Рішення № 75188612, 03.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/75/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 Справа № 908/1108/18

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (юридична адреса: 04050 м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673; адреса представника - адвоката Синюк С.Л.: АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997)

про стягнення 35 491 грн. 97 коп.

представник позивача: не з'явився

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" 35491 грн. 97 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування.

В той же день здійснено автоматизований розподіл вищевказаної справи. Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматичний розподіл не відбувся. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.

Під час проведення автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями, автоматизований розподіл не відбувся, у зв'язку з тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу цієї справи. Деталі наведені у звіті автоматизованого розподілу.

Згідно подання щодо підстав відсутності суддів господарського суду Запорізької області на робочому місці для автоматизованого розподілу справ, 11.06.2018 р. автоматизований розподіл справ був неможливий, згідно п. 8 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, враховуючи обставини, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ. Відповідно до п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, у разі визначення автоматизованою системою неможливості здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ відповідно до підпункту 2.3.27 пункту 2.3 Положення (у разі одночасного перебування всіх суддів у відрядженнях, відпустках, їх тимчасової непрацездатності та в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ, автоматизований розподіл судових справ здійснюється автоматизованою системою у робочий день, наступний за днем, коли відпали відповідні обставини. Згідно з п. 47 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області у разі усунення обставин, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, такий розподіл відбувається відповідно до вимог Положення та цих Засад.

Станом на 12.06.2018 р. відпали обставини, передбачені п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Запорізької області, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2018 р., справу № 908/1108/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

У судовому засіданні 03.07.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03.07.2018 р. у засідання суду представник позивач не з'явився, 26.06.2018 р. на поштову адресу господарського суду Запорізької області позивачем надіслано заяву, щодо розгляду справи за відсутністю його представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Заява позивача прийнята судом.

Відповідач в судове засідання 03.07.2018 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача, яке отримано уповноваженим представником відповідача - 19.06.2018 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1108/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Господарським судом встановлено, що 09.03.2017 р. між Приватним акціонерним товариством "Просто Страхування" та ОСОБА_3 укладено договір страхування № РVP.S 1700642 майнових інтересів власника автомобіля "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1.

19.01.2018 р. в м. Києві на Чоколовському бульварі відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "Nissan JUKE", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_4 та застрахований автомобіль "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_5.

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоджу («Європротокол») від 19.012018 р. дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Відповідно до Звіту № 126168 від 16 травня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 48 646,33 грн., а відповідно до рахунку на оплату № 1126/01 від 20 січня 2018 року вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 35 491,97 грн.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 25 січня 2018 року співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування було складено страховий акт № 126168, відповідно до якого страхове відшкодування, що належить до виплати ОСОБА_3, становить 35 491,97 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 1678 від 26 січня 2018 року АТ «ПРОСТО-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 35 491,97 грн.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» відповідно до Полісу № АК/6239359.

Згідно з даним Полісом ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 100 000 грн. 00 коп. при цьому франшиза складає 510 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства Українська акціонерна страхова компанія "АСКА", у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Mazda 3", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезгаданої ДТП виник обов'язок відшкодувати витрати у розмірі 35 491 грн. 97 коп.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування вих. № 04-626 від 06.03.2018р. щодо сплати страхового відшкодування в розмірі 35 491 грн. 97 коп.

Позивач вказує на те, що відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 35 491 грн. 97 коп. (за мінусом франшизи у розмірі 510 грн. 00 коп.)

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до статті 993 кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Господарським судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 8 Закону Україна "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, відповідно до чинного законодавства, відповідач взяв на себе відповідальність по відшкодуванню шкоди, завданої потерпілому в ДТП винною особою. Дане відшкодування шкоди, має бути здійснене відповідачем, шляхом виплати страхового відшкодування в межах страхової суми згідно полісу за мінусом франшизи.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до вимог вищевказаного закону, Приватне акціонерне товариство Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" повинно відшкодувати суму страхового відшкодування у визначеному законом порядку.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, позивач отримує право вимагати у потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Відповідно до п. 1 листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. N 01-06/15/2014 відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду (постанова Вищого господарського суду України від 14.11.2012р. № 5028/17/22/2012).

Оскільки, Приватне акціонерне товариство "Просто Страхування" сплатило ОСОБА_3 відшкодування по договору страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 1678 від 26.01.2018 р., то згідно ст.ст. 514, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до Приватного акціонерного товариства "Просто Страхування" у розмірі фактичних витрат, як до страховика, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Відповідальною особою за завдані збитки в даному випадку є відповідач, оскільки, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Позивач отримав право вимоги в межах фактичних витрат після сплати страхувальнику страхового відшкодування.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" по відшкодуванню затрат по виплаті страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика на суму 35 491 грн. 97 коп.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 600 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1 від 16.04.2018 р., що укладений між позивачем та адвокатським бюро «Синюк та партнери» з додатком: реєстр справ, відповідно до якого адвокатському бюро передано страхову справу № 126168 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, детальний опис робіт (надання послуг), виконаних для надання правової допомоги на суму 3 600 грн. 00 коп., платіжне доручення № 7887 від 04.05.2018 р. на загальну суму 34 620 грн. 00 коп. (3 600 грн. 00 коп. по даній страховій справі включено в загальну суму), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_3 від 15.02.2018 р., посвідчення адвоката на ім'я Синюк Станіслава Леонідовича.

У пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи наведені приписи законодавства, судом стягується з відповідача на користь позивача 3 600 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 13, 42, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (юридична адреса: 04050 м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673; адреса представника - адвоката Синюк С.Л.: АДРЕСА_1) 35 491 (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 97 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування, 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, 3 600 (три тисячі шістсот) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 10.07.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова