Постанова № 75188236, 03.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. Справа№ 910/16342/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Власова Ю.Л.

секретар судового засідання - Ковальчук Р.Ю.

учасники справи:

від позивача: Дацько Я.О.

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: Корольова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 (повний текст складено 26.03.2018)

у справі №910/16342/16 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4)

до Акціонерного товариства "Імперіал Тобако Продакш Україна" (03026, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 35)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04080, м. Київ, вул. Турівська, 28)

про стягнення 142 579, 54 грн

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у місті Києві (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Імперіал Тобако Продакш Україна" (надалі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 142 579,54 грн, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017 касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі № 910/16342/16 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою від 11.12.2017 судом першої інстанції прийнято справу № 910/16342/16 до провадження та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16 у позові відмовлено повністю.

Так, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем доведено, а матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось позивачем той факт, що відповідач звертався до відповідного органу для отримання дозволу ще 25.04.2013 (доопрацьований пакет документів надано 11.10.2013), а його отримання відбулось лише 26.12.2013, отже АТ "Імперіал Тобако Продакш Україна" зі свого боку були вжиті всі достатні та своєчасні заходи для отримання необхідного дозволу, а затримка з його видачею сталася з вини уповноваженого органу державної влади внаслідок порушення вимог законодавства щодо строків погодження та видачі дозволу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі № 910/16342/16 за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакши Україна" про стягнення 142579,54 грн, та винести нове рішення яким задоволити позовні вимоги. Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакши Україна" (юридична адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська,буд.9-Б , ЄДРПОУ 22795129 ) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві понесені судові витрати на розрахунковий рахунок № 35212099081138 в Держказначейській службі України м. Київ код ЄДРПОУ 37975277 банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО820172. Про день та час розгляду справи повідомити Державну екологічну інспекцію у м. Києві за адресою: 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 220.

В своїй скарзі позивач зазначав, що відповідач вперше звернувся до дозвільного центру 25.04.2013 з листом про видачу документу дозвільного характеру, а отримав дозвіл 26.12.2013, що є підтвердженням того, що до дати отримання нового дозволу, відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що було встановлено Інспекцією за результатами планової перевірки на Підприємстві. На думку скаржника, останній вважає, що відповідач - Приватне акціонерне товариство «Імперіал Тобакко Продакши Україна», завчасно тобто за 30 днів до закінчення дії дозволу на викиди забруднюючих речовин повинно було звернутися в дозвільний центр з заявою про отримання нового дозволу або на продовження терміну дії дозволу, що закінчувався.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2018 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 розгляд справи відкладено на 03.07.2018.

У зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018 для розгляду апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Пашкіна С.А., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на скаргу та заслухавши доводи скаржника встановила наступне.

За змістом п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затвердженоУказом №454/2011 від 13.04.2011 Президента України, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п. 4 зазначеного вище нормативно-правового акту Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п.6 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Згідно з п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Отже, за результатами здійсненої перевірки було встановлено, що Акціонерне Товариство "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин, оскільки термін дії дозволу №8036100000-064 закінчився 30.01.2013. Даний вид правопорушення зафіксовано в акті дотримання вимог природоохоронного законодавства №05/463а.

Повторно позивачем були проведені позапланові перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме:

- в період з 17.05.2013 по 27.05.2013 встановлено, що суб'єктом господарювання не виконано припис № 05/307п від 15.04.2013, а саме: не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; за результатами даної перевірки винесено припис № 05/359 від 27.05.2013 щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в термін до 25.06.2013. Винну посадову особу притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису за ст. 188-5 КпАП України. Адміністративне стягнення накладене постановою № 002553 від 27.05.2013 сплачено в добровільному порядку;

- в період з 19.11.2013 по 25.11.2013 встановлено, що суб'єктом господарювання не виконано припис № 05/395 від 27.05.2013, а саме: не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. За результатами перевірки винесено припис № 05/1005п від 25.11.2013 щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в термін до 25.12.2013. Винну посадову особу притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання припису за ст. 188-5 КпАП України. Адміністративне стягнення накладене постановою № 003862 від 04.12.2013 сплачено в добровільному порядку.

- в період з 27.07.2015 по 07.08.2015 до перевірки представлено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 8036100000-100041, виданий 26.12.2013, терміном дії до 26.12.2018, згідно із яким на підприємстві налічувалось 35 джерел викидів, також надано дозвіл № 8036100000-10170, виданий 30.06.2015, термін дії до 30.06.2015, згідно із яким на підприємстві налічувалось 37 джерел. За результатами перевірки винесено припис № 05/21п від 07.08.2015 щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства та притягнуто винну особу до адміністративної відповідальності. Постанову № 00004 від 10.08.2015 про накладення адміністративного стягнення сплачено в добровільному порядку.

Державною екологічною інспекцією у м. Києві було здійснено розрахунок збитків, завданих внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозвільного документа за період з 20.11.2013 по 26.12.2013, які складають 142 579,54 грн та про сплату яких позивач повідомляв відповідача претензією №17 від 02.04.2015.

Відповідач заперечував проти позову, вказуючи що зі свого боку, що Акціонерним товариством "Імперіал Тобако Продакш Україна" були здійснені всі необхідні заходи, направлені на отриманні дозволу, а затримка в його видачі з 11 жовтня по 26 грудня 2013 року сталася не з вини відповідача та поза межами його контролю.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який діяв на момент закінчення у відповідача терміну дії дозволу (30.01.2013), врегульований Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2004 № 769 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Згідно з умовами п. 5 Порядку суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання (п. 8 Порядку).

Пунктом 11 Порядку встановлено, що для продовження терміну дії дозволу суб'єкт господарювання завчасно, не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, подає заяву до територіального органу Мінприроди, який видав дозвіл, та установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, аналіз зазначених норм закону та встановленого порядку дають підстави дійти висновку, що для реалізації права підприємства на експлуатацію об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, та для отримання відповідного дозволу відповідач повинен був подати уповноваженому органу заяву зі встановленим комплектом документів, яка б у 30-ти денний термін була розглянула з прийняттям відповідного рішення про видачу дозволу або відмову у його видачі. Порядком передбачена можливість повернення документів на доопрацювання при наявності зауважень з зазначенням терміну повторного звернення.

25.04.2013 відповідач подав заяву та документи, обґрунтовуючи викиди у атмосферне повітря стаціонарними джерелами, яка була прийнята Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві до розгляду як така, що подана з дотриманням встановленого порядку (реєстраційний №01018-83766-012 від 25.04.2013).

Однак протягом періоду з 25.04.2013 до 26.12.2013 будь-якого рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА про відмову AT "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" у видачі дозволу з підстав, передбачених законом та порядком, не надходило.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи офіційного листування, щодо отримання дозволу АТ "Імперіал Тобако Продакш Україна" на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами вбачається, що протягом заявленого вище періоду Держуправлінням та Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА повідомлялось лише про повернення документів на доопрацювання та про те, що оформлення дозволу буде здійснено після усунення недоліків.

Судом встановлено, що листом № 891/13 від 11.10.2013 позивачем було подано до Управління екології та природоохоронних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повний комплект доопрацьованих документів, необхідних для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який було прийнято та розглянуто без зауважень та без повернення на доопрацювання. Більш того, саме на його підставі відповідачеві було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин, тобто цей пакет документів був вірно оформленим відповідачем і достатнім для отримання дозволу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

Згідно з ч. 5 зазначеного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, з метою отримання вищезазначеного дозволу відповідач подавав необхідні документи до Управління та звертався з відповідними листами.

Так, 08.11.2013 на останнє звернення відповідача з листом від 11.10.2013 №891/13 щодо розгляду звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Управління екології та природоохоронних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації повідомило, що розглядає документи по мірі надходження у зв'язку з тим, що питання щодо збільшення структурного складу Управління не вирішене та надходженням великої кількості документів на розгляд.

Внаслідок цього, за відсутності рішення відповідного органу про відмову у видачі дозволу, погоджувальна процедура тривала вісім місяців, а саме, з моменту подачі заяви відповідачем 25.04.2013 і до прийняття рішення про видачу дозволу 26.12.2013, поза межами строку, встановленого законодавством України для видачі такого дозволу.

Крім цього колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку дотримання відповідним органом тридцятиденного строку для видачі дозволу, відповідач, який 11.10.2013 подав доопрацьований пакет документів, отримав би даний дозвіл не пізніше 11.11.2013.

Інакше кажучи, у заявлений позивачем період за який останній просить стягнути збитки у розмірі 142 579,54 грн у відповідача мав би бути відповідний дозвіл.

До того ж, при прийнятті рішення судом першої інстанції було зазначено, що у даній справі №910/16342/16 не розглядається період, коли відповідач знаходився в процесі доопрацювання документів, поданих 25.04.2013, оскільки період з 02.05.2013 по 19.11.2013 був предметом розгляду іншої судової справи за участю тих же сторін, а саме справи № 910/2400/14, розгляд якої було закінчено прийняттям рішенням від 22.09.2014, на підставі якого було стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" на спеціальний рахунок державного бюджету збитки, заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 382636 грн.

У такий спосіб, на відміну від згаданої справи, у даній справі розглядається період з 20.11.2013 до 26.12.2013, за який позивачем і нараховуються збитки у розмірі 142 579,54 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" за принципом мовчазної згоди суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Враховуючи викладене право на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання дозволу виникає у разі недотримання дозвільним органом визначеного нормами чинного законодавства строку для надіслання відповіді щодо розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру та не ставиться в залежність від причин відмови у такій видачі, зробленій поза межами встановленого строку.

Отже, врахувавши вищенаведені норми законодавства та встановивши, що відповідач звернувся до уповноважених державних органів 25.04.2013, надав доопрацьований пакет документів 11.10.2013, а новий дозвіл отримав лише 26.12.2013, суд дійшов висновку, що останнім були вжиті всі необхідні, достатні та своєчасні заходи для отримання дозволу, однак його видача відбулася поза межами встановленого строку внаслідок порушення уповноваженими органами державної влади вимог законодавства щодо строків погодження та видачі дозволу, а не внаслідок дій або бездіяльності відповідача.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України у листі від 30.01.2009 за № 1127/11/10-09 надало роз'яснення у галузі охорони атмосферного повітря з питань продовження терміну дії дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами після закінчення дії попереднього дозволу та правомірності подовження терміну дії дозволу на викиди після терміну його закінчення та роз'яснено, що п.11 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302 прямо передбачено можливість продовження строку дії дозволу для цього суб'єкт господарювання повинен завчасно не пізніше 30 календарних днів до дня закінчення дозволу подати заяву до територіального органу Мінприроди. У зв'язку з відсутністю спеціального порядку прийняття рішення про подовження строку дії відповідного дозволу у разі порушення вимог п.11 Порядку щодо завчасного подання заяви, підлягають застосуванню загальні правила, передбачені п.3,8 ст. 2 КАС. Відмова у продовженні строку дії дозволу суб'єкту господарювання, призводить до неможливості його функціонування, що тягне за собою безробіття і соціальну напругу у відповідному регіоні. Зумовлюючі такі істотно-негативні наслідки зазначене рішення не призводить до суттєвого поліпшення стану довкілля та не підвищить рівень його екологічної безпеки. У зв'язку з цим прийняття такого рішення буде означати порушення правила п.3 ч. 3 ст. 2 КАС, щодо обґрунтованості рішення та п. 8 ч. 3 ст.2 КАС щодо його пропорційності. Зазначене також стосується і продовження строку дії дозволу у разі необхідності доопрацювання документів, які додаються до заяви отримання зазначеного вище дозволу.

Стаття 50 Конституції України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом (стаття 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

В силу приписів ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації і, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас частиною 2 вищевказаної статті встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Факт здійснення відповідачем викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин без відповідного дозволу може бути підставою для покладення на нього відповідальності тільки у разі обов'язкового встановлення наявності вини в його діях.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в позові Державної екологічної інспекції у місті Києві належить відмовити.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Державна екологічної інспекції у місті Києві, у розумінні статті 86 ГПК України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16340/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою від Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, а саме, сплатити скаржнику 3 208,04 грн судового збору за перегляд рішення суду першої інстанції.

21.05.2018 на адресу суду надійшло клопотання від Державної екологічної інспекції у місті Києві від 18.05.2018 №1299-07/07 про приєднання до матеріалів справи (апеляційної скарги) платіжне доручення №60 від 30.03.2018 про сплату судового збору.

Однак, як було встановлено колегією суддів, скаржником було додано платіжне доручення на суму 3 195,00 грн, між тим судом було зазначено сплатити судовий збір за оскарження вказаного рішення у розмірі 3 208,04 грн. Отже, скаржником не доплачено судовий збір у розмірі 13,04 грн. Враховуючи вищенаведене, ухвалою суду від 22.05.2018 було відкрито апеляційне провадження з подальшим розподілом судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Отже, судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Державну екологічну інспекцію у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/16342/16 залишити без змін.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4, код ЄДРПОУ 37975277) в дохід Державного бюджету України 13,04 грн (тринадцять гривень чотири копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16342/16.

Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

Ю.Л. Власов