Постанова № 75188238, 02.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р. Справа№ 910/24329/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017

у справі № 910/24329/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про стягнення 79 337,20 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави (надалі також - прокурор) в особі Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області (надалі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - ПАТ «Укрзалізниця», відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (надалі - Держекоінспекція у Чернігівській області, третя особа) про стягнення 79 337,20 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, шляхом їх перерахування одержувачам: 23 801,16 грн до спеціального фонду Державного бюджету України, 15 867,44 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету, 3 968,60 грн на користь фонду охорони навколишнього середовища Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/24329/16 Заступникові прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності прокурором факту порушення прав чи законних інтересів Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області щодо предмету спору у даній справі, оскільки земельна ділянка, на якій виявлено незаконну вирубку дерев відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2017 знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав застосування до відповідача, який, за твердженням прокурора, не забезпечив належну охорону лісу, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, за відсутності відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Держекоінспекція у Чернігівській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, зокрема, помилковість висновку про те, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну вирубку дерев відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2017 знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

При цьому, скаржник наголошував на тому, що в порушення вимог процесуального законодавства, суд не здійснив належної правової оцінки доказів у справі, надавши перевагу доводам відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 поновлено Держекоінспекції у Чернігівській області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/24329/16, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, встановлено заступнику прокурора Чернігівської області, Киселівській сільській раді Менського району Чернігівської області та ПАТ «Укрзалізниця» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 розгляд апеляційної скарги Держекоінспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/24329/16 призначено на 11.06.2018, повторно встановлено Заступнику прокурора Чернігівської області, Киселівській сільській раді Менського району Чернігівської області та ПАТ «Укрзалізниця» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Заступник прокурора Чернігівської області скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи останньої визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва просив скасувати.

Підтримуючи вимоги апеляційної скарги, заступник прокурора Чернігівської області наголошував на тому, що твердження відповідача про місцезнаходження земельної ділянки, на якій відбулося відповідне правопорушення, на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області є виключно позицією відповідача та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

07.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, у порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи оголошено перерву до 02.07.2018.

У судове засідання апелянт та позивач явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач не повідомив суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, а третьою особою висловлено клопотання про розгляд справи без її участі, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

02.07.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.10.2016 начальником Менської виробничої дільниці відокремленого підрозділу Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено незаконну рубку дерев, загальна кількість яких складає 10 дерев, на земельній ділянці лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9,68 кілометр, пікет 9, права сторона колії (а.с. 18, т. 1).

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого наказом №017-П від 23.01.2017 (надалі - Положення), Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень є виробничим структурним підрозділом регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (а.с. 75-85, т. 1).

Згідно з розділом 3 Положення, вказаний підрозділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює зокрема такі функції: виконання вимог по охороні навколишнього природного середовища, ліквідація пожеж і раціональне використання природних ресурсів; фіксація та розрахунок обсягів порушень лісового законодавства в захисних насадженнях природного і штучного походження в смузі відведення та подання матеріалів по цим порушенням до правоохоронних органів.

З державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ЧН №002191 від 13.07.2000 вбачається, що Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі - ДТГО «Південно-Західна Залізниця») є постійним користувачем земельної ділянки площею 23,73 га, що розташована на території Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області. Землю надано в постійне користування для виробничих потреб залізниці. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею за №124 (а.с. 99-101, т. 1).

Як стверджує прокурор та не заперечують сторони у справі, на час звернення з позовом до суду у зв'язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту, вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ПАТ «Укрзалізниця».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що майно ДТГО «Південно-Західна Залізниця» було внесено до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця» згідно зведеного переліку майна, затвердженого Міністерством інфраструктури України від 18.08.2015 (а.с. 36-37, т. 3).

Відповідно до наказу від 01.12.2015 №045 регіональну філію «Південно-Західна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» наділено майном та земельними ділянками, передано останньому технічну та правовстановлюючу документацію згідно з актами приймання-передачі документації, зокрема, від ДТГО «Південно-Західна Залізниця» (а.с. 38-41, т. 3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як постійним лісокористувачем, не було дотримано вимог законодавства щодо забезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого на ній невідомими особами здійснено незаконну порубку десяти дерев, що зафіксовано в акті огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 28.10.2016, складеного відокремленим підрозділом «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» ПАТ «Укрзалізниця».

У зв'язку з зазначеним прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі в особі Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області збитки, завдані неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України (наділ - ЛК України) ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Нормами ст. 9 ЛК України передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст. 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Як встановлено місцевим господарським судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки 10 дерев на земельній ділянці лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що земельна ділянка (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії), на якій було здійснено самовільну порубку дерев знаходиться на території Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області, в особі якої він і здійснює представництво інтересів держави у суді.

На підтвердження своїх доводів прокурором надані, зокрема, копії листа Відділу Держгеокадастру у Менському районі Чернігівської області від 26.01.2017 №8-28-99.2-180/2-17 (а.с. 42, т. 1), протоколу огляду місця події від 28.10.2016, складеного слідчим Менського відділу поліції Головного управління Національної поліції (надалі - ГУНП) у Чернігівській області (а.с. 89-92, т. 2) та довідки від 10.08.2017, складеної інженером-землевпорядником ОСОБА_2 (а.с. 155, т. 2).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 28.10.2016, проведеним оглядом було встановлено, що місцем події є ліси, розташовані на відстані близько 9000 м від села Киселівка.

При цьому, з листа Заступника керівника Менської місцевої прокуратури №411вих-17 від 25.01.2017 (а.с. 72, т. 2), вбачається, що останній просив начальника Відділу у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», невідкладно надати завірені належним чином копії підтверджуючих документів щодо права користування земельною ділянкою ПАТ «Укрзалізниця», що розташована біля села Киселівка Менського району (земельна ділянка, на якій знаходяться захисні лісонасадження).

У відповідь на вказаний лист Відділ у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомив листом від 26.01.2017 №8-28-99.2-180/2-17, що право користування земельною ділянкою надано ПАТ «Укрзалізниця» згідно з державним актом серії ІІ-ЧН №002191 від 13.07.2000; земельна ділянка знаходиться в Чернігівській обл., Менському районі, Киселівської сільської ради, дільниця Бахмач-Щорс, км 65+947 - км 67+751.

Разом з тим, як правильно зауважив місцевий господарський суд, у запиті прокурора (лист №411вих-17 від 25.01.2017) не було зазначено точних даних щодо земельної ділянки, на якій було виявлено самовільну рубку лісу відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2016, а саме, тих даних, що були зазначені в цьому акті (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії). Водночас, запитувана прокурором інформація щодо місцезнаходження земельної ділянки, яка знаходиться «біля села Киселівка», не забезпечує достовірної ідентифікації такої земельної ділянки.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідь Відділу у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладена у листі від 26.01.2017 №8-28-99.2-180/2-17 на запит прокурора щодо земельної ділянки, не є належним доказом того, що незаконна рубка лісу відбулась на території Киселівської сільської ради, оскільки зазначені у запиті прокурора ідентифікаційні дані земельної ділянки повністю не відповідають даним тієї земельної ділянки, що зазначені в акті огляду місця вчинення порушення від 28.10.2016, на який прокурор посилається у позові.

Крім того, у протоколі огляду місця події від 28.10.2016, складеному слідчим Менського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області, зазначено, що місцем події є ліси, розташовані на відстані близько 9000 м від села Киселівка.

Разом з тим, місцерозташування земельної ділянки на відстані 9000 м від села Киселівка не може достовірно свідчити про те, що така земельна ділянка належить до території Киселівської сільської ради.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що звернення працівників відповідача з повідомленням про виявлене правопорушення до Менського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області та проведення слідчих дій, зокрема, складання протоколу огляду місця події слідчим Менського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області не є належними та достатніми доказами у господарському процесі, що підтверджують місцезнаходження земельної ділянки, на якій сталась незаконна порубка лісу, саме в межах території відповідної ради Менського району.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з метою встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки, ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 та від 18.04.2017 було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати суду інформацію стосовно того, на території якого органу місцевого самоврядування знаходиться земельна ділянка (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії) та інформацію щодо суб'єктів, за якими зареєстровані відповідні речові права на вказану земельну ділянку (із відповідними доказами на підтвердження даних обставин).

На виконання вказаних ухвал суду, від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надійшли відповідні документи та письмові пояснення (а.с. 78-81, т. 2), з яких вбачається наступне.

Як повідомляє Відділ у Городнянському районі, згідно наявних у відділі матеріалів, «Технічного звіту по інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Південно-Західна Залізниця» дільниця Бахмач - Щорс - держкордон» земельна ділянка 68 кілометр, пікет 9, розташована за межами Городнянського району.

Відділ у Бахмацькому районі інформує, що земельна ділянка (лінія Бахмач - Хоробичі) знаходиться на території Бахмацької та Городищенської сільських рад Бахмацького району Чернігівської області.

Відділ у Менському районі зазначає, що станом на 12.04.2017 на території Менського району у громадян та юридичних осіб, зазначених у листі, земельні ділянки у власності чи користуванні відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 також було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати інформацію, на території якого органу місцевого самоврядування знаходиться земельна ділянка - лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії; інформацію, чи входить земельна ділянка - лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії - до складу земель, переданих Киселівською сільською радою у постійне користування ДТГО «Південно-Західна Залізниця» відповідно до державного акту на право постійного користування №ІІ-ЧН 002191 згідно з планом зовнішніх меж землекористування до вказаного акту; зобов'язано Відділ у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати суду інформацію, чи перебуває в адміністративних межах Менського району Чернігівської області земельна ділянка - лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії; інформацію, на території якого органу місцевого самоврядування Менського району Чернігівської області знаходиться земельна ділянка - лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії (у разі, якщо вказана земельна ділянка знаходиться в межах Менського району Чернігівської області); інформацію, чи входить земельна ділянка - лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії - до складу земель, переданих Киселівською сільською радою у постійне користування ДТГО «Південно-Західна Залізниця» відповідно до державного акту на право постійного користування №ІІ-ЧН 002191 згідно з планом зовнішніх меж землекористування до вказаного акту.

На виконання вказаної ухвали суду листом від 02.06.2017 відділ у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомив про відсутність у відділі інформації про лісовпорядкування Бахмацької дільниці лісонасаджень, яка входить до складу ПАТ «Укрзалізниця» а також зазначив, що нумерація кварталів та пікетів невідома (а.с. 114, т. 2).

Таким чином, надані Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповіді на запитувану судом інформацію щодо місцезнаходження земельної ділянки із конкретними ідентифікаційними даними відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2016 (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії) не підтверджують доводів прокурора, що така земельна ділянка знаходиться на території Киселівської сільської ради, оскільки управління Держгеокадастру у Чернігівській області не мають даних щодо лісовпорядкування Бахмацької дільниці лісонасаджень, яка входить до складу ПАТ «Укрзалізниця», їм невідома нумерація кварталів та пікетів, які, власне, є тими ідентифікуючими даними, за допомогою яких слід встановлювати місцезнаходження земельної ділянки, а саме, приналежність її до території відповідного органу місцевого самоврядування.

Водночас, відповідачем на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області було надано Технічний звіт з інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на території Корюківського району (дільниця Бахмач - Щорс) (а.с. 139-140, т. 1), а також Технічний звіт з інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на території Менського району Киселівської сільської ради (а.с. 119-120, т. 2).

Так, відповідно до державного акту на право постійного користування від 13.07.2000 №ІІ-ЧН №002191, ДТГО «Південно-Західна Залізниця» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 23,73 га для виробничих потреб залізниці на території Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області згідно з планом зовнішніх меж землекористування до акту (а.с. 99-101, т. 1).

Відповідно до державного акту на право постійного користування від 17.05.2000 №ІІ-ЧН №002191, ДТГО «Південно-Західна Залізниця» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 81,617 га для виробничих потреб залізниці на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області згідно з планом зовнішніх меж землекористування до акту (а.с. 141-145, т. 1).

Як вбачається з Технічного звіту з інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на території Менського району (дільниця Бахмач-Щорс км 65+947 - км 67+751) на території Киселівської сільської ради та експлікації земель смуги відведення, землі Південно-Західної залізниці на території Киселівської сільської ради виділені смугою відведення 65 км+947 та 67 км+751 (пікетаж відновлено згідно з поздовжнім профілем дільниці Бахмач-Щорс, складеним Київдіпротранс у 1973 році).

Отже, смуга відведення землі Південно-Західної залізниці на території Киселівської сільської ради не охоплює 68 кілометр лінії Бахмач-Щорс, де було здійснено рубку лісу, що вбачається, зокрема з експлікації земель.

При цьому, як вбачається з Технічного звіту з інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Південно-Західна Залізниця» на території Корюківського району (дільниця Бахмач-Щорс км 67+751 - км 72+630) на території Олександрівської сільської ради та експлікації земель смуги відведення, землі Південно-Західної залізниці на території Олександрівської сільської ради виділені смугою відведення з 67 км +751 по 72 км+630 (пікетаж відновлено згідно з поздовжнім профілем дільниці Бахмач-Щорс, складеним Київдіпротранс у 1973 році) та фактично є продовженням смуги відведення земель на території Киселівської сільської ради, про що свідчать вказівки на кілометри, пікетаж, а також на місцезнаходження земель колективних сільськогосподарських підприємств на території Менського та Корюківського районів Чернігівської області, що межують зі смугою відведених земель відповідачеві. Земля по лінії Бахмач-Хоробичі, до якої входить ділянка Бахмач-Щорс, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії, знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області (вказану ділянку з урахуванням кілометражу - 68 кілометр лінії, пікетажу - пікет 9 та сторони - права сторона колії відмічено відповідачем у експлікації земель смуги відведення) (а.с. 140, т. 1).

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, смуга відведення землі Південно-Західної залізниці на території Олександрівської сільської ради охоплює в тому числі 68 кілометр лінії Бахмач-Щорс, на якому було здійснено рубку лісу.

Крім того, відповідно до листа Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області від 01.06.2017 №02-09/254 остання підтверджує приналежність земельної ділянки Південно-Західної залізниці, лінії Бахмач-Хоробичі, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії до своєї території (а.с. 46, т. 3).

Разом з тим, колегією суддів відхиляються посилання прокурора на ту обставину, що відповідно до довідки від 10.08.2017, складеної інженером-землевпорядником ОСОБА_2 (а.с. 155, т. 2), останнім було проведено визначення координат місця порубки 10 дерев породи дуб, виявленої на 67-68 км залізничної колії перегону Мена-Низьківка та установлено, що порубка згідно з такими координатами вчинена на території Киселівської сільської ради Менського району, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач звернувся до Державного підприємства (надалі - ДП) «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з листом №946 від 08.11.2017 про встановлення координат самовільно зрублених дерев у кількості 10 штук на 68 кілометрі ПК 9 з правої сторони від колії лінії Бахмач-Хоробичі (а.с. 42, т. 3).

Відповідно до листа ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №2554 від 10.11.2017, ним були проведені топографо-геодезичні роботи з визначення координат 10 точок на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області (а.с. 35, т. 3).

Так, на схемі розташування земельної ділянки в межах Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, що є додатком до листа ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №2554 від 10.11.2017, здійснено нанесення відмітки про точку вирубки кожного з 10 дерев.

Водночас, як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 у справі №910/23830/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення 146 337,25 грн збитків, заподіяних державі внаслідок незаконної вирубки дерев, судом було встановлено, що 28.10.2016 Виробничим підрозділом «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт незаконної порубки 19 дерев невстановленими особами на перегоні Мена-Низківка квартал 9 виділ 183, 185, 67 кв. пікет 10-68 км пікет 9 ліва сторона колії; до чергової частини Менського ВП ГУНП в Чернігівській області з відокремленого підрозділу ДТГО «Південно-Західна залізниця» Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 40 від 28.10.2016 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 з лівої сторони від колії було виявлено самовільну незаконну рубку 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що довідка від 10.08.2017, складена інженером-землевпорядником ОСОБА_2, на підставі якої прокурор стверджує про те, що порубка дерев вчинена на території Киселівської сільської ради Менського району, не може бути прийнята в якості належного доказу у справі, оскільки виходячи із даних зазначених у довідці, інженером-землевпорядником встановлювались координати місця порубки дерев породи дуб, виявленої на 67-68 км залізничної колії перегону Мена-Низьківка, що є предметом розгляду у справі №910/23830/16, тоді як у даній справі вирубка лісу відбувалась на земельній ділянці по лінії Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що наведені докази в їх сукупності дають підстави для висновку, що земельна ділянка, на якій було виявлено самовільну рубку лісу відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2016 (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії) знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Таким чином, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст.ст. 1-2 ГПК України в редакції, що діяла станом на час звернення з даним позовом до суду, вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Оскільки земельна ділянка, на якій здійснено незаконну вирубку 10 дерев відповідно до акту огляду місця вчинення порушення від 28.10.2017 (лінія Бахмач-Хоробичі, квартал 9, 68 кілометр, пікет 9, права сторона колії) знаходиться на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, а прокурором визначено позивачем у даній справі Киселівську сільську раду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором факту порушення прав чи законних інтересів вказаної особи щодо предмету спору у даній справі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення даного позову.

Крім того, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, місцевий господарський суд правильно зазначив, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

З урахуванням викладеного, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, прокурор повинен був довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об'єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 ЛК України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

При цьому, за змістом ст. 89 ЛК України, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Згідно зі ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Водночас, прокурор в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев (враховуючи здійснений розрахунок шкоди за Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року N 665), вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачеві у постійне користування.

Відповідно до п. 5 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Дана норма закону передбачає загальну підставу відповідальності, відсилаючи до застосування спеціальних норм за конкретне правопорушення.

При цьому, як передбачено ст. 105 ЛК України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, нормами ЛК України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» від 23 липня 2008 року N665, якими затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, на підставі яких, власне, прокурором розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду, також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов'язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу.

Так, підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення, як такого (фактична підстава) та наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення та санкцію за його вчинення (нормативна підстава).

Згідно зі ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність законних підстав для застосування до відповідача, який, за твердженням прокурора, не забезпечив належну охорону лісу, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, за відсутності відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій (рубки лісу), а також з огляду на заявлені предмет та підстави даного позову.

При цьому, місцевим господарським судом було враховано, що у випадку встановлення відповідними правоохоронними органами особи порушника, який вчинив незаконну рубку лісу, позивач, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вправі буде заявляти до стягнення з правопорушника завдану внаслідок таких дій шкоду, розраховану на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року N 665, саме за незаконну рубку лісу. І саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана буде нести відповідальність з такі дії та відшкодовувати шкоду, розмір якої визначається відповідно до такс, визначених у вказаній постанові.

Таким чином, держава отримає подвійне відшкодування шкоди: перше - з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок; друге - з особи, визнаної винною у незаконній рубці лісу, що суперечить засадам розумності та справедливості, а також підставам і порядку відшкодування шкоди, що визначені нормами ЦК України та ЛК України.

Водночас, як правильно зазначив місцевий господарський суд, позивачем (прокурором) повинна бути доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем має бути доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону.

Як вбачається з долученого відповідачем до матеріалів справи листа №118 від 03.02.2017 (а.с. 72, т. 1), Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень надано пояснення, відповідно до яких зазначено, що остання щорічно складає перелік заходів для запобігання незаконних порубок лісу, враховуючи основні причини поширення цих рубок, низький життєвий рівень населення, існування організованих угруповань, які систематично займаються розкраданням лісу, великої кількості пилорам, які є споживачами незаконно добутої лісопродукції. З метою охорони захисних лісонасаджень від незаконних порубок дистанція вчиняла ряд заходів які були направлені на збереження захисних лісонасаджень від незаконних порубок: розроблена структура, в якій площа захисних лісонасаджень розділена на квартали, лісові обходи та закріплені за майстрами, лісниками, які безпосередньо відповідають за своєчасне виявлення самовільних рубок; розроблений графік та маршрути патрулювання майстрів та лісників, при виявленні незаконної порубки лісу лісники майстри діють згідно наказу про охорону лісонасаджень від лісопорушень; проведення профілактичних бесід з місцевим населенням про недопустимість скоєння незаконних порубів, а також повідомляють населення про можливість отримання деревини для опалення помешкань законним шляхом внаслідок проведення дистанцією планових рубок; виявлення пилорам для подальшого контролю, що знаходяться в населених пунктах, прилеглих до залізниці.

При цьому, прокурором не вказано, якого конкретного заходу/яких дій не було здійснено відповідачем, виконання яких чітко передбачено законом, та, власне, внаслідок нездійснення яких невідомими особами було вчинено незаконну рубку дерев.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, ані прокурором, ані позивачем належними засобами доказування правомірність заявлених позовних вимог не доведено.

За таких обставин, враховуючи відсутність порушеного права особи, яку прокурором визначено як позивача, та з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Менського району Чернігівської області до ПАТ «Укрзалізниця» про стягнення 79 337,20 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/24329/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Чернігівській області - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/24329/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/24329/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24329/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.07.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук