Рішення № 75188509, 09.07.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2018р. Справа № 905/1094/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В.

при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця» м. Лиман, Донецька область

про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн.

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №Ц/3-04/29-18 від 23.01.218р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця» м. Лиман, Донецька область про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1094/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 12.06.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1094/18.

В обґрунтування вимог позивач посилається на той факт, що вагони №56068851, №62100144, №54752076 з вантажем на станцію Сартана Донецької залізниці прибули з нестачею, яка підтверджена складеними комерційними актами №463003/266/513, №463003/265/512, №463003/264/511 від 14.06.2017р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 4, 162-164 Господарського процесуального кодексу України, ст. 315 ГК України, ст.ст. 12,25 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 110,114,127,129 Статуту залізниць України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

03.07.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №2007/61 від 22.06.2018р., в якому останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів збитків, оскільки надані рахунок-фактура №91556665 та акт прийому-передачі №91556665 від 09.06.2017р. підтверджує лише оплату наведеної ваги, а не фактичної ваги, завантаженої у вагони. Крім того, просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

09.07.2018р. через канцелярію господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив №09-2/68 від 04.07.2018р., у якій позивач зазначив, що відповідно до акту прийому-передачі №91556665 від 09.06.2017р. в графі 6,7 вказані показники маси одного і того ж вантажу «Вага фактична» та «Вага наведена», з яких «Вага фактична» - це відомості, які вносяться згідно даних залізничної накладної, а «Вага наведена» розраховується відповідно до умов договору за системою знижок/приплат з урахуванням показників якості вантажу. У зв’язку з чим, вказані відомості є показниками маси одного і того ж вантажу, який був поставлений та прийнятий за актом приймання-передачі №91556665 від 09.06.2017р. Крім того, зазначив, що відповідно до вимог ч.2 ст. 315 ГК України позивач мав право подати претензію до залізниці до 14.12.2017р., отже, граничний строк звернення з зазначеним позовом про стягнення збитків до суду закінчується 15.07.2018р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд встановив таке.

09.06.2017р. зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) відправлено ПрАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) згідно залізничної накладної №50405117 вантаж – кокс доменний, навал у вологому стані.

При оформленні залізничної накладної №50405117 від 09.06.2017р. у вагоні №56068851 відповідачем вказано масу вантажу – 41750 кг; у вагоні №62100144 відповідачем вказано масу вантажу – 45090 кг; у вагоні №54752076 відповідачем вказано масу вантажу – 43200 кг;

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150-т вагах, заводський №7260RSM.

Правильність внесених відомостей до вищезазначених накладних підтвердив своїм підписом представник відправника.

14.06.2017р. вагон №56068851 прибув на попутну станцію ОСОБА_3 залізниці. На підставі актів загальної форми №5589 від 12.06.2017р. ст. Чаплино та №739 від 14.07.2017р., складеного на ст. Пологи Придніпровської залізниці, було здійснено комісійне переважування вагону на справних 150-т електронних вагонних вагах №89 ст. Пологи, повірених 11.05.2017р., за результатами якого був складений комерційний акт №463003/266/513 від 14.06.2017р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Згідно до комерційного акту №463003/266/513 від 14.06.2017р. за документом зазначена вага: нетто 41750 кг, тара 21900кг. При переваженні виявилось: брутто 62100 кг, нетто 40200 кг, тара 21900 кг, що менше ваги у накладній на 1550 кг. Погрузка у вагоні шапкою, висота шапки 20-30см, поверхня вантажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 6-7 люками присутня виїмка довжиною 3,0м, на ширину вагону, глибиною 0,3м. В місці виїмки маркування відсутнє. Вагон технічно справний, двері, люка зачинені.

Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.

Таким чином, комерційним актом №463003/266/513 від 14.06.2017р. встановлено, що нестача у вагоні №56068851 складає 1550 кг.

14.06.2017р. вагон №62100144 прибув на попутну станцію ОСОБА_3 залізниці. На підставі актів загальної форми №5599 від 12.06.2017р. ст. Чаплино та №738 від 14.07.2017р., складеного на ст. Пологи Придніпровської залізниці, було здійснено комісійне переважування вагону на справних 150-т електронних вагонних вагах №89 ст. Пологи, повірених 11.05.2017р., за результатами якого був складений комерційний акт №463003/265/512 від 14.06.2017р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Згідно до комерційного акту №463003/265/512 від 14.06.2017р. за документом зазначена вага: нетто 45090 кг, тара 23860кг. При переваженні виявилось: брутто 67900 кг, нетто 44040 кг, тара 23860 кг, що менше ваги у накладній на 1050 кг. Погрузка у вагоні шапкою, висота шапки 20-30см, поверхня вантажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 1-2 люками присутня виїмка довжиною 3,0м, на ширину вагону, глибиною 0,3м. В місці виїмки маркування відсутнє. Вагон технічно справний, двері, люка зачинені.

Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.

Таким чином, комерційним актом №463003/265/512 від 14.06.2017р. встановлено, що нестача у вагоні №62100144 складає 1050 кг.

14.06.2017р. вагон №54752076 прибув на попутну станцію ОСОБА_3 залізниці. На підставі актів загальної форми №5594 від 12.06.2017р. ст. Чаплино та №738 від 14.07.2017р., складеного на ст. Пологи Придніпровської залізниці, було здійснено комісійне переважування вагону на справних 150-т електронних вагонних вагах №89 ст. Пологи, повірених 11.05.2017р., за результатами якого був складений комерційний акт №463003/264/511 від 14.06.2017р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

Згідно до комерційного акту №463003/264/511 від 14.06.2017р. за документом зазначена вага: нетто 43200 кг, тара 23600кг. При переваженні виявилось: брутто 65620 кг, нетто 42020 кг, тара 23600 кг, що менше ваги у накладній на 1180 кг. Погрузка у вагоні шапкою, висота шапки 20-30см, поверхня вантажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 1 люком ліворуч присутня виїмка довжиною 1,0м, шириною 2,0м, глибиною 0,3м, над 6-7 люками виїмка довжиною 2,5м, на ширину вагону, глибиною 0,3м. В місці виїмки маркування відсутнє. Вагон технічно справний, двері, люка зачинені.

Комерційний акт з боку залізниці підписано належними особами.

Таким чином, комерційним актом №463003/264/511 від 14.06.2017р. встановлено, що нестача у вагоні №54752076 складає 1180 кг.

Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача збитки у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 2% маси нетто вантажу).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявні рахунок–фактура №91556665 від 09.06.2017р. та акт прийому-передачі №91556665 від 09.06.2017р., згідно договору №107/16Сб від 01.02.2016р., що засвідчує передання Приватним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” Приватному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь», у тому числі, вантаж за залізничною накладною №50405117 від 09.06.2017р., на загальну суму до сплати 43046066,23 грн. з ПДВ, із визначенням постачальника – ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», вантажоотримувача – ПрАТ « Металургійний комбінат «Азовсталь”.

З огляду на таке, суд приймає рахунок-фактуру №91556665 від 09.06.2017р., як належним чином засвідчений документ відправника, який підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка ПрАТ «МК «Азовсталь» та банківські виписки ПАТ «ПУМБ», які підтвержують оплату позивача за рахунком-фактурою №91556665 від 09.06.2017р. у розмірі 43046066,23 грн.

Отже, доводи відповідача про те, що позивачу було поставлено вантаж більше ніж сплачено, є необгрунтованим, оскільки вказані показники ваги є масою одного і того ж вантажу, з врахуванням показників якості. Таким чином, твердження відповідача про відсутність доказів заподіяних збитків спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у накладній у графі 20 найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 10254,02 грн.

Розрахунок вартості 1 тони вантажу здійснений позивачем на підставі акту прийому-передачі №91556665 від 09.06.2017р. та рахунка-фактури №91556665 від 09.06.2017р., з яких вбачається, що вартість 1 тони коксу доменного за накладною №50405117 від 09.06.2017р. у вагоні №54752076 складає 7155,87 грн. без ПДВ.; у вагоні №62100144 складає 7101,62 грн. без ПДВ; у вагоні №56068851 складає 7316,53 грн. без ПДВ.

Перевіривши арифметичний розрахунок збитків у вигляді нестачі у розмірі, зазначеному позивачем, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Стосовно застосування до позовних вимог строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1. ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (частина 2 ст. 315 ГК України).

За приписами ч.4 ст. 315 ГК України якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Оскільки, дотримання претензійного порядку не є обов’язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред’явлення претензії і строку її розгляду, незалежно від того, чи пред’являлася відповідна претензія до перевізника.

Така правова позиція висловлена у п.4.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення збитків 11.06.2018р., відтак, позивачем при подачі позову до суду строк позовної давності не пропущений, у зв`язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат «Азовсталь” до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат «Азовсталь”, м. Маріуполь до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецька область про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (84440, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат «Азовсталь" (87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) збитки у вигляді нестачі у розмірі 10254,02 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання поновного судового рішення, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2018 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/