Рішення № 75188551, 26.06.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/177/14-32/114/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018 Справа № 908/6312/14

Суддя господарського суду Запорізької області Колодій Н.А. при секретарі судового засідання Зеленцової К.Ю.

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, (01133, м. Київ, вул.Щорса, 366).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь”, (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, 70)

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, ОСОБА_2Шевченка, 33б, ЄДРПОУ 21708016)

про стягнення заборгованості в розмірі 1 082 888 доларів США 48 центів.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3, довіреність б/н від 21.05.2018.

від відповідача не з’явився

від третьої особи не з’явився

ВСТАНОВЛЕНО:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” про стягнення заборгованості в розмірі суму заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 890 000 (вісімсот дев’яносто тисяч) 00 доларів США; суму пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 81776 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість) 58 доларів США, суму заборгованості за відсотками в розмірі 10 094 (десять тисяч дев’яносто чотири) 79 доларів США, суму заборгованості за простроченими відсотками 93925 (дев’яносто три тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) 47 доларів США, суму пені за несвоєчасне повернення відсотків 7091 (сім тисяч дев’яносто одна) 48 доларів США.

При зверненні до суду позивач до позовноъ заяви надав заяву про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в банківських установах, які знаходяться на рахунках відповідачів. Ухвалою від 09.02.2015 в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, м. Київ про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача судом було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2014р. порушено провадження у справі № 908/6312/14 (суддя Алейникова Т.Г.).

07.10.2016, відповідно до пунктів 2.3.3., 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, враховуючи закінчення повноважень судді Алейникової Т.Г., справу №908/6312/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Від ТОВ “Електросталь” 07.10.2016 надійшла зустрічна позовна заява до ПуАТ “Дельта Банк” про визнання недійсним договору кредитної лінії. Ухвалою від 10.10.2016р. зустрічну позовну заяву ТОВ “Електросталь” повернуто без розгляду на підставі ч. 1 ст. 60, п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала суду від 10.10.2016 оскаржувалась заявником в апеляційному та касаційному порядку (скарги повернуті заявнику без розгляду). Провадження у справі зупинялось.

03.02.2017 та 27.03.2017 від Товариство з обмеженою відповідальністю “Електросталь” надійшли зустрічні позовні заяви до Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” про визнання недійсним договору кредитної лінії № ВКЛ-2017235 від 06.09.2013.

Враховуючи те, що зустрічні позовні заяви (вх. № 247/08-07/17 від 03.02.2017 та вх. № 673/08-07/17 від 27.03.2017) були подані заявником повторно без виправлення недоліків, які відображені в ухвалі від 10.10.2016, суд визнав дані дії заявника зловживанням процесуальними правами. Зустрічні позовні заяви були повернуті на адресу заявника.

Враховуючи відсутність підстав, що зумовила зупинення провадження у справі, ухвалою від 26.03.2018 судом було поновлено провадження у справі 908/6312/14.

Справу прийнято до розгляду в рамках загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.04.2018. Ухвалою від 26.04.2018 підготовче засідання відкладалось до 22.05.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 судом було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, судове засідання призначено на 13.06.2018.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016). Обґрунтовуючи клопотання позивач вказує на те, що ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб є кредитором АТ “Дельта Банк”, а тому прийняття рішення у даній справі стосується його прав та обов’язків, а також може мати вплив на розмір активів ОСОБА_1 та відповідно вплинути на можливість відшкодування ним гарантованих сум вкладникам Банку - позивача.

Клопотання позивача судом розглянуто та задоволено. Ухвалою суду від 26.04.2018 до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_1 гарантування вкладів фізичних осіб.

17 травня 2018 на адресу господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що договір кредитної лінії №ВКЛ-2017235 від 06.09.2013 укладений з порушенням приписів чинного законодавства. До відзиву на позовну заява відповідачем долучені докази часткового погашення заборгованості за кредитним договором №ВКЛ-2017235 від 06.09.2013.

08 червня 2018 до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла відповідь на відзив (долучено до матеріалів справи).

В судовому засіданні 13.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням часткового погашення відповідачем суми заборгованості.

Ухвалою суду від 13.06.2018 підготовче провадження було закрито, судовий розгляд справи по суті призначено на 26.06.2018.

В судове засідання 26.06.2018 представник відповідача та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до ч. 3 п. 2 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - «Банк»/«позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросталь» за текстом - «позичальник»/«відповідач») було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ- 2017235 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами надалі за - «кредитний договір».

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись частинами в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1000 000,00дол. США (один мільйон доларів США 00 центів) зі сплатою плати з користування кредитом у розмірі 12% річних, в порядку, визначеному кредитним та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05 вересня 2014.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі на умовах та у строки визначені кредитним договором, що підтверджується валютними меморіальними ордерами та виписками по рахункам позичальника, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними бухгалтерськими документами та підтверджують факт здійснення господарської операції.

Пунктом 3.3.3 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний дотримуватись положень цього договору та договорів, які зазначені в 1.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.3.4 договору кредитної лінії, позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку, визначеним кредитним договором.

Згідно з п. 2.7 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунки відкриті в банку.

Позичальник зобов'язаний повернути банку у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій банку, та штрафних санкцій, у терміни, визначені кредитним договором (п.3.3.5 договору кредитної лінії).

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов’язання. 02 жовтня 2014 року за вих.№ 18.2-556 позивачем була направлена претензію на адресу відповідача, яка була отримана представником відповідача за довіреністю, що підтверджується рекомендованим

повідомленням про вручення (копія додається до позовної заяви).

Претензія позивача залишилася без відповіді та без задоволення, що змусило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення 1 082 888,32 дол. США, з них::

заборгованості за простроченим кредитом - 890 000,00 дол. США, пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі - 81 776,58 дол. США, заборгованості за відсотками - 10 094,79 дол. США, заборгованості за простроченими відсотками - 93 925,47 дол. США, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 7 091,48 дол. США.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повертати

позичальникові позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови договору кредитної лінії. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ВКЛ-2017235 від 06.09.2013р. в 2017 році були здійснені проплати, які відповідають копіям платіжних квитанцій наданих відповідачем, а також відображені у виписках банку та розрахунку заборгованості, що додані позивачем до відповіді на відзив.

Оплата здійснювалась у гривнях, після чого грошові кошти конвертувалися у валюту кредиту (долари США) та зараховувалися в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме:

19.08.2017 - 364,18 грн. - 14,29 дол. США;

22.08.2017-218,45 грн. - 8,59 дол. США;

28.08.2017 - 154,48 грн. - 6.05 дол. США;

29.08.2017- 122,75 грн. -4.81 дол. США;

25.09.2017-212.34 грн. - 8.09 дол. США;

27.09.2017-303,18 грн.- 11,49 дол. США;

29.09.2017 - 107,03 грн. - 4,04 дол. США;

02.10.2017- 194,13 грн. - 7.30 дол. США;

17.11.2017-357,14 грн.- 13,49 дол. США;

22.11.2017-319.43 грн.- 12,06 дол. США;

27.11.2017 - 224.91 грн. - 8.36 дол. США;

29.11.2017-273,18 грн.-10,17 дол. США., що разом складає 108, 74 дол. США.

Таким чином, на день подачі позовної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем за простроченим кредитом складала 890 000 (вісімсот дев’яносто тисяч) 00 доларів США.

З урахуванням часткової оплати, на момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача за простроченим кредитом становить 889 891 (вісімсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто один) 26 доларів США, пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 108,74 дол. США провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору, у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення повернення кредиту, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за період прострочення.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким. що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 кредитних договорів у випадку невиконання позичальником зобов’язань, визначених п. 3.3 кредитного договору, протягом більше 10 календарних днів від закінчення строку, встановленого для їх виконання кредитним договором, на тридцятий день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та,позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості

У зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань позивачем пред’явлені до стягнення, сума пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 81776 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість) 58 доларів США, сума заборгованості за відсотками в розмірі 10 094 (десять тисяч дев’яносто чотири) 79 доларів США, сума заборгованості за простроченими відсотками 93925 (дев’яносто три тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) 47 доларів США, сума пені за несвоєчасне повернення відсотків 7091 (сім тисяч дев’яносто одна) 48 доларів США. Пред’явлені до стягнення суми судом перевірені.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо дійсності договору кредитної лінії укладеного між сторонами посилаючись на те, що одна із сторін (позивач або відповідач) до укладення цього договору мала отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України, як дозвіл на здійснення кредитування в іноземній валюті.

Спростовуючи заперечення відповідача позивач вказує на те, що спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Частина перша статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) визначає правовий статус валюти України як єдиного законного засобу платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Таким чином валютним законодавством можуть бути встановлені особливі правила використання іноземної валюти як засобу платежу на території України.

Статтею 5 Декрету встановлено, що валютні операції можуть здійснюватися виключно на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії НБУ. Згідно з пунктом 2 статті 1 Декрету, юридичний зміст поняття "валютні операції" має широкий контекст і включає будь-які операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності (у тому числі, на іноземну валюту), за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Виходячи з даного визначення, очевидно, що надання кредитів в іноземній валюті кваліфікується валютною операцією, яка може здійснюватися виключно на підставі відповідної ліцензії НБУ. Частина ст.5 Декрету визначає, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Частина 2 статті 5 Декрету передбачає, що індивідуальної ліцензії потребують валютні операції, визначені частиною четвертою цієї статті, в той час як генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Тобто, валютна операція здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії або генеральної ліцензії у разі, якщо вона не підпадає під режим індивідуального ліцензування.

При цьому індивідуальна ліцензія видається НБУ на разову валютну операцію, в той час як генеральна ліцензія дозволяє здійснювати окремі валютні операції, що не підпадають під режим індивідуального ліцензування, на регулярній основі протягом строку дії ліцензії.

Пунктом "в" частини четвертої статті 5 Декрету встановлена вимога стосовно необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Відповідно до частини шостої статті 5 Декрету, порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій визначається НБУ. Однак на день укладання Договору кредитної лінії №ВКЛ-2017235 від 06.09.2013р. не існувало будь-яких нормативно-правових актів НБУ, які б встановлювали терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Дана обставина, з огляду на відсильний характер норми пункту "в" частини четвертої статті 5 Декрету, не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов"язані із наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам України.

АТ «Дельта Банк» видавав кредити в іноземній валюті, керуючись умовами генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій, що цілком узгоджується з вимогою частини другої статті 5 Декрету.

Аналогічної думки дотримується ВСУ в постанові від 21.03.2011р. та рішенні від 25.05.2011р., та ВГСУ у постанові 11.08.2011р. (копії додаються).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення АТ «Дельта Банк» кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 декрету КМ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Доказів визнання недійсним у судовому порядку спірного договору суду не надано.

Суд погоджується з позицією позивача, та вважає позовні вимоги доведеними.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 86, 129, 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, 240, 241, 254-256 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Електросталь”, (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона, 70, ЄДРПОУ 32582387) на користь Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк”, (01133, м. Київ, вул.Щорса, 366, ЄДРПОУ 34047020):

- суму заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 889 891 (вісімсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто один) 26 доларів США;

- суму пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 81776 (вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість) 58 доларів США,

- суму заборгованості за відсотками в розмірі 10 094 (десять тисяч дев’яносто чотири) 79 доларів США,

- суму заборгованості за простроченими відсотками 93925 (дев’яносто три тисячі дев’ятсот двадцять п’ять) 47 доларів США,

- суму пені за несвоєчасне повернення відсотків 7091 (сім тисяч дев’яносто одна) 48 доларів США,

- суму судових витрат в розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Видати наказ.

В частині стягнення з відповідача 108 (сто вісім) доларів США 74 цента, провадження у справі закрити.

Повний текст рішення оформлено і підписано “06” липня 2018.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій