/0165179/2.1.5. від 02.06.2017р., внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6188/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41.

Відповідач ухвалу суду від 18.05.2018р., надіслану за вказаною вище адресою, отримав 22.05.2018р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046918847.

11.06.2018р. представником відповідача через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує частково та зазначає, що до стягнення підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 36 549,36 грн. Так, за твердженням відповідача, при здійсненні розрахунку належної до виплати суми відшкодування слід враховувати коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу (який становить 0,4923), оскільки згідно наданого позивачем акту огляду КТЗ №3846 від 20.12.2017р. транспортний засіб раніше відновлювався ремонтом. Крім цього, відповідач вказує на те, що відшкодуванню не підлягають витрати на прибирання автомобіля в розмірі 105,00 грн., а також те, що позивачем не враховано суму франшизи за полісом №АМ/0432891.

18.06.2018р. через загальний відділ суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій проти викладених у відзиві обставини заперечив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2017р. між ПАТ «СК «Країна» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договору добровільного страхування наземного транспорту №7/УА/0165179/2.1.5. від 02.06.2017р., предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

14.12.2017р. об 11 год. 50 хв. на перехресті вулиці Коцюбинського та провулку Челюскінців у місті Бориспіль сталася ДТП, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Opel», номерний знак НОМЕР_2, на перехресті рівнозначних доріг не надала дорогу транспортному засобу «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, в результаті чого допустила з ним зіткнення, що спричинило пошкодження вищевказаних автомобілів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3б, п. 16.12 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2017р. у справі №359/10349/17, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з рахунком на оплату №76 від 27.12.2017р., виставленим власнику застрахованого транспортного засобу станцією технічного обслуговування ФОП Милосердова Дениса Вікторовича, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 64 913,50 грн.

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт №70/47878/2.1.5.1 від 30.01.2018р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 64 913,50 грн.

На підставі складеного страхового акту №70/47878/2.1.5.1 від 30.01.2018р. ПАТ «СК «Країна», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатило суму страхового відшкодування в розмірі 64 913,50 грн. на рахунок СТО ФОП Милосердов Д.В. (платіжне доручення №893 від 31.01.2018р.).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, ПАТ «СК «Країна» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «Opel», номерний знак НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить M.B. Pave Auto та знаходився під керуванням ОСОБА_2.

Доказів того, що ОСОБА_2 не мала права керування транспортним засобом автомобілем марки «Opel», номерний знак НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять. А тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 керувала вищевказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Opel», номерний знак НОМЕР_2, відшкодовується нею як власником цього транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Opel», номерний знак НОМЕР_2, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0432891.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатувала автомобіль «Opel», номерний знак НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно із п. 7.38, п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, вбачається, що роком випуску автомобіля є 2011р., а отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації не перевищував строку, встановленого у п. 7.38 Методики.

Судом також враховано, що у п. 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у п. 7.38 Методики вимог, однак доказів того, що пошкоджені за наслідками спірної ДТП складові частини такого транспортного засобу раніше відновлювалася ремонтом або мали корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд приймає в якості належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, рахунок на оплату №76 від 27.12.2017р. на суму 64 913,50 грн., складений ФОП Милосердовим Денисом Вікторовичим, з урахуванням встановлення судом відповідності робіт, що зазначені у вказаному рахунку, з пошкодженнями автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, які вказані у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№088889 та акті огляду пошкодженого транспортного засобу від 20.12.2017р., складеному страхувальником та страховиком за договором добровільного страхування.

Водночас, відповідач не позбавлений був права у випадку непогодження із визначеною позивачем вартістю відновлювального ремонту автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, скласти власний звіт про оцінку вартості ремонту (відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При цьому, судом прийнято до уваги, що згідно з рахунком на оплату №76 від 27.12.2017р. до переліку ремонтних робіт включено роботи з прибирання автомобіля (пункт 27 рахунку) на суму 105,00 грн., які не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 1.6. якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.

Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин не повинні відшкодовуватись за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo XC90», державний номер НОМЕР_1, внаслідок шкоди, завданої у ДТП, становить 64 808,50 грн. (64 913,50 грн. - 105,00 грн.).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Полісом №АМ/0432891 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000 грн.

Однак, позивачем не враховано франшизу, встановлену полісом №АМ/0432891, при визначенні розміру позовних вимог.

Відтак, враховуючи визначені полісом №АМ/0432891 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 63 808,50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41; ідентифікаційний код 25201716) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А; ідентифікаційний код: 20842474) страхове відшкодування в розмірі 63 808 грн. 50 коп. та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 732 грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 10.07.2018р.

Суддя А.І. Привалов